Брусенцов Николай [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

БРУСЕНЦОВ Микола Петрович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Конструктор-кібернетик. Фундатор першої безлампової ЕОМ в СРСР та єдиної у світі трійкової

ЕОМ «Сетунь». В кібернетиці існує науковий термін «Таблиці Брусенцова».

З робітничої родини.

Народився 7 лютого 1925 р. в м. Кам’янському Катеринославського повіту Катеринославскьої

губернії СРСР (нині – м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області України).

Навчався в Київській консерваторії (1942-1943), закінчив Свердловські курси радистів (1943),

радіотехнічний факультет Московського енергетичного інституту (1947-1953).

Служив на фронтах Другої світової війни розвідником (1943-1945), працював різноробочим на

одному з дніпродзержинських заводів (1945-1947), співробітником, завідуючим лабораторією

електронних обчислювальних машин факультету обчислювальної математики і кібернетики МДУ

(1953 – донині).

Володар 11 авторських посвідчень на винаходи.

Заслужений працівник вищої школи РФ.

Заслужений науковий працівник МДУ.

Лауреат премії Ради Мiнiстрiв СРСР.

Лауреат премії фонду «Нове тисячоліття» «За самовіддане служіння істині» (2005).

Кавалер орденів Червоної Зірки і «Знак Пошани», Великої золотої медалі ВДНГ СРСР та медалі

«За відвагу».

Основні напрями наукової діяльності – архітектура цифрових машин, автоматизовані системи

навчання, системи програмування для міні– і мікрокомп’ютерів, теоретичні дослідження в царині

тризначної діалектичної логіки.

Друкувався в газеті «Інтелект і творчість», журналах і збірниках «Доповіді Академії наук»,

«Штучний інтелект», «Історико-математичні дослідження», «Програмні системи та інструменти».

Серед найвідоміших – статті «Мистецтво достовірного міркування. Неформальна реконструкція

Аристотелевої силогістики і математики думки Була» (1998), «Блукання в трьох соснах»(2000),

«Інтелект і діалектична тріада» (2002), «Парадокси логіки, здоровий глузд і діалектичний постулат

Геракліта-Аристотеля», «Тризначна інтерпретація силогістики Аристотеля» (обидві – 2003),

«Комп’ютеризація алгебри Буля», «Логіка і інтелект» (обидві – 2004), «Формальна логіка і

творчий інтелект» (2007).

Перу нашого земляка також належать монографiї «Мала цифрова обчислювальна машина

«Сетунь» (1965), «Міні-комп’ютери» (1979), «Мікрокомп’ютери» (1985), навчальний посібник

«Базисний фортран» (1982).

Всього Б. Опублікував понад 100 наукових праць.

Серед друзів та близьких знайомих Б. – С. Маслов, Є. Жоголєв, Б. Петровський, Ю. Владімірова,

С. Соболєв, М. Шура-Бура, К. Семендяєв та ін.


***

ХВОРОБЛИВІСТЬ ЛОГІКИ,

з наукового кредо

М. Брусенцова

Логіка потребує невідкладного корінного удосконалення, оздоровлення.

ЗАПЛУТАНІСТЬ, з статті М. Брусенцова «Парадокси логіки, здоровий глузд і діалектичний

постулат Геракліта-Аристотеля»

Впродовж без малого ста років здійснюються наполегливі спроби подолати парадокси імплікації –

характеристичної функції відношення проходження, яке лежить в основі логіки.

Неадекватність змістовному проходженню її «класичного» двозначного різновиду – матеріальної

імплікації – зумовила появу строгої, сильної, казуальної, релевантної, конексивної і низки

тризначних імплікацій. Однак проблема так і не вирішена, а велика кількість «результатів»

свідчить про її заплутаність.

В силогістиці відношення проходження представлено загальноствердним посиланням: «Всяке x є

у», суть якого Аристотель вичерпно охарактеризував в «Першій аналітиці»: «Коли два [об’єкти]

відносяться один до одного за умови, що коли є один, обов’язково є й другий, тоді, якщо немає

другого, не буде й першого; проте якщо другий є, то не необхідно, щоб був і перший. Але

неможливо, щоб одне і те ж було необхідне і коли інше є, і коли його немає.»

Тут «перший» відповідає терміну x, а «другий» – терміну у. Те, що за наявності першого

необхідний (не може не бути) і другий, означає існування xy-речей і не існування xyў-речей, а те, що за відсутності другого не буде й першого, – існування xўyў-речей і, ще раз, не існування xyў-

речей. Те ж, що при наявності другого не необхідно, щоб був і перший, не виключає можливості

існування xўy-речей, не наполягаючи на необхідності їх. Невимовністю саме цього статусу xўy-

речей в двозначних численнях пояснюється безуспішність всіх спроб адекватно відобразити в них

відношення змістовного проходження.


