Арцебарский Анатолий [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

АРЦЕБАРСЬКИЙ Анатолій Павлович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Льотчик-космонавт (71/251). У Космосі перебував 144 доби 15 годин 21 хвилину 50 секунд. Поза

межами човна – 32 години 17 хвилин.

З робітничої родини.

Народився 9 вересня 1956 р. в смт. Просяному Покровського району Дніпропетровської області

СРСР (нині – Покровський район Дніпропетровської області України).

Закінчив Харківське вище військове училище льотчиків ім. С. Грицевця (1973-1977),

Ахтубінський центр випробовування авіаційної техніки і підготовки льотчиків-випробовувачів

(1983), факультет літакобудування Ахтубінського філіалу Московського авіаційного інституту ім.

С. Орджонікідзе (1983-1987), військову академію Генерального штабу Міністерства оборони РФ

(1994-1996), Московську академію ринку праці та інформаційних технологій (2002).

Служив льотчиком-інструктором в Київському і Північнокавказькому військових округах (1977-

1983), льотчиком-випробовувачем Науково-дослідного інституту ВПС СРСР (1983-1985), в загоні

космонавтів (1985-1993), працював інструктором-космонавтом-дослідником Російської академії

наук (1994), членом науково-технічного комітету з питань орбітальних і багаторазових авіаційно-

космічних комплексів Головного штабу ВПС РФ (1996-1998), радником президента

«Європейського трастового банку» (2001-2004), членом Ради директорів цього банку (з 2004).

Освоїв 35 типів літаків і їх модифікацій.

Академік Міжнародної академії інформації, зв’язку і управління в природі і суспільстві (2000).

Академік академії проблем безпеки оборони і правопорядку РФ (2005).

Герой Радянського Союзу (1991).

Військовий льотчик-інструктор 1-го класу (1981).

Льотчик-випробовувач 2-го класу (1986).

Льотчик-космонавт СРСР (1991), космонавт 2-го класу (1992), заслужений випробовувач

космічної техніки (2000).

Генеральний директор Народного благодійного фонду збереження орбітального комплексу «Мир»

(1999-2001).

Віце-президент Федерації космонавтики Росії (2000).

Здійснив космічний політ на човні «Союз ТМ-12» (1991). Працював на борту орбітального

комплексу «Мир». Шість разів виходив у відкритий Космос. Разом з С. Крикальовим зібрав із

стрижневих елементів двадцятисекційну ферму «Софора» завдовжки 14 м, яку вони успішно

закріпили на модулі «Квант». Встановили антену радіотехнічної системи стиковки «Курс».

Про долю нашого земляка розповідається в книзі «Радянські і російські космонавти. 1960-2000»

(2001).

Серед друзів та близьких знайомих А. – П. Попович, С. Крикальов, Х. Шарман, Т. Аубакіров, Г.

Манаков, В. Заболоцький, У. Султанов, М. Толбоєв, С. Тресвятський, Ю. Шеффер, С. Авдєєв, Ф.

Фібек, М. Манаров, В. Севастянов, Р. Кікуті, В. Афанасьєв, О. Волков, Ю. Усачов та ін.


***

БУТИ ТВОРЦЕМ

, з життєвого кредо А. Арцебарського

Кожна людина сама творець своєї долі.


У ВІДКРИТОМУ КОСМОСІ ОСЛІП, з телетайпної стрічки ТАРС

6 жовтня 1991 р. Продовжується політ міжнародного радянсько-австрійського екіпажу у складі

Анатолія Арцебарського, Сергія Крикальова, Олександра Волкова, Токтара Аубакірова і Франца

Фібека на орбітальному комплексі «Союз ТМ-12» – «Квант» – «Мир» – «Союз ТМ-13» – «Квант-

2» – «Кристал».

У експедиції відвідин часу мало, тому працюють і в неділю. Новий командир комплексу

Олександр Волков приймав справи у Анатолія Арцебарського, а космонавти-дослідники

займалися науковими дослідженнями.

8 жовтня 1991 р. Телеміст, проведений за участю екіпажу, був присвячений Міжнародній

виставці «Телеком-91», що відкрилася в Женеві (Швейцарія).

На початку сеансу австрійський космонавт одержав подарунок – телепобачення з дружиною і

новонародженою дочкою, якій цього дня виповнилося 5 днів.

