Кульчицкий Александр [Николай Михайлович Сухомозский] (pdf) читать постранично

КУЛЬЧИЦЬКИЙ Олександр Якович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Прозаїк, поет, перекладач, театральний критик. Псевдоніми – Говорилін, А. К.
З лікарської родини. Батько, Кульчицький Я., – флотський медик.
Народився в кінці 1814 – на початку 1815 року в м. Керчі Таврійської губернії Російської імперії
(нині – Автономна Республіка Крим України).
Помер 7 (19) квітня 1845 р. в м. Петербурзі Російської імперії (нині – м. Санкт-Петербург РФ).
Похований на Літераторських містках Волкового цвинтаря.
Навчався в Слобідсько-Українській гімназії, закінчив юридичний факультет Харківського
університету (1832-1837).
Працював титулярним радником Харківського губернського управління (1837-1841), редактором
газети «Харківські губернські вісті» (1841-1842), чиновником Військового міністерства ().
Друкувався в газетах «Харківські губернські вісті», «Літературна газета», журналах «Вітчизняні
нотатки», «Молодик», «Додаток до «Харківських губернських вістей», «Літературні додатки до
«Руського інваліда».
Як літератор дебютував в альманасі «Надія» оповіданням «Спогади юності» (1836).
Потім настала черга нарисів «День біля моря», «Чатир-Даг», «Феодосія», рецензій «Харківський
театр і Мочалов на харківській сцені», «Про дитячі вистави в Харківському театрі», «Провінційні
театри в Росії. Харківський театр», оповідань «Омнібус», «Дагеротип», «Вечори на
петербурзькому боці», «Вихід з театру».
Наш земляк – автор повістей «Кохання гімназиста « (1839), «Незвичайний поєдинок» (1845),
брошури «Деякі великі і корисні істини про гру в преферанс, запозичені у різних стародавніх і
новітніх письменників» (1843).
К. зобразив у ролі провінційного рецензента Вральчицького у водевілі П. Григор’єва «Макар
Олексійович Губкін».
Серед друзів та близьких знайомих К. – М. Салтиков-Щедрін, І. Тургенєв, Є. Гребінка, Г. КвіткаОснов’яненко, М. Некрасов, О. Станкевич, О. Герцен, В. Бєлінський, І. Панаєв, В. Боткін, Л.
Млотковська, К. Соленик, П. Редкін, К. Кавелін, М. Лонгінов, О. Тютчев, І. Кронеберг, М. Щепкін,
І. Маслов, І. Дзюбін, П. Плетньов та ін.
***
ПРОСТОТА І ПРИРОДНІСТЬ, з творчого кредо О. Кульчицького
Простота і природність – кращі керівники на шляху до успіху.
НЕ ВИСТАЧАЄ СЛІВ, з оповідки О. Кульчицького «Спогади юності»
Де знайду я вам слів, аби передати всі таємні відчуття душі моєї, котрі поступово переходять від
слабких до сильних? Де слова, щоб висловити вам – спершу моє здивування, потім зачарування й
тихе блаженство серця, коли я побачу Катрусю?
Ці млосні, великі, чорні очі, це темне волосся, що так гладко пригорнулося до милої голівки, ці
вуста, в яких, здається, видна усмішка неба, і потім – цей стан, ця хода, рухи, голос…
НЕМАЄ НІЯКОЇ ДРАМИ, з статті О. Кульчицького «Харківський театр»
У цій драмі («Велізарій» Е. Шенка – авт.) немає ніякої драми. Головна її діюча особа, Велізарій, є
особа пасивна, а не дієва. Спочатку він святкує свою перемогу, а потім поневіряється без жодного
справи у вигнанні.
Те й інше не випливає з його внутрішнього життя, та аніскільки не зображує нам особи, характеру.
Де ж яка-небудь пристрасть, боротьба і перемога (тільки, зрозуміло, не над вандалами)? Де драма?
Поставте на місце Велізарія кого завгодно, останнього з його воїнів, і ми не помітимо
фальсифікації: настільки Велізарій безособовий!
…Радимо більше і більше обдумувати кожну роль свою, прагнути вивчити щонайменші її
відтінки, і бути як можна обачнішим у вживанні жестів і позицій.
ВЕСЕЛО І В СПЕКУ, І В ХОЛОДНЕЧУ, з вірша О. Кульчицького «Втіха»
Ну, что же в том, что был я молод,
Что своенравно так шалил,

Что весело и жар и холод,
И гордо нужду выносил?
НАЖИВ СОБІ ВОРОГІВ, з листа О. Кульчицького В. Бєлінському від 28 вересня 1840 р.
Стаття моя про Григор’єва була одержана тут без мене. Після приїзду я дізнаюся, що вперше в
житті «нажив собі ворогів», що мене надзвичайно розважило й утішило.
Проте найцікавіше мені було читати листи Григор’єва до Млотковського та інших осіб, в яких він
лає мене на чому світ стоїть, і загрожує публічно зобразити мене у водевілі. У цьому випадку
Кронеберг Андрій заздрить мені, й прохає, чи не можна абияк приліпити і його. Втім, я не думав,
що Григор’єв такий по-дитячому дратівливий й дріб’язковий, а то б я поговорив про нього
відвертіше.
…Якийсь безбожний брехун обмовив в липневій книжці «Пантеону» наших і без того сумних й
умисно злощасних акторів, приписавши їм такі штуки, яких від створення світу не було на нашій
сцені.
СОЛДАТСЬКІ ДІТИ НАЗИВАТИМУТЬ ВАС ТАТКОМ, з листа О. Кульчицького В.
Бєлінському від 21 жовтня 1841 р.
Можливо, коли-небудь Вам доведеться шукати в тутешніх місцях містечка або посади: я можу
порекомендувати, й багато чого не обіцяючи, сміливо запевняю, що діловодом при якій-небудь
частині легко приймуть. Платня порядна і казенні дрова. Солдат служитиме замість лакея, які тут
всі п’яниці і підозрілої