КОЛИ БУДЬ-ЯКА НЕВИЗНАЧЕНІСТЬ – СВОБОДА, з памфлету М. Брусенцова «Блукання в

трьох соснах»

Філософи все ще не можуть домовитися про те, що ж означає слово інформація, проте практикам

вичерпна ясність, схоже, і не потрібна: адже невизначеність в якомусь сенсі свобода. Бог з нею, з

інформацією, практики створюють інформаційні системи, інформаційні технології (також до ладу

не визначивши, що це таке), і всі ми вже знаємо, що черговим етапом людської цивілізації буде

інформаційне суспільство. Втім, незрозуміло, чом би не віртуальне.

Подиву не буде, якщо в приведених словосполученнях замість «інформаційні» говорити

«комп’ютерні». Звичайно, не все інформаційне повинне бути комп’ютерним, але в сучасному

розумінні інформатизація – це не більше ніж комп’ютеризація, і слово інформатика в новому сенсі

уживається як синонім англомовного «computer science».

Однак інформатика повинна бути наукою про інформацію, тобто про відображення буття не лише

комп’ютерне, але всіляке – уявне, письмове і усне, алгебраїчне, графічне, таке, яке зображають,

виражають, наслідують, окарикатурюють тощо. Аристотель називав цю науку першою

філософією, розуміючи її як спосіб (органон) дослідження, що прокладає «шлях до витоків всіх

учень».

...Слова, якими в нашій мові відображені об’єкти реальності, Аристотель уподібнював рахунковим

камінчикам в тому сенсі, що за допомогою слів можна моделювати всілякі взаємозв’язки, подібно

до того як за допомогою камінчиків моделюються взаємозв’язки кількісні.

Тобто, у традиційного аналізу реальних ситуацій методом проб і помилок є «інформаційна

альтернатива» – відобразити дану ситуацію за допомогою слів і здійснювати необхідні

дослідження одержаного відображення методами Аристотелевого органону, тобто підмінити

фізичне моделювання інформаційним.


І ПОМИЛКИ СТАЮТЬ ЗАКОНАМИ, з статті М. Брусенцова «Формальна логіка і творчий

інтелект»

Відомо, що формальна логіка зовсім не в гарних стосунках із здоровим глуздом, бо вона

неадекватно відображає реальність. Вона займається не суттю буття, а лише формами

відображення суті, абстрагуючись від їх змісту, так що «формальна» означає «беззмістовна», якщо

не вбачати її вміст в самих формах. На думку Д. Гілберта і В. Акермана, така логіка «робить

можливим успішне осягнення проблем, перед якими принципово безсило чисто змістовне логічне

мислення».

Практична неспроможність завжди була актуальною проблемою логіки. Тепер же, в епоху

інформатизації, ця проблема придбала надзвичайне для нашого життя значення. І річ не стільки в

безуспішності спроб створити штучний інтелект, як в деградації природного, творчого інтелекту

людей, які привчаються і змушувані керуватися не здоровим глуздом, а правилами логіки, що

«успішно» й здійснюється.

Впродовж останнього сторіччя в результаті алгебраїзації логіки її парадокси виявилися з

безперечною очевидністю, проте, разом з тим, обумовлені ними помилки виявляються

нерозпізнаними і набирають сили повноправних законів і правил.

...Ясно, що логіка потребує невідкладного корінного удосконалення, оздоровлення. Проте

численні спроби вирішення цієї насущної проблеми не досягли мети.


ЧАС ПОКАЖЕ, з книги Б. Малиновського «Творець першого та єдиного в свiтовi трійкового

комп’ютера «Сетунь»

Перший рiк навчання вiн не стiльки вчився, скiльки спав, намагаючись сном i лiками перемогти

туберкульоз, що почався. І йому це вдалося! Коли здоров’я поправилося, вiн не лише надолужив

згаяне, але i став одним з найуспiшніших студентiв.

У 1953 р. пiсля закiнчення iнституту його направили на роботу до СКБ при Московському

унiверситетовi, а потiм до проблемної лабораторiї з розробки ЕОМ для використання в навчальних

закладах.