9 жовтня 1991 р. Екіпаж приступив до завантаження апарату човна «Союз ТМ-12», на якому

Анатолій Арцебарський, Токтар Аубакіров і Франц Фібек повертаються на Землю.

Перевірена герметичність перехідних люків. Космонавти наділи скафандри і перейшли з

побутового відсіку корабля «Союз ТМ-12» в апарат, що мав спускатися. Закривши люк, вони

також перевірили його герметичність і стали чекати команди на розстиковування.

10 жовтня 1991 р. Післяполітне медичне обстеження показало, що стан здоров’я і самопочуття

екіпажу задовільний.

…Анатолій Арцебарський і Сергій Крикальов здійснили шість виходів у відкритий космічний

прості. Вони встановили на модулі «Квант-2» наукове устаткування, призначене для проведення

досліджень спільно з фахівцями США, виконали унікальні монтажні операції по збірці 14-

метрової фермової конструкції «Софора».

Під час одного з виходів із-за відхилення в роботі систем життєзабезпечення скафандра у Анатолія

Арцебарського запітніло скло гермошлема. Сергію Крикальову довелося стати поводирем і

довести «незрячого» товариша до люка.


ПІСЛЯПОЛЬОТНИХ НЕ ВИСТАЧИЛО НАВІТЬ НА МОГОРИЧ, з інтерв’ю А.

Арцебарського О. Гейдор

– Анатолію Павловичу, спочатку космонавт на видноті – у нього є гроші, слава, шана. А коли йде

«на пенсію», як йому живеться?

– Хто вам сказав, що космонавт одержує великі гроші?

– А то ні! Ось скільки, наприклад, вам вручили за політ?

– Я працював в космосі під час розпаду Союзу. За цей час гроші знецінювалися кілька разів. Це

раніше на ті 15 тисяч рублів, які платили космонавтам за політ, можна було купити дві «Волги». А

коли я відлітав, одержаних грошей вистачило лише на те, щоб накрити стіл за стиковку в космосі.

Аби виставити колегам могорич за приземлення, довелося гроші позичати.


ОСТАННІЙ ГЕРОЙ, з статті Д. Солодовникова і В. Власко «Родом з України»

Деякі журналісти неетично називали і називають Леоніда Каденюка «першим українським

космонавтом» або «першим космонавтом України», постійно уникаючи слова «незалежної». Його

навіть намагалися порівнювати з Юрієм Гагаріним! І це при тому, що до нього в космосі побували

367 чоловік і 17 з них – родом з України! Про якого «українського Гагаріна» тут

говорити?

Природно, до Леоніда Кириловича Каденюка наші співвітчизники літали в космос на радянських і

російських човнах. Напевно, через це їх і не вважають українцями! На щастя, псевдопатріоти

історію змінити не можуть, тому першим українським космонавтом залишається Павло Попович!

Між іншим, у 80-90-і роки минулого сторіччя космонавти з України літали так часто, що їх

порядкові номери іноді йдуть один за другим. Наприклад, якщо Зміїв може пишатися 58-м

радянським космонавтом Ігорем Вовком, то Харків – 59-м радянським космонавтом Володимиром

Васютіним, а Горлівка і весь Донбас – 60-м радянським космонавтом Олександром Волковим.

У вересні 1984 року Володимира Васютіна призначили командиром основного екіпажу човна

«Союз Т-13» і орбітальної станції «Салют-7». Бортінженером став Віктор Савіних, а космонавтом-

дослідником – Олександр Волков. Це був другий і останній випадок в історії космонавтики, коли в

екіпаж корабля входили два вихованці одного учбового закладу. Причому вперше стартували не

лише випускники одного училища, але й кращі друзі, адже Волков навіть був свідком на весіллі

Васютіна!

2 жовтня 1991 року Волков, Аубакіров і Фібек стартували на кораблі «Союз ТМ-13» з космодрому

Байконур. Через тиждень австрієць і казах повернулися на Землю на кораблі «Союз ТМ-12» з

командиром попереднього екіпажу А. П. Арцебарським. У результаті Аубакіров став останнім

радянським і першим казахським космонавтом, а Арцебарський останнім космонавтом – Героєм

Радянського Союзу!


