Ширшов Петр [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично

ШИРШОВ Петро Петрович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Океанограф, гідробіолог, полярний дослідник, державний діяч. Фундатор Інституту океанології

академії наук СРСР (1946); міністр морського флоту СРСР.

З робітничої родини. Батько, Ширшов П., – друкар.

Народився 12 (25) грудня 1905 р. в м. Катеринославі Російської імперії (нині – м.

Дніпропетровськ, адміністративний центр однойменної області України).

Помер 17 лютого 1953 р. в м. Москві СРСР (нині – столиця РФ). Похований на Новодівочому

цвинтарі.

Закінчив Катеринославське реальне училище (1916-1920), навчався на біологічному і соціально-

економічному факультетах Дніпропетровського університету (1920-1924), закінчив біологічний

факультет Одеського інституту народної освіти (1924-1929).

Працював науковим співробітником Ботанічного саду АН СРСР (1929-1932), Всесоюзного

арктичного інституту (1932-1936), міністром морського флоту СРСР (1942-1948), директором

Інституту океанології академії наук СРСР (1946-1953).

Учасник низки експедицій до Арктики, зокрема, на «Сибірякові» (1932), «Челюскіні» (1933-1934) і

дрейфу на першій радянській дрейфуючій станції «Північний полюс» (1937-1938).

Академік академії наук СРСР (1939).

Голова Тихоокеанського наукового комітету (1946-1950).

Герой Радянського Союзу (1938).

Спеціалізувався з проблем планктону полярних морів; довів помилковість гіпотези про

безживність Північного Льодовитого океану у високих широтах; виявив низку закономірностей

розповсюдження теплих вод з Північної Атлантики в глиб Арктичного басейну.

Що стосується особистого життя, то Ш. розлучився з першою дружиною (1932); другу, актрису Є.

Горкушу-Ширшову, заарештувало НКВС (1946) і вона загинула в одному з колимських

сталінських концтаборів (1948).

На будинках, де мешкав наш земляк, в м. Дніпропетровськ (Україна) та м. Москва (РФ) встановлені меморіальні дошки.

Ім’я Ш. носять вулиці в м. Дніпропетровськ, Одеса (Україна), бухта на Землі Франца-Йосипа, підводний хребет в Беринговому морі, Інститут океанології російської академії наук, судна

Міністерства морського флоту та Держкомгідромету РФ.

У м. Москва (РФ) вийшла книга М. Ширшової «Петро Петрович Ширшов. Життя і доля» (2005).

Серед друзів та близьких знайомих Ш. – Д. Свиренко, І. Папанін, О. Шмідт, Є. Федоров, Е.

Кренкель, І. Власенко, С. Кан, П. Гордієнко, Г. Пясецький, С. Морозов, В. Полюшкін, В. Бурханов, С. Славін та ін.

***

КРИЖАНА ЗАКОХАНІСТЬ

, з життєвого кредо П. Ширшова

Люблю нашу крижину. Люблю весь цей своєрідний світ, який тільки здалеку здається мертвою

пустелею.

МАСЛОМ ТРОСА НЕ ЗІПСУЄШ, з «Полюсного щоденника» П. Ширшова

На мене завжди впливає вітер. Не те що турбує чи заважає, але, коли сидиш один, коли слухаєш

його звуки, то «несмілі», заглушені, то раптом відчайдушно шалено веселі, сам кудись несешся

далеко. Там, далеко звідси, на далекій твердій землі, вітер співає про безкрайні простори, про щось

неосяжно широке. Але тут про що йому співати? Мені образливо, що тут він вже не співає про

дике роздолля пустелі, про те, як мчать, кружляють потоки снігу в заметілі серед торосів. Як

студеніє безкрайній простір океану. Тут усе затулили лебідка, вимазана маслом, задимлена сажею, лихоманка гідрологічних станцій, затишне тепло намету, бідон №37 – «Тютюн, вага 22.4», сіра в

гасі, «Останні вісті» об 11 год. вечора... Одним словом, незліченні дрібниці наших буднів...

Про що ж тут співати вітру! Про те, що ми вчора з Женею пройшли 30 км цими самими

крижаними просторами, визначаючи товщину льоду? Або про те, що я сьогодні відтитрував проби

минулої станції і збираюся завтра брати наступні. Хай про це він краще не співає – вилаю: боюся, що він дуже швидко жене лід, і дрейф мені завтра завадить працювати.

...Не можна сказати, що робота на морозі з холодною водою приносила мені багато задоволення.

Металеві частини швидко вичахають, і мокрі пальці раз по раз прилипають до них. Прагнучи

зберегти тонкий трос, я дотримуюся думки, що маслом троса не зіпсуєш. В результаті як лебідка, так і гідрологічні прилади рясно покриваються в’язким машинним маслом, приправленим до того

ж кіптявою від бензинового факела, який ми використовуємо для обігріву блоку лічильника.

Удвох з І. Д. дві з половиною години крутимо барабан лебідки, вибираючи трос з глибини трьох з

половиною кілометрів. Перша серія узята.

... Як багато захоплююче цікавого розповідає цей світ