Добржанский Феодосий [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

ДОБРЖАНСЬКИЙ (ДОБЖАНСЬКИЙ) Феодосій Григорович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російсько-американський.

Біолог-генетик. Один з фундаторів світової експериментальної генетики популяцій і синтетичної

теорії еволюції.

З викладацької родини. Батько, Добжанський Г. – учитель гімназії.

Народився 12 (25) січня 1900 р. в м. Немиріві Київської губернії Російської імперії (нині –

районний центр Вінницької області України).

Помер 18 грудня 1975 р. в м. Дейвісі (Каліфорнія, США). Похований на місцевому цвинтарі.

Закінчив 6-у київську гімназію (1909-1917), фізико-математичний факультет Київського

університету (1917-1920), стажувався в США (1927-1929).

Працював викладачем Київського політехнічного інституту (1920-1923), Петроградського (1924-

1925) університету, ученим спеціалістом Комісії з вивчення природних продуктивних сил Росії

(1925-1927), викладачем Каліфорнійського (1929-1940) технологічного інституту, Колумбійського

(1940-1962), Рокферелівського (1962-1970) Каліфорнійського (1971-1975) університетів.

Член Національної академії наук США.

Член Американської академії науки і мистецтв.

Член Американського товариства філософів.

Член Лондонського королівського товариства.

Почесний доктор Оксфордського університету (1964) і ще двадцяти вищих учбових закладів.

Лауреат медалі Американської національної академії (1941), Кімберівської генетичної медалі

(1958), Національної медалі за розвиток науки США (1964).

Як учений дебютував в збірнику «Матеріали до вивчення фауни Південно-Західної Росії» статтею

«Опис нового виду роду Coccinella із околиць Києва» (1917).

Потім настала черга наступних книг: «Генетика і походження видів» (1937), «Еволюція, генетика і

людина» (1950), «Біологічні основи людської свободи» (1956), «Еволюціонуюче людство» (1962),

«Генетика еволюційного процесу» (1970).

Перу нашого земляка також належать статті «Що і як успадковується у живих істот?» (1925),

«Придушення науки» (1949), «Смерть науки в Росії» (1950), «Міфи про генетичне визначення і

про tabula rasa» (1975).

Всього залишив понад 300 наукових праць.

Серед друзів та близьких знайомих Д. – М. Демерец, Ю. Філіпченко, Л.Берг, М. Вавилов, Т.

Морган, Р. Левонтін, Ф. Айала, С. Четвериков, К. Піттендрай, Ю. Горощенко, П. Семенов-

Тяньшанський, Ю. Керкіс, В. Лучник, А. Стертевант, С. Кушакевич, В. Вернадський та ін.


***

СЕНС – В ЕВОЛЮЦІЇ,

з наукового кредо Ф. Добржанського

Ніщо в біології не має сенсу, окрім як в світлі еволюції.


РАСИ ІСНУЮТЬ, з визначення Ф. Добржанського

Стверджувати, що раси не існують, тому що вони не є строго розмежованими групами, значить,

здійснювати найгіршу типологічну помилку. Це настільки ж логічно, як стверджувати, що немає

міст, тому, що сільська місцевість, яка їх розділяє, не зовсім заселена.


ПІД ПІДОЗРОЮ, з статті Ф. Добржанського «Міфи про генетичне визначення і про tabula rasa»

Серед біологічних наук, можливо, найбільше значення для гуманітарних проблем має генетика. Її

значущість перш за все – у філософських й історичних додатках: звідки взялося людство, що з ним

може бути далі, яке його місце в системі природи. Її значущість – і в безпосередньо практичних

проблемах: фізичне і психічне здоров’я і хвороби, сприйнятливість до навчання і виховання,

податливість до тиску і напруги матеріального і соціоекономічного середовища.

Чим більш безпосередньо значуща наукова дисципліна для людської діяльності, тим більше вона

може суперечити якимсь розхожим переконанням і упередженням.

