Родзянко Михаил [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
РОДЗЯНКО Михайло Володимирович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Політичний діяч.
З дворянської родини.
Народився 9 (21) лютого1859 р. в батьківському маєтку, розташованому в Новомосковському
повіті Катеринославської губернії Російської імперії (нині – Новомосковський район
Дніпропетровської області України).
Помер 24 січня 1924 р. в м. Бєлграді Королівства сербів, хорватів і словенців (нині – столиця
Республіки Сербія). Похований на місцевому цвинтарі.
Закінчив Пажеський корпус (1878).
Служив в кавалергардському полку, вийшовши у відставку в чині генерал-майора (1878-1882), був
почесним мировим суддею Новомосковського повіту Катеринославської губернії (1883-1885),
повітовим проводирем дворянства (1886-1891), головою Катеринославської земської управи (1900-
1906), членом Державної Ради Російської імперії від Катеринославського земства (1906-1907).
Голова Державної Думи Російської імперії (1911-1917).
Після перемоги Лютневої революції – голова Тимчасового комітету Державної Думи Російської
імперії (1917). У цьому статусі умовив імператора Миколу II зректися престолу.
Депутат Державної Думи Російської імперії третього і четвертого скликань (1907-1917).
Один із засновників партії «Союз 17 жовтня» (1905).
Р. залишався непримиренним супротивником Г. Распутіна і тому викликав особливу ворожість з
боку імператриці та її наближених.
В останні дні перед революцією Р. Вживав усіх можливих заходів для запобігання як Лютневої,
так і Жовтневої революцій. На початку першої вмовляв царя нарешті дати країні Конституцію.
Пізніше безрезультатно просив останнього в інтересах монархії створити уряд «народної довіри».
Після перемоги більшовиків під погрозою арешту виїхав на Дон, де брав участь в «Крижаному
поході» генерала Л. Корнілова.
Пізніше емігрував до Королівства сербів, хорватів і словенців (1920).
За кордоном жив у бідності. Зазнав безпідставних цькувань з боку представників монархічних
кіл Російської імперії – доходило навіть до жорстоких побиттів.
Бажаючи нарешті розставити крапки над «і», наш земляк відправився до уповноваженого з
справ російських біженців п. Палеолога.
На запитання, чим пояснюється така лінія поводження, той відповів коротко: «Я творю волю того,
хто мене послав». Довелося йти туди і генерал Врангель прояснив усе остаточно:
«Нам потрібно було вказати на кого-небудь як на винуватця революції, і ми
обрали вас».
Перу Р. належать мемуари «Крах імперії» (1929).
Працюючи в Санкт-Петербурзі, не забував про Катеринослав, жертвуючи на міські благодійні
справи солідні суми.
Серед друзів та близьких знайомих Р. – Микола II, П. Столипін, Г. Львов, великий князь Михайло
Олександрович, В. Шульгін, С. Шереметьєв, М. Путятін, Д. Шипов, М. Стахович,
Ф. Керенський, О. Гучков, Л. Корнілов, А. Денікін та ін.
***
ДУМУ ТРЕБА БУЛО ЗБЕРЕГТИ
, з політичного кредо М. Родзянка
Думу треба було берегти, хоча б як фетиш влади, який все ж зіграв свою роль у важку хвилину.
СТАНОВИЩЕ СЕРЙОЗНЕ, з телеграми М. Родзянка імператорові Миколі II від 26 лютого 1917
р.
Становище серйозне. У столиці анархія. Виробництво паралізоване... Зростає суспільне
невдоволення.
Необхідно негайно доручити особі, яка користується довірою країни, створити новий уряд.
ПОВНА НЕДОВІРА ЧИННІЙ ВЛАДІ, з телеграми М. Родзянка командуючому Північним
фронтом генералу М. Рузькому від 27 лютого 1917 р.
