Мидлер Виктор [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

МІДЛЕР Віктор Маркович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Художник.

З міщанської родини. Батько, Мідлер М., – кравець.

Народився 21 грудня 1888 р. в м. Ямполі (за іншими даними, – м. Томашпіль) Подільської губернії

Російської імперії (нині – районний центр Вінницької області України).

Помер в 1979 р. в м. Москві СРСР (нині – столиця РФ).

Навчався в Немирівській гімназії, Новоросійському університеті, Одеському художньому училищі

(1908-1913), Московських художніх майстернях І. Машкова, Р. Фалька, О. Купріна.

Працював у середньоазіатських видавництвах, заступником голови Туркестанського комітету у

справах музеїв, охорони і реставрації пам’ятників старовини (1818-1923), старшим хоронителем

державної Третьяковської галереї (1924-1929).

Член об’єднання «Товариство незалежних художників» (1918).

Член об’єднання «Чотири мистецтва» (1926).

Один з організаторів Московської спілки художників (1932).

Наш земляк – організатор виставок таких нестандартних творчих об’єднань початку ХХ сторіччя

як «Блакитна троянда», «Бубновий валет»; першої в СРСР виставки художників-емігрантів (1928).

Пензлю самого М. належать графічні серії, пейзажі, натюрморти, портрети. Серед найвідоміших –

»Натюрморт з портретом Ван Гога» (1952), «Пейзаж с селянським будинком» (1970), які, між

іншим, були виставлені на одному з останніх московських аукціонів за ціною відповідно $35000 і

$18000.

Нині доробки нашого земляка зберігаються в Третьяковській галереї (м. Москва, РФ),

Приморській картинній галереї (м. Владивосток, РФ), інших музеях і приватних колекціях.

Ретроспективні виставки художника відбулися у м. Москва (1988; 1992).

Серед друзів та близьких знайомих М. – Д. Бурлюк, К. Костанді, Г. Ладиженський, Р. Фальк, І.

Машков, П. Кузнєцов, О. Бенуа, К. Коровін, М. Ларіонов, Н. Гончарова, А. Луначарський, В.

Шухаєв, М. Шагал, П. Пікассо, Ж. Руо, Х. Сутін, О. Цадкін, Ш. Корбюз’є, А. Денуайе де Сегонзак

та ін.


***

ВІДЧУВАТИ, А НЕ БАЧИТИ

, з творчого кредо В. Мідлера

Зображай не те, що бачиш, а те, що відчуваєш.

ЩО ТАМ, ЗА ПАГОРКОМ, з статті Д. Рогозіна «Відрядження за кордон»

У 1927 році А. Луначарський відправляє В. Мідлера до Франції і Німеччини з метою знайомства

з творчою діяльністю російських художників за кордоном і вивчення постановки музейної

справи. Під час цієї поїздки він зустрічається з такими чудовими майстрами, як О. М. Бенуа, К. О.

Коровін, М. Ф. Ларіонов, Н. С. Гончарова, В. І. Шухаєв, М. З. Шагал, а також видатними діячами

культури Заходу П. Пікассо, Ж. Руо, Х. Сутіним, О. Цадкіним, Ш. Ле Корбюз’є, А. Денуає де

Сегонзаком та іншими. Результатом цих зустрічей стала прекрасна виставка цих майстрів,

організована В. Мідлером в Державному музеї Нового західного мистецтва живопиши в Москві

(1928).

Всі ці роки В. Мідлер працював і як художник: створював графічні серії, писав пейзажі,

натюрморти, портрети і тематичні картини.


ЗАРУЧНИКИ ЕПОХИ, з рецензії «У часу в полоні» на інтернет-ресурсі Саратовського

художнього музею

20-30-е роки минулого століття – час активних художніх пошуків у живописі, скульптурі,

декоративно-прикладному мистецтві. Нове затверджувалося в постійних суперечках між

майстрами різних художніх об’єднань. Полеміка торкалася, в основному, питання, чи повинне

мистецтво нової епохи створювати нову художню форму, чи обмежитися лише зміною тематики

добутків, зберігши реалістичну манеру?

На виставці «У часу в полоні» експонуються більше 40 робіт із зібрань Саратовського державного

художнього музею імені О. Радищева й Третьяковської галереї (обидва – РФ). Вони

представляють сім найбільш значимих художніх угруповань: АХРР, ОСТ, ОМХ, «4 мистецтва»,

«Мaковець», «Тринадцять» і «Коло художників», а також невелику низку художників, що не

входили в об’єднання.