Ганебна історія репресій проти генетики в Радянському Союзі, ...достатньо широко освітлювалася,

щоб не повертатися до неї тут. Політично спритний шарлатан зміг переконати правителя великої

країни, що генетика підриває прийняту релігію діалектичного матеріалізму. Він також зміг

впродовж чверті століття руйнувати сільське господарство своєї країни під приводом створення

неймовірно ефективних способів його поліпшення.

У першій половині поточного сторіччя генетика страждала й від інших збочень в руках фанатиків

расизму і класової теорії. Вони оголосили генетику науковою основою своїх нелюдяних і

зловмисних уявлень. Апофеозом подібних збочень стали нацистська ідеологія і злочини нацистів.

Тому і нині в деяких колах генетика продовжує перебувати під підозрою.

...Концепцію tabula rasa в розгорненому вигляді сформулював Локк в 1690 році. Він вважав, що

розум новонародженої дитини не містить природжених думок або принципів. Людське розуміння

виникає з плотських даних і життєвого досвіду. В наші дні міф про tabula rasa має на увазі, що всі

людські істоти при народженні наділені однаковими здібностями: людські істоти взаємозамінні.

Протилежне цьому міфічне уявлення про генетичне визначення в сучасному звучанні і в

генетичних термінах знаходимо в працях С. Д. Дарлінгтона. Він стверджував, що кожна особа

стала тим, ким вона є, тому що такою її зробили її гени. Навіть відмінності між монозіготними

близнятами, відповідно Дарлінгтону, частково обумовлені генетичними, а не середовищними

чинниками. Успіх чи провал обумовлені генами, а не середовищем чи успіхом. ...Вся історія

людства, його рас, націй і класів є явище біологічне, а не соціальне...

Міф про tabula rasa є священною догмою для марксистів в Радянському Союзі і за його межами.

Вони вірять, що біологічна еволюція людства припинилася, коли людина винайшла працю. З тих

пір людство нібито підкоряється соціальним, а не біологічним законам.

...Прихильники міфів про генетичне визначення і про tabula rasa в рівній мірі винні в плутаному

мисленні. Вони не можуть відрізнити людську рівність від генетичної ідентичності і нерівність від

генетичної різноманітності. Рівність і нерівність, з одного боку, і генетична ідентичність і

різноманітність, з іншого, відносяться до різних областей міркування. ...Генетична ідентичність і

різноманітність є природними феноменами. Їх не можна скасувати, на відміну від рівності і

нерівності, політичним рішенням.


НІЧОГО НЕ ВИЙДЕ, з листа Ф. Добржанського М. Вавилову від 10 серпня 1931 р.

За всієї моєї поваги до Вас особисто, враховуючи моє щире бажання працювати в Академії наук, а

не тут (знаю, що в щирості мого бажання багато хто сумнівається, проте це їхня справа – я говорю,

що думаю), бачу, що з цього нічого не вийде.

Написати цього листа мені було не легко, однак не написати його було б ще гірше.


СПОВНЕНИЙ ЕНТУЗІАЗМУ, зі спогадів К. Крімбаса

Ключову роль грала сама особа Добржанського. Він був дуже енергійною людиною, повний

ентузіазму, який передавався іншим, легкий в спілкуванні і доступний...

Виняткова широта його поглядів, разом з його особистими якостями, привертала до нього

численних студентів.


ІНФОРМАЦІЯ СТАЛА ЗНАННЯМ, зі спогадів Р. Левонтіна

Добржанському вдалося створити інтелектуальне поле еволюційної генетики, його вплив був

особливо величезним в антропології, де, завдяки силі його особистості і силі переконань, факти,

вже відомі в літературі, які були просто інформацією, набули в головах людей ранг знання.


КРАЇНА БЕЗ КОРДОНІВ, зі спогадів С. Добржанської

Його наука складала все його життя... Єдиною країною, в якій мій батько завжди відчував себе

громадянином, була країна, яка не знає кордонів, це країна науки.


ЗВОДИТЬ НАКЛЕПИ, з статті в газеті «Правда» від 2 вересня 1947 р.

Добржанський «трудиться» тепер в США на терені наклепу на радянських біологів і задає тон в

цій антирадянській кампанії.