Хвилювання... набирають стихійних й загрозливих масштабів. Основи їх – брак печеного хліба й
слабкий підвіз борошна, що вселяє паніку: але головним чином – повна недовіра владі, нездатній
вивести країну з тяжкого становища...
Заводи... зупиняються за браком палива й сирого матеріалу, ...і голодна, безробітна юрба вступає
на шлях анархії, стихійної й нестримної. Залізничне сполучення по всій Росії в повному розладі.
На півдні з 63 доменних печей працюють тільки 28... На Уралі з 92 доменних печей зупинилися
44...
Урядова влада перебуває в повному паралічі й зовсім безпомічна відновити порушений порядок.
Росії загрожує приниження й ганьба, тому що війна за таких умов не може бути переможно
завершена. Вважаю єдиним і необхідним виходом з становища, яке виникло, невідкладне визнання
особи, котрій може вірити вся країна, і котрій буде доручено створити уряд, який користується
довірою всього населення...
Іншого виходу на світлий шлях немає, і я клопочуся перед вашим високопревосходительством
підтримати це моє переконання перед Його величністю, аби запобігти можливій катастрофі.
НЕ ВИКЛЮЧАЮ ГРОМАДЯНСЬКОЇ ВІЙНИ, з телефонної розмови М. Родзянка з генералом
М. Рузьким 3 березня 1917 р.
Надзвичайно важливо, щоб маніфест про зречення й передачу влади вел. кн. Михайлу
Олександровичу не був опублікований доти, доки я не повідомлю вам про це... Не виключена
громадянська війна. З регентством великого князя й воцарінням спадкоємця цесаревича, може
бути, примирилися б, проте воцаріння його як імператора абсолютно неприйнятно.
…Проголошення імператором вел. кн. Михайла Олександровича піділлє масла у вогонь, і
почнеться нещадне винищення всього, що можна винищити. Ми втратимо й випустимо з рук
усяку владу, і втихомирити народні хвилювання не буде кому.
ПАРЛАМЕНТ ТРЕБА БУЛО ЗБЕРЕГТИ, зі спогадів М. Родзянка
Безумовно, Державній Думі можна було б відмовитися від того, щоб очолити революції, однак не
можна забувати про повну відсутність влади й того, що при самоусуненні Думи відразу наступила
б повна анархія й батьківщина загинула б негайно...
Думу треба було берегти, хоча б як фетиш влади, який все ж зіграв свою роль у важку хвилину.
ЄДИНА ГАРАНТІЯ, ЩО Я ПОМРУ РАЗОМ З ВАМИ, з інтернет-ресурсу bookz.ru
Перед престолом Родзянко незмінно виявлявся самотнім, тому що крім нього
майже ніхто не зважувався говорити тих правдивих і сміливих слів, які тоді
озлобляли Імператора і які Микола II згадав занадто пізно. Вже після зречення
він сказав генералові Рузькому: «Тільки Родзянко говорив мені чисту правду».
Таким же самотнім виявився Р. і відразу після перевороту: як раніше за царя він не вмів і не
хотів лестити престолу, так і з приходом влади народу він не міг потурати юрбі демагогією.
Родзянко довелося підібрати владу, що випала зі слабких царських рук, проте він ні на хвилину не
думав її узурпувати.
Член Думи й перший комендант Таврійського палацу Б. Енгельгард в листі після смерті
Родзянко згадує перші дні революції ще до зречення Миколи II:
«У кабінеті голови Думи зібрався весь тимчасовий комітет. На належному голові місці
за довгим зеленим столом сидить Михайло Володимирович Родзянко, і на його, завжди
впевненому, обличчі видні сумніви й тривога. Члени тимчасового комітету в один голос
наполягають на тому, аби він взяв владу до своїх рук. Йому говорять, що цього «від нього
чекає країна, що це його обов’язок і від нього він не має права ухилятися».
«Що ви мені пропонуєте, добродії? – відповідає Родзянко. – Взяти владу до своїх рук –
це прямий революційний акт. Хіба я можу на це піти».