…Об’єднання «4 мистецтва», яке з’явилося 1924 року, включало імена майстрів чотирьох видів

мистецтва –живопису, графіки, скульптури й архітектури. Вони стояли на позиціях ретельної

розробки формальної сторони добутків, професійного виконання. У зборах Радищевського музею

це об’єднання представлене найповніше. Воно включає імена П. Кузнєцова, Є. Бебутової, В.

Лебедєва, В. Мідлера, П. Уткіна й багатьох інших.

…Їх було багато, і всі вони були різні. Тільки в Москві й Петрограді в цей період існувало близько

80 художніх об’єднань. Досягнення важко переоцінити.

Тоталітарна держава, що формувалася, внесла свою дещицю в знищення того, що було

напрацьовано надзвичайно цікавими майстрами.

У 1932 році, відповідно до постанови ЦК ВКП(б) «Про перебудову літературно-художніх

організацій», діяльність всіх угруповань була припинена й створена єдина організація – Союз

радянських художників.

…Всі учасники процесу, дійсно, виявилися «у часу в полоні», фактичними заручниками

історичних і політичних змін епохи.


МАЛИ РЕВОЛЮЦІЙНУ НАЛАШТОВАНІСТЬ, з книги А. Нюренберга «Спогади, зустрічі,

думки по мистецтво»

На другий день після приходу радянської влади я залишив свою педагогічну роботу, зібрав групу

революційно налаштованих художників і відправився з ними до виконкому. До бригади, окрім

мене, входили поет Максиміліан Волошин, художники: Олесевич, Фазіні (брат Іллі Ільфа),

Екстер, Фраєрман, Мідлер, Костянтиновський і скульптор Гельман. Представляючи секретареві

одеського виконкому Фельдману бригаду, я сказав йому про наш революційний ентузіазм.

...Фельдман, потиснувши кожному руку, зазначив, що нова влада рада нашому приходу і цінує

наше бажання працювати для революції.


ОБРАЛИ ШЛЯХ ОБРАЗНОГО СИНТЕЗУ, з кореспонденції Б. Шумяцького «Невже хтось

пригадав, що ми були»

Монографія Ольги Ройтенберг («Невже хтось пригадав, що ми були» – авт.) наочно показує, що з

поля зору дослідників російського мистецтва першої половини ХХ століття випало ціле покоління

художників, яке народилися до першої світової війни і працювали між війнами. Завдяки окремим

персональним зусиллям і виставкам, імена декого з них, названого дослідником «плеяда», відомі

фахівцям. Їх роботи потрапили до музеїв, включаючи державні Третьяковську галерею і

Російський музей.

Це ті, хто пережив війну: Валерій Каптерєв, Олексій Рибников, Ростислав Барто, Віктор Мідлер, Віктор Ельконін й ін. Це – загиблі в ГУЛАГові Роман Семашкевич, Олександр Щипіцин і ін. Це

ті, хто через ГУЛАГ пройшов – Єва Левіна-Розенгольц, Михайло Соколов й ін. Це – загиблі на

фронті Єфрем Давидович, Валерій Фальк, Микита Фаворський і ін.

Імен майстрів «плеяди», що залишалися за рамками історії мистецтва, десятки. На жаль, окремі

ретроспективи перерахованих вище і інших талановитих художників не дозволяли уявити сукупну

картину їх творчості, а також місце і внесок в історію образотворчого мистецтва. Проте книга

«Невже хтось пригадав, що ми були» цей пропуск значною мірою заповнила.

Вона може бути інтерпретована так. Услід за майстрами першого російського авангарду,

повсюдно визнаними і досить добре вивченими, сформувалося наступне покоління – «плеяда», їх

прямих і опосередкованих учнів. Це були художники, котрі засвоїли всі досягнення попередників

у області пластичної мови і повернулися до фігуративних і натурних побудов.

Тут не місце розглядати, які чинники на це вплинули і треба пам’ятати, що час деформував в цей

бік і вчителів «плеяди». Проте очевидно, що майстри останньої відмовилися від деструкції

просторових побудов і пішли шляхом образного синтезу, прагнучи до природної цілісності своїх

творів.

