Харито Николай [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

ХАРІТО Микола Іванович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Композитор, поет.

З родини службовця. Батько, Іванісов І., – гірничий інженер.

Народився 19 грудня 1886 р. в м. Ялті Таврійської губернії Російської імперії (нині – Автономна Республіка Крим України).

Убитий 9 листопада 1918 р. на хуторі Тихорєцькому Кавказького відділу Кубанської області Російської імперії (нині – м. Тихорєцьк Краснодарського краю РФ). Похований на місцевому цвинтарі. Перепохований матір’ю на київському Лук’янівському цвинтарі (1919).

Закінчив ялтинську Олександрівську гімназію, навчався на юридичному факультеті київського університету св. Володимира (1908-1911), в Миколаївському піхотному військовому училищі (1915-1916).

Як поет дебютував віршем «Хризантеми» (1910), який під назвою «Відквітнули вже давно хризантеми в саду» згодом став всесвітньо відомим романсом.

У якості композитора створив 48 романсів, серед яких «Минулого не повернути» (вірші Т. Строєвої), «Тіні минулого» (вірші А. Френкеля), «Гайстри осінні» (вірші С. Грея), «Хвилини щастя» (вірші О. Апухтіна), «Сльози» (вірші Ф. Тютчева).

З владою порозуміння не знаходив: за царизму був засланий до Архангельської губернії, де захворів на туберкульоз, а за більшовиків його «міщанська» творчість замовчувалася.

Серед друзів та близьких знайомих Х. – О. Ейхельман, В. Шумський, П. Войков, М. Ліндер та ін.


***

ХОЧУ, ЩО ХОЧУ, з життєвого кредо М. Харіто

Хочу робити те, що хочу.


КОХАННЯ ЖИВЕ, романс М. Харіто «Відквітнули вже давно хризантеми в саду»

В том саду,

где мы с вами встретились,

Ваш любимый куст

хризантем расцвел.

И в моей груди

расцвело тогда

Чувство яркое

нежной любви…

Опустел наш сад,

вас давно уж нет,

Я брожу один,

весь измученный,

И невольные слезы

катятся пред

Увядшим кустом хризантем.

Отцвели уж давно

хризантемы в саду,

Но любовь все живет

в моем сердце больном.


ПЕРЕКВАЛІФІКУВАЛИ ЛІТРЕДАКТОРА В АВТОРИ, з кореспонденції Л. Шемети і В. Полонського «Наш улюблений кущ хризантем розквітнув»

Упродовж довгих років романс «Відквітнули хризантеми» вважався ...низькопробним творінням невибагливого дрібнобуржуазного смаку. Його нот ніколи не було в продажу, у репертуарах майстрів естради цей романс не значився (хіба тільки він?). І лише у поодиноких знавців-колекціонерів можна було знайти стародавні платівки з іще дореволюційними записами... Щоправда, в далекому емігрантському зарубіжжі українські й російські меломани пам’ятали «Хризантеми», співали, страждаючи від ностальгії, і, звісно, рознесли білим світом не лише їх...

...Першими почули романс студентські друзі автора й, піддавшись легкій та ненав’язливій сентиментальній чарівності тексту, музики та ліричного авторського виконання, зобов’язали Миколу негайно видати романс у самого «Леона Ідзиковського». ...Владислав Ідзиковський щиро похвалив молодого автора й узяв романс до друку, обумовивши необхідністю незначного редагування.

Останнє на прохання видавця виконав ...відомий і вельми популярний в Києві виконавець російських та циганських романсів Василь Шумський. Він же став і першим виконавцем романсу в приміщенні Театру Бергоньє, нині– Театр імені Лесі Українки.

Незабаром романс видали, але М. Харіто був вказаний лише як автор музики, автором же тексту, милістю Вол. Ідзиковського, став «редактор» В. Шумський.

Видавництво Ідзиковського постійно відвідували відомі й маловідомі співаки, шукаючи новинок і сподіваючись поповнити свої репертуари. Природно, що «Хризантеми» привернули їхню увагу, і невдовзі романс зазвучав всією країною.

У композиторській діяльності М. Харіто не обмежився створенням романсів. Він працював і в популярному у ті роки жанрі мелодекламації, пишучи для читців супровідну музику. Був і автором фортепіанних п’єс, і навіть таперської музики до «великого німого»– фільмів.


ФАТАЛЬНА КУЛЯ РЕВНИВЦЯ, з статті С. Когана і О. Анісімова «Історія одного романсу»

У 1918 році ...на Кубані безглуздий трагічний випадок обірвав життя талановитого композитора і поета, автора всесвітньо відомого романсу «Відквітнули хризантеми» Миколи Івановича Харіто. ...Відправився на запрошення друзів на весілля до Тихорєцької. Серед безлічі гостей виділявся привабливістю, мужністю, що підігрівали ще й захоплені розповіді про нього присутніх... І так вже сталося, що підвищена увага до гостя жіночої половини викликала неприборканий спалах ревнощів у одного з сп’янілих гостей, якогось Бонгартена, і він тут же одним пострілом з пістолета впритул застрелив киянина.

...Поразка революції 1905-1907 років, невіра в можливість демократичних перетворень... викликали у молоді прагнення до активізації політичної боротьби. У роки навчання в університеті Микола Харіто прилучився до передової частини студентства, бере участь в політичних страйках і антиурядових демонстраціях, за що потрапляє до «чорного списку» на виключення... Лише заступництво відомого ученого, професора кафедри міжнародного права Отто Ейхельмана не стільки врятувало, скільки відстрочило покарання. У університеті тут же склали із цього приводу чотиривірш:

Не все хорошее забыто,

Не всюду царствует обман.