…Передбачаючи неминучий крах тимчасового уряду, він вважав потрібним зберегти
ідею Думи (про що не раз говорив), сподіваючись, що вона може ще стати в пригоді.
Пізніше, у денікінські дні, він намагався воскресити цю ідею й скликати Думу в Катеринодарі,
проте його не підтримали й не захотіли слухати.
…Коли брат царя великий князь Михайло Олександрович, перед тим, як підписати зречення,
запитав Родзянка, чи може той гарантувати йому безпеку у випадку, якщо він вступить на
престол, – Родзянко відповів: »Єдине, що я вам можу гарантувати, – це вмерти разом з вами».
…Прийшов більшовицький переворот. І на стінах Петрограда серед розмаїття червоних
плакатів можна було прочитати оголошення, яким переможці обіцяли п’ятсот тисяч тому,
хто живим чи мертвим доставить до Смольного колишнього голову Думи Михайла Родзянка.
РЕВОЛЮЦІЯ НЕМИНУЧА, з розвідки І. Архипова «Спікер Його величності»
У передреволюційній Росії Родзянко був найпопулярнішою «неофіціозною» політичною фігурою
загальнонаціонального масштабу. І вже незабаром здобув репутацію людини, яка «говорить
правду царям». Особливо яскраво проявлялося це в боротьбі з «темним впливом» Григорія
Распутіна. Родзянко невтомно «розкривав очі» Миколі II на небезпеку для авторитету верховної
влади будь-яких чуток про Распутіна, наполягав на неприпустимості перебування «шкідливого
псевдовчителя» в «інтимній обстановці» при дворі. Государ говорив: «Я вам вірю», визнавав, що
«почуває щирість і вірить Думі», проте реальних заходів щодо видалення Распутіна не приймав,
навпаки, імператриця налаштовувала проти Родзянка государя й міністрів.
У свою чергу, Родзянко, не позбавлений такої не підходящої для серйозного політика риси, як
наївність, щораз вірив обіцянкам Миколи II.
…Коли 3 вересня 1915 року раптово було оголошено про припинення роботи Думи, Родзянко
приклав значних зусиль, аби уникнути бурхливої реакції опозиції й не спровокувати розгону
парламенту.
…Негативно ставився Родзянко й до планів «палацових переворотів», які обговорювалися у
середовищі політичної й військової еліти наприкінці 1916-го – початку 1917 року. Так, приймаючи
в себе на квартирі генерала О. М. Кримова, котрий вважався одним з головних «змовників»,
обурювався: «Ви не враховуєте, що буде після зречення царя. Я ніколи не піду на переворот. Я
присягав. Прошу вас у моєму будинку про це не говорити. Якщо армія може домогтися зречення –
нехай вона це робить через своїх начальників, а я до останньої хвилини буду діяти
переконаннями, а не насильством».
…Останній шанс переконати Миколу II Родзянко мав 10 лютого 1917 року. Завершуючи доповідь,
голова Думи дивно точно спрогнозував, що через три тижні станеться революція й «анархія, якої
ніхто не удержить»: «Не можна так жартувати з народним самолюбством, з народною волею, з
народною самосвідомістю».
На репліку ж государя:
– Бог дасть! – Родзянко безнадійно відзначив:
– Бог нічого не дасть, ви й ваш уряд усе зіпсували, революція неминуча.
НАМ ГОЛОВОЮ ВИБРАЛИ ПУЗО, епіграма В. Пуришкевича
Родзянко Думе не обуза,
Но, откровенно говоря,
Нам головой избрали пузо –
Эмблему силы «октября».
Document Outline
YANDEX_33
Последние комментарии
38 минут 6 секунд назад
58 минут 7 секунд назад
1 час 23 минут назад
1 час 27 минут назад
10 часов 57 минут назад
11 часов 1 минута назад