...Розбирали хиби iснуючих машин, прикидали систему команд i структуру (те, що тепер

називають архiтектурою), розглядали варiанти технiчної реалiзацiї, схиляючись до магнiтних

елементiв, оскiльки транзисторiв ще не було, лампи вiдразу виключили, а сердечники i дiоди

можна було дiстати й усе зробити самим. На одному з семiнарiв (23 квiтня 1956 р.) за участю

Соболєва задача створення малої ЕОМ була поставлена, сформульованi основнi технiчнi вимоги.

Керiвником i спочатку єдиним виконавцем розробки нової ЕОМ був призначений Брусенцов.

Зауважимо, що мова йшла про машину з двійковою системою числення на магнiтних елементах.

Саме тодi у Брусенцова виникла думка використовувати трійкову систему числення. Вона

дозволяла створити дуже простi i надiйнi елементи на магнiтних пiдсилювачах, що працювали в

iмпульсному режимi.

Вiн розробив i зiбрав схему трійкового суматора, що вiдразу ж i надiйно запрацював. С. Л.

Соболєв, дізнавшись про його намiр створити ЕОМ з використанням трійкової системи числення,

гаряче пiдтримав задум i подбав про те, аби допомогти молодими спецiалiстами.

У 1958 р. спiвробiтники лабораторiї (до цього часу їх набралося майже 20 осіб) своїми руками

виготовили перший зразок машини. Якою ж була їхня радiсть, коли усього на десятий день

комплексної наладки ЕОМ запрацювала! Такого в практицi наладчикiв розроблювальних у тi роки

машин ще не було! Машину назвали «Сетунь» – за назвою рiчки неподалiк вiд Московського

унiверситету.

Постановою Ради Мiнiстрiв СРСР серiйне виробництво ЕОМ «Сетунь» було доручено

Казанському заводу математичних машин. Перший зразок демонструвався на ВДНГ. Казанський

завод випустив 50 ЕОМ, 30 з яких працювали у вищих навчальних закладах СРСР.

Правий чи не правий М. П. Брусенцов – покаже час. Зi свого боку, наведу лише один факт. У

груднi 1993 р. я зустрiвся з вiдомим спецiалiстом в галузi комп’ютерної науки професором С. В.

Клименком, який працює в обчислювальному центрi iнституту фiзики високих енергiй (м.

Протвино Московської областi). Учений щойно повернувся зi США, де на прохання американської

сторони прочитав невеличкий курс лекцiй з iсторiї розвитку комп’ютерної науки i технiки. На моє

питання – про що i про кого запитували його американськi слухачi, вiн вiдповiв: «Чомусь тiльки

про Брусенцова i його машину «Сетунь».

Ми ж, як i ранiше, вважаємо – немає провидцiв на батькiвщинi! А може, цікавість американцiв до

трійкової ЕОМ i її творця не випадкова?


І САМ НЕ ГАМ, І ДРУГОМУ НЕ ДАМ, з розвідки А. Ковалевського «Якби Брусенцов жив на

Заході, він би заснував Intel»

«Сетунь» виявилася дуже надійною машиною. Експериментальний зразок, зібраний 1957 року,

працював півтора десятиліття (!), причому з 4 тисяч його елементів замінили унаслідок відмов

лише 3, всі – на першому році експлуатації.

Говорили про нерозвиненість логічних можливостей «Сетуні», оскільки в наборі її команд є тільки

одна логічна операція – множення тритів (порозрядне множення). Але й для двійкових логічних

машин існує всього одна операція – складання. І нічого, користуємося...

На жаль, відстояти «Сетунь» не вдалося – машину, яка практично безвідмовно пропрацювала 17

років, розрізали й викинули. Нове начальство вважало, що займатися розробками ЕОМ – не справа

вузу.

До машини виявили значну цікавість за кордоном. Зовнішторг одержав заявки з низки країн

Європи. ...Проте чиновники переконали О. М. Косигіна ...»Сетунь» не віддавати, разом з тим

перешкоджаючи нарощуванню її виробництва в СРСР.

...Чому я думаю, що якби Брусенцов жив на Заході, він би заснував Intel? А тому, що метою

розробки «Сетуні» було створення недорогої і простої у використанні малої цифрової машини

широкого призначення з використанням недефіцитних матеріалів (іншими словами, фінансово

вигідний проект). Пропонувалося саме те, що тепер називають ПК, і саме за таких умов з’явився

процесор i4004.

Хтозна, можливо, історія розвитку компьютеробудування пішла б зовсім іншим шляхом. І те, що

Артур Кларк описав як розумний комп’ютер в «Космічній одіссеї», цілком могло стати

реальністю.