Эшколь Леви [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
ЕШКОЛЬ Леві
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: єврейський.
Державний і політичний діяч. Справжнє прізвище – Школьник Лев Йосипович. Перший прем’єр-
міністр Ізраїлю, якого запросили з офіційним візитом до США.
З родини комерсанта.
Народився 25 жовтня 1895 р. в с. Оратові Липовецького повіту Київської губернії Російської
імперії (нині – Іллінецький район Вінницької області України).
Помер 26 лютого 1969 р. в м. Єрусалимі (Ізраїль).
Навчався в одній з Вільненських гімназій.
Працював збирачем цитрусових (1914-1918), служив у Британській армії (1918-1920), був
керівником департаменту переселення Палестинського бюро (1934-1941), членом центрального
командування Хагани (1941-1947), генеральним директором міністерства оборони Ізраїлю (1947-1950), міністром сільського господарства (1950-1952), міністром фінансів (1952-1964), прем’єр-
міністром (1964-1969).
Член ішува – вищого представницького органу (1920).
Започаткував дипломатичні відносини з ФРН, посилив зв’язки з СРСР.
Під час Шестиденної війни створив Уряд національної єдності (1967).
Емігрував до Палестини (1914).
Нині у м. Кір’ят-Оно (Ізраїль) одна з вулиць носить ім’я Е.
Портрет нашого земляка прикрашав банкноту в 5000 шекелів (1984), а після деномінації – 5
шекелів (1987).
Серед друзів та близьких знайомих Е. – І. Рабін, М. Бегін, Г. Меїр, М. Шарет, П. Сапір, М. Даян, П. Лавон, І. Алон, І. Галілі, Б. Аарон та ін.
***
ІСНУВАТИ ДАЛІ
, з політичного кредо Л. Ешколя
Якби ми зазнала поразки у війні, на адресу єврейської держави було б сказано немало хвальних
слів, можливо, найкрасивіших за всю нашу історію. Парламенти всіх країн світу ушанували б
хвилиною мовчання загибель двох з половиною мільйонів євреїв. Але ми вирішили вижити. Ми
билися і перемогли. За це вони засудили нас.
Але ми живемо і вважаємо за краще продовжувати жити далі.
ВІДЧУТТЯ СІЛЬСЬКОГО ЖИТТЯ, зі спогадів Л. Ешколя
Я чудово пам’ятаю двір із великою кількістю корів i курей. Вiд нього залишилось у мене вiдчуття
сiльського життя. У садибi жило три поколiння. Головувала над усiєю родиною бабуся, дуже гарна
й розумна жiнка. У господарствi iнiцiатором нових дiлових iдей була саме вона.
…Мiй батько був селянином за своєю природою, i найкращими днями для нього були тi, що вiн
провiв у полi.
ЗРОБИВ УСЕ, з оцінки діяльності Л. Ешколя Г. Меїр
Зробив як прем’єр-міністр і міністр оборони все потрібне, щоб наші війська могли виконати своє
завдання.
ДИПЛОМАТИЧНИЙ ТАЛАНТ, з замітки А. Баніта «Левi Ешколь: хлопець з Оратова, який став
ізраїльським прем’єром»
У роки перебування в Литвi Ешколь всерйоз зацікавився соцiалiстичними iдеями і став членом
радикальної молодiжної сiонiстської групи «Цеiре Сiон», яка ставила за мету заселення Палестини
i створення держави Ізраїль.
Життя в Палестинi Ешколь розпочав як сiльськогосподарський робiтник, але лiдерськi якостi ще
замолоду зробили його одним із керiвникiв сiонiстських органiзацiй. 1920 року вiн разом з
однодумцями створив кiбуц «Дганiя Бет». Спершу, подаючи приклад, поряд iз iншими працював
на полях, але незабаром йому доручили бути скарбником поселення.
Тодi ж почалася активна участь Ешколя в полiтичному та економiчному життi єврейських
поселень, яке призвело 1948 року до утворення держави Ізраїль.
Сучаснi iсторики й полiтологи особливо вiдзначають таку рису Ешколя, як дипломатичний талант, умiння йти на компромiси. В умовах багатопартiйностi в Ізраїлi йому вдавалося знаходити спiльну
мову навiть з опонентами.
ЖИВІ І МЕРТВІ, з статті «Леві Ешколь на прізвище Школьник» в «Єврейському журналі»
Він був твердо переконаний в тому, що Ізраїль не має віддавати відвойовані території без гарантій
повного вирішення арабо-ізраїльського конфлікту.
...Ешколь також домігся дозволу радянських властей на репатріацію євреїв до Ізраїлю в особливих
випадках.
І ще один вельми примітний факт. Як відомо, в своєму заповіті Жаботинський прохав поховати
себе «лише за розпорядженням єврейського уряду в незалежній державі, яку буде створено
незабаром в Палестині». 15 років поспіль Давид Бен-Гуріон рішуче відмовляв у виконанні цього
прохання. «Ці похорони – приватна справа сім’ї Жаботинського. Нам потрібні живі євреї, а не
мертві», – відповідав він.
І коли 1964 року до нового очільника уряду прийшов лідер
Последние комментарии
5 часов 13 минут назад
22 часов 33 минут назад
22 часов 56 минут назад
23 часов 11 минут назад
23 часов 12 минут назад
23 часов 13 минут назад