Максимович Михаил [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично

МАКСИМОВИЧ Михайло Борисович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Священик. В чернецтві – Іван (1926). Зарахований до лику святих Російської православної церкви

за рубежем (1994).

З дворянської родини. Батько, Максимович Б., – ізюмський повітовий маршалок дворянства.

Народився 4 червня 1896 р. в м. Адамівці Харківської губернії Російської імперії (нині –

Слов’янський район Донецької області України).

Помер 2 липня 1966 р. в м. Сіетлі (США). Похований в крипті Сан-Франциського кафедрального

собору на честь образу Божої Матері «Всіх Скорботних Радості».

Закінчив полтавський Петровський кадетський корпус (1914), юридичний факультет Харківського

університету (1918), богословський факультет Бєлградського університету (1925).

Служив у Харківському окружному суді (1918), був законовчителем Великокікіндської сербської

гімназії (1925-1929), викладачем Бітольської духовної семінарії (1929-1933), єпископом

Шанхайським (1934-1946), архієпископом Російської православної церкви за рубежем в Китаї

(1946-1951), архієпископ Західноєвропейський (1951-1962), архієпископ Західно-Американський і

Сан-Франциський (1963-1966).

Наш земляк – автор наступних доробків: «Шанування Богородиці і Івана Хрестителя та новий

напрямок російської богословської думки», «Як Свята Православна Церква шанувала і шанує

Божу Матір», «Вчення про Софію – Премудрості Божої», «Про неможливість інославним бути

хрещеними батьками», «Про неприпустимість прикладення до ікон з нафарбованими губами»,

«Про порядок за богослужінням», «Про перенесення свят».

Не сприйнявши більшовицької революції, разом з батьками емігрував до Югославії (1919).

За життя мав багатьох ворогів серед божих пастирів через те, що визнавав Російську православну

церкву і її московських патріархів.

Серед друзів та близьких знайомих М. – А. Храповицький, М. Зернов, П. Лопухін, Г. Чепур, І.-Н.

Ковалевський, Ф. Іонеску, Д. Вознесенський, І. Аккерсдійк, К. Іонев, М. Зернова, М. Зноско-

Боровський та ін.

***

НЕ ЛИШЕ ДУША, А Й ТІЛО

, з пастирського кредо М. Максимовича

Піклуючись про порятунок душ людських, потрібно пам’ятати, що люди мають і тілесні потреби,

які голосно заявляють про себе. Не можна проповідувати Євангеліє, не проявляючи любові у

справах.

СЛУЖИТИ ПРАВЕДНОСТІ Й ІСТИНІ, зі спогадів М. Максимовича

З найперших днів, як я став усвідомлювати себе, я захотів служити праведності й істині. Мої

батьки запалили в мені бажання непохитно стояти за правду, і душа моя була полонена прикладом

тих, хто поклав за неї життя.

…Отримавши благословення від владики митрополита і маючи гаряче бажання точно викласти

питання, я приступив до роботи в день пам’яті святителя Пилипа, митрополита Московського, 9

січня 1925 року, і закінчив її напередодні свята Успіння Пречистої Богородиці – храмового дня

для московського Успенського собору і Києво-Печерської Лаври, котрі мали найбільше значення в

історії російського народу.

ШУКАЙТЕ ЦАРСТВА БОЖОГО, з виступу М. Максимовича на Всезакордонному Соборі

Руської Церкви в 1938 р.

Росія повстане так само, як вона повставала й раніше. Повстане, коли розгориться віра. Коли люди

духовно повстануть, коли їм знову буде дорога ясна, тверда віра в правду слів Спасителя:

«Шукайте ж раніше Царства Божого і правди Його, і це все прикладеться вам». Росія повстане,

коли полюбить віру і сповідання Православ’я, коли побачить і полюбить православних сповідачів.

Росія повстане, коли підніме погляд свій і побачить, що всі святі, котрі в землі Російській

просяяли, живі в Божому Царстві, що в них дух вічного життя і що нам треба бути з ними і

духовно торкнутися й залучитися до їх вічного життя. У цьому порятунок Росії і всього світу.

Росія чекає христолюбивого воїнства, христолюбивих вождів, які поведуть російський народ не

для слави земної, а заради вірності російському шляху правди.

Обтрусіть сон смутку і лінощів, сини Росії! Подивіться на славу її страждань і прокиньтеся, омийтеся від гріхів ваших! Зміцніться у вірі православній, аби бути гідними мешкати в житлі

Господньому і вселитися в святу гору Його!

ІЄРАРХІЯ НЕ Є УСІЄЮ ЦЕРКВОЮ, з відкритого листа М. Максимовича від 13 вересня 1963 р.

Коли при митрополитові Антонії починали говорити про «неправильні дії Церкви», він зупиняв,

указуючи, що дії ієрархії не можна