ЯК НЕ РАХУЙ, з повідомлення агенції For Um «Новий космічний рекорд… поступається своєму

попереднику»

Тринадцятий екіпаж Міжнародної космічної станції (МКС) поставив рекорд за тривалістю виходу

у відкритий Космос.

– Вихід в космос екіпажу у складі Павла Виноградова і Джеффрі Уїльямса становить 6 годин 31

хвилину, – повідомив прес-секретар «Роскосмосу» Ігор Панарін.

І додав:

– З російської станції «Мир» проводилися виходи і більшої тривалості.

Справді, найдовше у Космосі пропрацював Володимир Соловйов і Олександр Баландін – 7 годин

(1990). Лише на 11 хвилин «відстали» від них Анатолій Арцебарський і Сергій Крикальов (1991).

Третю сходинку з часом 6 годин 54 хвилини займають Володимир Стрекалов і Володимир

Дєжуров (1995).

Як уточнили в підмосковному ЦУПі, у партнерів по МКС – США і Росії існують дві різні системи

підрахунку часу тривалості роботи у відкритому космічному просторі. На відміну від американців,

у яких час роботи у відкритому космосі вважається від переходу на автономне живлення

скафандрів, у Росії завжди було прийнято вважати «точкою відліку» початком роботи у

відкритому Космосі час відкриття вихідного люка.


ЗОРЯНЕ МАЙБУТНЄ УКРАЇНИ, з кореспонденції М. Касьяненка «Твори на космічну тему»

В «Артеці» фестивалем «Україна – зоряний шлях» завершується міжнародна аерокосмічна зміна.

Її учасниками стали переможці Всеукраїнських конкурсів шкільних творів на аерокосмічні теми,

який щорічно ось вже 14 разів поспіль проводить Українське молодіжне аерокосмічне об’єднання

(УМАКО) «Сузір’я».

Усіх учасників зміни з Білорусі, Молдови, Росії, України було поділено на «зоряні загони», й вони

навчалися в «Школі молодого астронавта». До участі в фестивалі залучили провідних фахівців

державного підприємства «Виробниче об’єднання «Південний машинобудівний завод»,

Державного конструкторського бюро «Південне», ветеранiв-байконурівців. У гості до учасників

аерокосмічної зміни прибув льотчик-космонавт Росії Анатолій Арцебарський, льотчик-космонавт

України Леонід Каденюк, головний конструктор ракети-носія «Зеніт», що визнана найкращою

ракетою ХХ століття, керівник програми «Морський старт» Володимир Команов, керівники

провідних підприємств аерокосмічної галузі України, а також представники Національного

космічного агентства України…

…Сьогодні Україна, що є однією з п’яти країн світу, яка володіє технологіями ракетобудування,

має великий вплив у цій галузі. У Бразилії, наприклад, ми беремо участь у реалізації проекту зі

створення космодрому «Алькантар», і тут ми конкуруємо навіть зі Сполученими Штатами

Америки. В Україні сьогодні створюється ракета-носій нового типу «Циклон-4», яка, можливо, як

і «Зеніт», стане найкращою ракетою вже ХХI століття.

Приємно усвідомлювати, що це будуть досягнення наших вихованців, членів об’єднання

«Сузір’я», завдяки яким в України є не тільки космічна історія, але й космічне майбутнє...


КРІЗЬ ІЛЮМІНАТОР СТАНЦІЇ «МИР», з анонсу документального фільму «ДКНП: погляд з

Космосу»

Фільм представляє унікальний погляд на відомі всьому світові події серпня 1991 року у Москві.

Учасники десятої експедиції на станцію «Мир» космонавти Анатолій Арцебарський і Сергій

Крикальов стартували в СРСР, а приземлилися в Російській Федерації.

У фільмі звучать не заяви політиків і вигуки мітингуючого натовпу, а розмови двох космонавтів,

котрі дивляться на свою батьківщину через ілюмінатор космічної станції.


ВАЖЛИВА ЦІХА, з телеграми В. Путіна А. Арцебарському з нагоди ювілею

Ви можете за правом пишатися своїм внеском у розвиток авіації і космонавтики, у випробування

нових моделей літаків, успішну і результативну роботу екіпажів орбітальних комплексів.

Ваш тривалий політ став важливою віхою у вітчизняній програмі освоєння навколоземного

простору.