Чоловіки, що ненавидять жінок: міленіум [Стіґ Ларссон] (fb2) читать постранично

ЧОЛОВІКИ,

ЩО НЕНАВИДЯТЬ

ЖІНОК

СКАНДИНАВСЬКИЙ

ГОСТРОСЮЖЕТНИЙ

РОМАН

ХАРКІВ

« Ф о л і о »

2010

Пролог

П'ятницяу 1 листопада

Це повторювалось із року в рік,

як ритуал. Сьогодні людині, котрій призначалася квітка, спов­

нилося вісімдесят два. Коли, як завжди, квітку доставили,

чоловік розкрив пакет і відклав убік подарункову обгортку.

Потім підняв слухавку і набрав номер колишнього комісара

кримінальної поліції, який після виходу на пенсію поселився

біля озера Сільян у Даларні1. Вони не просто були ровесни­

ками, а й народились одного дня, що надавало ситуації дещо

іронічного відтінку. Комісар, знаючи про те, що, як тільки

пошту буде доставлено, коло одинадцятої години ранку, йому

неодмінно зателефонують, сидів і сьорбав каву, чекаючи на

розмову. Цього року телефон задзвенів уже о пів на одина­

дцяту. Він відповів без загайки й одразу ж привітав співроз­

мовника.

— Її доставили, — сказали йому.

' Д а л а р н а — одна з провінцій Швеції.

З

— І яку ж цього року?

— Не знаю, що це за квітка. Треба буде віддати фахівцям,

щоб визначили. Вона біла.

— І звісно ж, ніякого листа?

— Так. Тільки квітка. Рамка така ж, як того року. Само­

робна.

— А штемпель?

— Стокгольмський.

— Почерк?

— Як завжди, великі друковані літери, прямі і зграбні.

На цьому тему було вичерпано, і вони ще трохи посиділи

мовчки, кожен на своєму кінці телефонної лінії. Комісар-

пенсіонер відкинувся на спинку стільця і розкурив люльку. Він

чудово розумів, що від нього більше не чекають гострих, ро­

зумних запитань, здатних прояснити ситуацію чи кинути на

справу нове світло. Ці часи давно залишилися в минулому, і

розмова між двома пристарілими чоловіками мала швидше

характер ритуалу, пов’язаного із загадкою, до розгадки якої,

окрім них, ніхто на всенькому світі більше не виявляв ані най­

меншої цікавості.

Латиною рослина називалася Leptospermum (Myrtaceae)

rubinette. Це була не надто приваблива гілочка куща, схожого

на верес, щось із дванадцять сантиметрів заввишки, з дрібни­

ми листочками і білою квіткою з п’яти пелюсток двосантимет-

рової довжини.

Цей представник флори походив з австралійських бушів

та гірських районів, де міг утворювати потужні чагарники.

4

В Австралії його називали Desert Snow1. Пізніше дама-експерт

з ботанічного саду Уппсали повідомить, що це незвичайна

рослина, рідко вирощувана в Швеції. У своїй довідці ботанік

написала, що вона об'єднується в одну родину з Rosenmyrten2

і її часто плутають з більш поширеним спорідненим видом —

Leptospermum scoparium, — який у великій кількості росте в

Новій Зеландії. Різниця, на думку експерта, полягала в тому,

що у rubinette на кінчиках пелюсток є небагато мікроскопічних

рожевих цяток, які надають квітці трохи рожевого відтінку.

Загалом rubinette була напрочуд скромною квіткою і не

мала комерційної цінності. В неї не було бодай якихось ліку­

вальних властивостей чи здатності викликати галюцинації,

вона не годилася в їжу, не могла використовуватись як спеція

або застосовуватись для виготовлення рослинних фарб.

Щоправда, корінне населення Австралії, аборигени, вважали

її священною, але тільки разом з усією територією Айєрс-рока3

й усім її рослинним світом. Отже, можна сказати, єдиний сенс

існування квітки полягав у тому, щоб тішити всіх навколо

своєю химерною красою.

У своїй довідці ботанік з Уппсали відзначила, що коли для

Австралії Desert Snow є досить незвичайною рослиною, то для

Скандинавії вона просто-таки рідкість. Сама вона жодного

екземпляра не бачила, але з розмови з колегами знала про

спроби