Прізвище на «С» [Айзек Азімов] (fb2) читать постранично
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
- 1
- 2
- 3
- . . .
- последняя (7) »
Айзек Азімов Прізвище на «С»
Маршалл Зебатинський відчував себе дурнем. Йому ввижалося, ніби чиїсь очі дивляться на нього крізь немите вітринне скло, крізь щілини в дерев’яній перегородці — очі стежать за ним. Зебатинський уже не покладався ні на старий одяг, витягнутий з хтозна-яких часів, ні на загнуті вниз криси капелюха, якого він ніколи раніше не носив, ні на залишені в футлярі окуляри. Він відчував себе дурнем, а це поглиблювало зморшки на чолі і робило обличчя трохи блідішим, чим у пізній молодості не легковажать. І нізащо на світі Зебатинський не зміг би пояснити, з якої це рації він, ядерний фізик, навідує нумеролога. (Ніколи, думалося йому, ніколи!) Чорт! І самому собі не зміг би він пояснити. Ну хіба що тим, що піддався на умовляння дружини. Нумеролог сидів за благеньким столом, купленим, здається, уже не з перших рук. Жодний стіл так не знищиться, маючи лише одного господаря. Майже те саме можна було сказати і про одяг нумеролога. Нумеролог, невеличкий на зріст, пронизував Зебатинського чорними очицями, сяйливими і жвавими. — У моїй клієнтурі, докторе Зебатинський, ще не траплялося фізика, — сказав він. Зебатинський спалахнув рум’янцем. — Ви ж розумієте — візит конфіденційний. Нумеролог посміхнувся так, аж зламалися зморшки в куточках його губів і нап’ялася шкіра на підборідді. — Всі мої справи конфіденційні. — Вважаю за свій обов’язок про дещо вас попередити. Я не вірю в нумерологію і не гадаю, що почну в неї вірити. Якщо це має для вас значення, то кажіть одразу, — заявив Зебатинський. — Що ж вас сюди привело? — Моя дружина вважає, що у вас щось таки, може, й є. Я прийшов, бо пообіцяв їй, — він знизав плечима, і відчуття власного глупства у нього ще більше загострилося. — І чого ж ви шукаєте? Грошей? Довголіття? Безпеки? Чого? Зебатинський розмірковував: що ж мені, зрештою, сказати? Що мені тридцять чотири і що мені нічого не світить? — Я хочу успіху. Визнання, — нарешті сформулював він. — Кращої роботи? — Іншої роботи. Іншого характеру роботи. Тепер я лише частина команди, яка працює за наказом. Команди! Тільки до команди зводиться суть державних досліджень. Ти — скрипаль, загублений у симфонічному оркестрі. — А ви хочете виступати соло? — Я хочу вийти з команди і ввійти до… до себе… — Зебатинський відчув себе піднесено, майже просвітлено, просто розповідаючи про свої відчуття якійсь іншій людині, а не лише своїй дружині. — Двадцять п’ять років тому з моїми знаннями і з моїми здібностями я отримав би роботу на одній з перших атомних електростанцій. Сьогодні я керував би однією з них або ж очолював чисто дослідницьку лабораторію десь в університеті. А, починаючи в наш час, ким я буду через двадцять п’ять років? Ніким. Тим самим членом команди. Все так само ганятиму свої два відсотки м’яча. Я потопаю в безіменному натовпі фізиків-ядерників, а мені хочеться місця на суходолі, якщо ви мене розумієте. Нумеролог звільна кивнув головою. — Ви, сподіваюся, збагнули, докторе Зебатинський, що я не гарантую успіху? Зебатинський попри брак віри відчув разючу гіркоту розчарування. — Не гарантуєте? Що ж тоді в біса ви гарантуєте? — Поліпшення ймовірності. Моя праця має статистичний характер. Оскільки ви маєте діло з атомами, то я сподіваюся, що вам зрозумілі закони статистики. — А вам? — в’їдливо запитав фізик. — Безперечно, я математик і працюю за математичними законами. Я кажу так не для того, щоб підвищити гонорар. Він стандартний. П’ятдесят доларів. Але ви вчений і краще за інших моїх клієнтів зможете оцінити характер моєї роботи. Я навіть радий нагоді вам пояснити. — Може, не треба, якщо ви не заперечуєте, — відмовився від пояснень Зебатинський. — Немає рації розповідати мені про числові значення літер, їхній містичний зміст і таке інше. Я не вважаю це за математику. Давайте ближче до справи. — Отже, ви сподіваєтеся від мене допомоги, — уточнив нумеролог, — з умовою, що я не морочитиму вам голови балачками про дурну, антинаукову основу способу, яким я вам допоможу. Чи не так? — Нехай буде так. — Одначе вам усе ще здається, що я нумеролог, і тут ви помиляєтеся. Мені зручніше так себе називати, щоб не присікувалась поліція і щоб мене не турбували, — чоловічок сухо хихикнув, — психіатри. Я — математик. Чесний математик. Зебатинський посміхнувся. — Я конструюю електронні обчислювальні машини, — вів далі нумеролог, — для дослідження ймовірностей майбутнього. — Даруйте? — Звучить для вас ще гірше, ніж нумерологія? Чому? Маючи доволі інформації та комп’ютер, здатний виконувати доволі операцій за одиницю часу, майбутнє можна передбачати, принаймні у рамках імовірностей. Коли ви розраховуєте траєкторію ракети, щоб поцілити в ракету-супротивник, то хіба ви не передбачаєте те саме майбутнє? Ракета і ракета-супротивник не зіткнуться, якщо майбутнє передбачено неправильно. Я роблю те саме. А що мені- 1
- 2
- 3
- . . .
- последняя (7) »
Последние комментарии
6 часов 26 минут назад
6 часов 46 минут назад
7 часов 12 минут назад
7 часов 16 минут назад
16 часов 46 минут назад
16 часов 50 минут назад