ВТРУТИВСЯ ПРЕЗИДЕНТ США, з нарису М. Голубовського «Добжанський в двох світах»

Морган відразу оцінив талант Добжанського, не заважав йому в роботі і зробив все, аби той

залишився в лабораторії. Саме енергійне втручання Моргана врятувало Добжанського від,

здавалося, нерозв’язної бюрократичної пастки, в яку він потрапив. Справа в тому, що

Добжанський приїхав до США в лабораторію Моргана, маючи на руках лише «студентську візу»,

котра не дає право працювати. Через 2 роки, коли Добжанський вирішив залишитися у Моргана, треба було змінити імміграційний статус.

Морган вирішив направити Добжанського на 3 місяці до Канади до свого друга М. Лернера в

Університет Британської Колумбії, щоб вже звідти той приїхав до США з новою імміграційною

візою. ...Добжанський звернувся до консула у Ванкувері і за недосвідченістю чи з необережності

сказав, що працював в лабораторії Моргана, маючи на руках студентську візу, яка забороняє

працювати і одержувати платню. Консул вигукнув: «У такому разі, оскільки ви порушили наші

закони, взагалі позбавляєтеся права на отримання будь-якої візи і мав через декілька днів

покинути територію Канади, не маючи дозволу на в’їзд до США.

Добжанський подзвонив своєму другу генетикові Міліславу Демерецу, і той відразу ж

поінформував Моргана. Морган просив не хвилюватися і сказав, що вихід знайдеться. Він тут же

зателефонував в офіс до президента університету фізика Роберта Міллікена і одержав відповідь

адміністратора, що той знаходиться у Вашингтоні. З’ясувалося, що Міллікен перебуває разом з

президентом США Гувером на яхті, яка здійснює круїз річкою Потомак. Морган наполягав, щоб їх

з’єднали, і коли це, нарешті, сталося, сказав Міллікену: «Один з найблискучіших і

багатообіцяючих молодих учених в моїй групі знаходиться у відчайдушному становищі у зв’язку з

рішенням Служби імміграції. Я прошу вас зробити все можливе і допомогти нам». Далі, згідно

апокрифу, Міллікен звернувся особисто до президента США, який подзвонив держсекретареві, а

той направив розпорядження розділу Служби імміграції, яке далі пішло консулові у Ванкувері.

Так Добжанський одержав імміграційну візу.


ЕВОЛЮЦІЯ ЛЮДИНИ ПЕРЕВЕРШИЛА САМУ СЕБЕ, з розвідки Р. Адама «Вплив теорії

еволюції і натуралізму на сучасну етику»

Нерідко необхідність моральної системи обґрунтовується тим, що моральний розвиток нібито є

результатом еволюційного процесу. Сам Дарвін відчував незручність від моральних наслідків

натуралізму; тому він припустив, що мораль є важливим елементом успіху і з’являється в

результаті процесу природного відбору. Феодосій Добжанський заявляє, що «людина розвинула

властивості настільки унікальні і такі, що не зустрічаються на рівні тварин, що біологічна

еволюція в людині перевершила саму себе. Деякі біологи знов і знов виставляють себе на

посміховисько, наполягаючи на вирішенні соціальних і політичних проблем людини, вважаючи її

не більше, ніж твариною. Те, наскільки небезпечними можуть бути невірні ключі до загадок

людини, видно плодів однієї з помилок – теорії расизму» .

Проте, абсолютно не ясно, як моральний розвиток може бути результатом природного відбору.


АДАПТУЙТЕСЯ, з розвідки А. Барвінського «Екологічна експертиза землевпорядних рішень»

Стратегія виживання організмів має лише два альтернативні шляхи: 1) адаптація, тобто

пристосування до середовища, або 2) уникнення, ухилення.

Аналізуючи адаптації, Т. Добжанський розрізняв власне адаптації (уже існуючу пристосованість

до певних умов життя) та пристосовуваність (здатність пристосовуватися до нових умов). Обидві

ці якості важливі для живих істот, хоча вони не завжди збігаються. Більш того, спеціальні

адаптації в багатьох випадках є серйозною перешкодою для досить швидкої пристосовуваності до

змін умов життя.

Жити – означає адаптуватися.