Алексеенко Михаил [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
АЛЕКСЄЄНКО Михайло Мартинович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Юрист, громадський діяч. Фундатор ділового парламентаризму на теренах Російської імперії.
З купецької родини.
Народився 5 (17) жовтня 1847 р. в м. Катеринославі Російської імперії (нині – м. Дніпропетровськ, адміністративний центр однойменної області України).
Помер 18 лютого 1917 р. в м. Петрограді Російської імперії (нині – м. Санкт-Петербург РФ).
Похований на Дніпропетровському міському цвинтарі (тут нині знаходиться стадіон).
Закінчив Катеринославську гімназію (1864), юридичний факультет Харківського університету
(1864-1868), стажувався в Австрії, Німеччині, Франції (1874-1876).
Працював викладачем (1868-1874; 1879-1886), деканом (1868-1890), ректором Харківського
університету (1890-1899), піклувальником Казанського (1899-1901), Харківського (1901-1905)
учбових округів.
Член ІII (1907-1912) і IV (1912-1917) Державної Думи від Катеринославської губернії. Належав до
фракції октябристів, а з 1914 – земців-октябристів. Проте з багатьох питань мав незалежну
позицію. Виступав з вимогою народного представництва, демократичних свобод, цивільної
рівності.
Як голова бюджетної комісії ІII Державної Думи відігравав значущу роль у парламентському й
державному житті Російської імперії. Зусиллями А. у м. Катеринослав було засноване землемірне
училище, збудовано залізничний міст через Дніпро, гірничому училищу надано статус інституту.
Кавалер орденів Св. Анни ІІ ступеня, Св. Станіслава І і ІІ ступенів, Св. Володимира ІІІ ступеня.
Почесний громадянин м. Катеринослав (1914).
Друкувався в журналах «Вісник Європи», «Світ», «Російська думка», «Юридичний вісник»,
«Новий економіст».
Як вчений дебютував доробком «Державний кредит. Нарис зростання державного боргу в Англії і
Франції» (1872).
Потім настала черга книг: «Погляд на розвиток вчення про податок в економістів А. Сміта, Ж. Б.
Сея, Рікардо, Сісмонді й Д. С. Мілля» (1870), «Діюче законодавство про прямі податки» (1879).
Спеціалізувався з російських фінансового й державного прав, державного права європейських
країн. Автор низки робіт з питань фінансів і кредиту.
У Харківському університеті заснована премія імені заслуженого професора М. М. Алексєєнко
(1900).
Серед друзів та близьких знайомих А. – О. Гучков, П. Корф, М. Родзянко, М. Хом’яков, Д. Шипов
та ін.
***
БЕЗ ЗАЙВИХ ФАНТАЗІЙ
, з політичного кредо М. Алексєєнка
Ми не настільки багаті, щоб виконувати фантазії кожного міністра.
НАУКА ВПЛИВАЄ НА ПРАКТИКУ, з дисертації В. Базилевича «Історія економічних учень»
Необхідно підкреслити, що у працях вітчизняних економістів різні школи і напрями економічної
думки не відгороджувалися один від одного «китайською стіною». Навпаки, вони розглядалися
спільно і часто ставилося питання про поєднання їх окремих положень.
…Питання суспільних реформ і перебудови економічної науки стояли в центрі уваги професора
Харківського університету Михайла Мартиновича Алексєєнка. Вчений підкреслював специфіку
тогочасного перехідного періоду в суспільстві та економічній науці: «...відсутності порядку в
житті відповідав хаотичний стан науки, яка в свою чергу впливала на практику» . Вихід із цього
стану М. М. Алексєєнко вбачав у створенні нових теоретичних розробок, практичне втілення яких
забезпечувало б суспільно-економічний прогрес. Методологічним кредо відомого українського
вченого було таке положення: «будь-яка доктрина, всяка реформа, котра не має в основі
підвищення продуктивності, іншими словами скорочення затрат виробництва, дешевості,
якнайбільшого задоволення потреб, будь-яка така теорія повинна бути відкинута, тому що вона не
відповідає життєвим потребам» .
Такий загальний підхід потребував конкретизації. Вчений здійснив її на основі розвитку ідеї
державності, яку вважав базою суспільного життя. Держава, підкреслював М. М. Алексєєнко, є
могутньою у своїй діяльності, тому що її завдання – дати умови для безмежного розвитку людства, сприяти щастю людини, досягненню духовного та матеріального багатства. Якраз у цьому вчений
вбачав глибокий принцип державної діяльності– управління .
Одночасно М. М. Алексєєнко добре бачив і негативні сторони можливого надмірного втручання
держави в економічне життя. У зв’язку з цим учений застерігав, що держава, навіть дбаючи про
загальне благо,
Последние комментарии
7 часов 47 минут назад
1 день 1 час назад
1 день 1 час назад
1 день 1 час назад
1 день 1 час назад
1 день 1 час назад