Среди студентов есть Харито,

А в профессуре– Эйхельман.

...Романс народився в Києві, восени, коли місто потопало в улюблених квітах Миколи Харіто– хризантемі. Першим виконавцем твору був автор. Він– душа будь-якого товариства– приковував увагу слухачів щирістю відчуттів і проникливим ліризмом. Романс відразу став знаменитим. Цьому сприяв і кінофільм «Хризантеми» за участю Ганни Карабаєвої та Івана Мозжухіна, поставлений 1913 року,– тоді безліч кінострічок знімалася за сценаріями, написаними на сюжети популярних романсів.

...Майже 100 років звучить романс Миколи Харіто «Відквітнули вже давно хризантеми в саду». Він витримав випробування часом. З безмірним відчуттям туги і ностальгічного надриву його виконували Алла Баянова і Валерій Агафонов, Вадим Козін і Петро Лещенко. Він звучить в одному з епізодів кінофільму «Любов Ярова». Сьогодні його співають оперні співаки й естрадні виконавці, поп-зірки і рок-музики.


ХРИЗАНТЕМИ З ДОНЕЦЬКА, з статті В. Кульової «Опальний композитор»

Чи не сімдесят років про автора знаменитого романсу «Відквітнули хризантеми» знав мало хто, хоча його твори уже майже століття звучать у виконанні різних артистів. Певно, не знали б ми про поета і композитора й досі, якби не мистецтвознавець Віталій Донцов та колишній військовий Лев Кудрявцев. Перший розшукав на столичному Лук’янівському кладовищі могилу Миколи Харіто, а другий по крихтах зібрав відомості про життя й трагічну смерть цього чоловіка й написав «Історію одного романсу». З 1907 до 1917 року (за винятком перебування в засланні) Харіто мешкав у Києві ...й знайшов прихисток у київській землі поблизу історичних Дорогожичів.

Іронія долі: за царату його не раз засуджували за революційну діяльність, а після революції таврували як білогвардійця, захисника монархії. Мовляв, композитор служив у армії Денікіна, тобто білогвардійській, а за часів СРСР це вважалося великим злочином. Отож на опальну особистість наклали заборону.

...Заступник директора Лук’янівського меморіального заповідника Любов Стеннік розповіла, що спочатку Миколу Харіто поховали в Тихорєцьку. Це було 12 листопада 1918 року. Обрядили небіжчика у військовий мундир (ще один аргумент для недоброзичливців щодо білогвардійських настроїв загиблого). Згодом мати, дружина і сестра Віра з чоловіком перевезли його прах до Києва, на Лук’янівський цвинтар, де вже покоїлася померла від іспанки сестра Олена. Труна Харіто ночувала в церкві Іоанна Златоуста, так званій залізній, що стояла на Галицькому майдані (неподалік нинішньої площі Перемоги).

Наймолодша сестра Надія згадувала, як пробула біля улюбленого брата цілу ніч і як гримотіло, коли відскакували від залізних стін храму кулі. Адже це була громадянська війна, і вночі боротьба між різними силами загострювалася.

Відспівували покійного у Володимирському соборі. Того самого року коло сина і доньки упокоїлася й Надія Георгіївна. Довго стояв на їхній могилі великий дерев’яний хрест, привезений ще з Кубані. Згодом він струхлявів, написи стерлися, і мало хто знав, хто під ним спочиває вічним сном...

Але, зауважує Любов Григорівна, хотілося достойніше увічнити пам’ять. Отож провели конкурс на кращий надгробок, навіть гроші на нього збирали... За сприяння Товариства охорони пам’яток історії і культури Києва коштом товариства з обмеженою відповідальністю «Ліра-2000» облагородили місце останнього прихистку автора вічного романсу. Нещодавно пам’ятник відкрили. Могилу взяли під державну охорону.

З одного боку на чорному мармурі вирізьблено: «Поет і композитор», з другого– прізвище, рік народження і смерті небіжчика.

Старший науковий працівник заповідника Оксана Борисюк розказала, що до 120-ліття поета, музиканта і композитора з Донецького ботанічного саду їм передали хризантеми сорту «Харита» і «Осінній романс». Малесенькі пагінчики вже міцно вкоренилися в київській землі. Оксана Петрівна переконана: віднині вони буйно цвістимуть на могилі Миколи Харіто, котрий опоетизував квітку прощання з літом, зробивши її символом нев’янучого кохання.


ГРАЙ, МУЗИКИ, з повідомлень інформагенцій «Львівські греки урочисто відзначать День «Охі!» від 22 жовтня 2007 р.

Грецька громада Львова святкуватиме національне свято Греції – День «Охі». Урочистості відбулися 28 жовтня о 16 годині в обласній філармонії за підтримки Благодійного фонду «Парфенон».

«Охі» в перекладі з грецької означає «ні». Так відповіли жителі Еллади 28 жовтня 1940 року на ультиматум італійських фашистів, які вимагали відкрити кордон країни для розгортання воєнних дій на території Європи.

День «Охі» святкують усі греки, як у Греції, так і в діаспорі. У Львові громада «Еллінес» відзначить День «Охі» святковим концертом.

Також у рамках святкування пройшов вечір пам’яті українського композитора грецького походження Миколая Харіто, автора понад 50 романсів... Його пісні виконала солістка Львівської опери Неоніла Козятинська.