ЇХНІ ТВОРИ ПОБАЧИЛИ ЗАВДЯКИ МІДЛЕРУ, з статті Б. Меєра «Бубновий валет»

У лютому-березні 2005 року в Третьяковській галереї в Москві пройшла виставка художників

об’єднання «Бубновий валет» – яскравого явища в художньому житті Росії початку XX століття.

Організатори проекту – фонд культури «Катерина», Державний Російський музей, Державна

Третьяковська галерея за участю музейно-виставочного об’єднання РОСЗЗО, а також 15

регіональних російських музеїв і приватних зібрань.

Виставка стала третім завершальним етапом проекту, початок якому було покладено експозицією

«Бубнового валета» в 2004 році в Монако.

…Чому об’єднання стало називатися «Бубновий валет»? Це питання рано або пізно постає перед

кожним, хто знайомиться c його творчістю. Аристарх Лентулов згадував: «Занадто багато... і

витончено придумували різні претензійні назви... Тому як протест ми вирішили: чим гірше, тим

краще. Та й насправді, що може бути безглуздішим за «Бубнового валета»?».

Для тих, хто вперше знайомиться з історією й творчістю художників об’єднання стануть у нагоді

статті І. Вакар «Перше об’єднання раннього авангарду» і В. Мідлера «Виставка добутків

художників групи «Бубнового валета». Між іншим, саме живописець і графік Віктор Маркович

Мідлер став одним з організаторів і авторів концепції виставки малярів-бубнововалетівців, яка

відкрилася в залах Третьяковської галереї ще 1 березня 1927 року.

…Через сторіччя реакція широкого глядача на творчість майстрів «Бубнового валета» залишається

неоднозначною, хоча за цей строк у масовій свідомості відбулася значна переоцінка художніх

цінностей. Сьогоднішній глядач може зрівняти своє ставлення з думкою критиків початку XX

століття, ознайомившись з фрагментами рецензій «Художня критика про «Бубнового валета».


НА БОЦІ ФОРМАЛІЗМУ, з кореспонденції Ю. Григоренка «Завітайте до музею»

Об’єднання «4 мистецтва», яке з’явилося 1924 року, включало імена майстрів чотирьох видів

мистецтва – живопису, графіки, скульптури і архітектура. Вони стояли на позиціях ретельної

розробки формальної сторони твору, його довершеного професійного виконання.

У зібранні Радищевського музею це об’єднання представлене повніше, ніж інші. Воно включає

імена П. Кузнєцова, Є. Бебутової, О. Кравченка, В. Лебедєва, В. Мідлера, П. Уткіна й багато

інших.

ПОГЛЯНЕМО НА ЙОГО ПОЛОТНА, з кореспонденції К. Литвинової «Море живопису»

У липні росіяни відзначають три святкові дати: День рибалки, День Військово-Морського Флоту й

185-річчя від дня народження всесвітньо відомого художника-мариніста І. К. Айвазовського. І

саме до цих дат було присвячене відкриття виставки «Море в живописі» у стінах Приморської

картинної галереї...

Увазі аматорів образотворчого мистецтва представлено близько 40 робіт 28 авторів – художників з

Москви, Таллінна, Владивостока й Находки.

Полотна виконані в різних стилях: від академічного живопису російської реалістичної школи до

авангардних плинів.

Дивлячись на полотна таких відомих художників як В. Глухов, В. Мідлер, В. Шліхт, дійсно

починаєш відчувати, що стоїш на березі моря й милуєшся або накатом біля скелястого мису, або

вечірньою гладдю, або яхтами, або перебуваєш у порту, або стоїш на палубі траулера.


ТОВАРИШ БУРЛЮКА, зі спогадів О. Соколенка

Немолодий художник з Москви Віктор Мідлер, йому за вісімдесят, він з дружиною. Я з ним в

дружбі, часто розмовляємо. Я люблю слухати людей похилого віку.

Він багато розповідає, говорить про Бурлюка, показує журнали, прислані йому з Америки, де той

одружувався на мільйонерші, і нині випускає свій журнал з репродукціями власних картин.

Розгортаю, в кожному журналі дарчий напис: «Моєму другові Віктору Мідлеру від вчителя

Маяковського. Давид Бурлюк».

Мідлер говорить:

– Завтра їду до Москви, приїжджає з виставкою Бурлюк. Треба зустрітися.

Через декілька днів повертається з пакою журналів Бурлюка.