Рихтер Святослав [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн

РІХТЕР Святослав Теофілович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російсько-радянський.

Піаніст.

З міщанської родини. Батько, Ріхтер Т., – органіст.

Народився 7 (20) березня 1915 р. в м. Житомирі Волинської губернії Російської імперії (нині –

адміністративний центр однойменної області України).

Помер 1 серпня 1997 р. на дачі в Підмосков’ї (РФ). Похований у м. Москві на Новодівочому

цвинтарі. Надгробок прикрашає фото юного музиканта в українській сорочці-вишиванці.

Закінчив Московську державну консерваторію ім. П. І. Чайковського (1937-1947).

Працював концертмейстером Одеської філармонії (1933-1937).

Дійсний член Академії мистецтв.

Народний артист СРСР (1961).

Народний артист Російської Федерації (1955).

Почесний доктор Страсбурзького університету (1977).

Почесний доктор Оксфордського університету (1992).

Лауреат Державної премії СРСР (1950).

Лауреат Державної премії РРФСР (1987).

Лауреат Ленінської премії (1961).

Лауреат 1-ї премії Всесоюзного конкуру музикантів-виконавців (1945).

Герой Соціалістичної Праці (1975).

Серед спеціалістів і публіки відомий як віртуозний виконавець творів Л. Бетховена, В. Моцарта, Й. Баха, Ф. Шуберта, Й. Гайдна, К. Дебюссі, Ф. Ліста, І. Брамса, К. Шимановського, П.

Чайковського, Е. Гріга, А. Дворжака, М. Мусоргського, С. Рахманінова, С. Прокоф’єва, Д.

Шостаковича.

Всього за життя дав 3600 концентрів у 36 країнах світу (з них в Україні – 169); його репертуар

нараховував понад 27 тис. музичних творів.

Р. – автор драми «Дора», п’єс для фортепіано «Плетіння вінків», «Перед заходом сонця».

Особиста доля у нашого земляка була не простою. НКВСники розстріляли його батька (1941);

пізніше емігрувала на Захід мати, з якою чин зустрівся лише через багато років (1962).

Кінорежисер Б. Монсенжон зняв про нашого земляка фільм «Ріхтер нескорений», який

демонструвався в багатьох країнах.

90-річчя з дня народження Р. батьківщина відзначила виступом муніципального камерного хору м.

Кіровоград, фестивалем «Ріхтерфест-2005» в Одесі, низкою пам’ятних вечорів і Заключним

концертом фестивалю «Ріхтерфест-2005» у м. Києві (2005).

У м. Житомир пройшов VІІ Міжнародний фестиваль майстрів мистецтв імені Святослава Ріхтера

(2007).

Серед друзів та близьких знайомих Р. – В. Вербицький, С. Хіцунов, А. Вєдєрніков, В.

Чайковський, В. Чемберджі, Г. Нейгауз, С. Василенко, О. Брильова, Р. Баршай, Л. Гінзбург, Д.

Фішер-Діскау, С. Столерман, Н. Завалишина, Б. Монсенжон, Г. Софронович, Н. Журавльова та ін.

***

УСЕ ВИЙДЕ

, з творчого кредо С. Ріхтера

Якщо автор не відчуває твір як свій, значить, усе вийшло, чи це живопис, література, чи музика.

ШУБЕРТІВСЬКИЙ «БЛУКАЧ», з життєвого кредо С. Ріхтера

Шубертівський «Блукач», моя дороговказна зірка... Для людини на землі – це головна тема.

СПАВ ПІД РОЯЛЕМ, зі спогадів С. Ріхтера

Коли я приїхав до Москви, ...друзі ...привели мене в клас Нейгауза, аби він послухав мене.

Судячи з усього, я справив на нього сприятливе враження, тому що мене відразу ж прийняли до

консерваторії без іспиту і конкурсу, з тією, проте, умовою, що я вивчатиму всі обов’язкові

предмети. Заняття ці не мали нічого спільного з музикою, якась політико-філософська, абсолютно

чужа мені мішанина, яка підлягала надзвичайно строгим іспитам. Мені не хапало духу відвідувати

ці лекції, і в перший же рік мене двічі виключали з консерваторії.

Я повернувся до Одеси з твердим наміром не з’являтися більш в учбовому закладі, який мене не

влаштовує. Батькам я і словом не обмовився про те, що сталося. Але – о, жах! – вони одержали

листа від Нейгауза. Професор писав щось подібне до «Ти – мій кращий учень. Повернися». Лист

був пройнятий таким сердечним теплом, що він стало знаряддям мого порятунку. В ті роки

Нейгауз був ректором консерваторії. Звичайно ж, він влаштував так, що мене прийняли без всяких

формальностей, і він же згладив кути, які виникли із-за моєї поведінки.

...Є російська приказка: «Не май сто рублів, а май сто друзів». Вона не бреше. Куди б я не

прийшов, навіть в розпал війни, усюди знаходилася для мене картоплина на вечерю. Мене

абсолютно не турбувало, що я не мав притулку. Ночував у кого доведеться...У всіх мені було дуже

добре.

У Нейгаузів я спав під роялем.

ПОТЕРПАЮ ВІД МОСКОВСЬКОЇ ПОГОДИ, з листа С. Ріхтера Н. Вербицькій від 22 жовтня

1971 р.

Мила Наташо!

Повернувся до Москви і незабаром одержав Вашого листа, чому дуже зрадів. Спасибі. Після моєї

цікавої, бурхливої і багатої поїздки я потерпав від нападу змін московської погоди й негоди.

Результат: я знову лежу в ліжку, тому провиною моє запаморочення чи – по-інтелігентному –

лабіринтит – дуже цікавий стан.

У мене нині в планах знову велика поїздка до Італії та Німеччини (може, й до Англії); вона, щоправда, через мою хворобу трохи відкладена, але, в принципі, має відбутися, так що до Нового

року мене, мабуть, не буде в Москві.

Шлю Вам мої найкращі побажання і сердечний привіт.

Цілую. Ваш Свєтік.

ДЕ Я ТІЛЬКИ НЕ БУВ, з листа С. Ріхтера Н. Вербицькій від 1 грудня 1972 р.

Дорога Наташо! Нарешті повернувся додому (був відсутній п’ять місяців) і знайшов Ваші два

листи. Спасибі.

Ви цікавитеся, де я за цей час був; можна сказати, «де я тільки не був!» – головним чином у

Європі: Австрії, Італії, Франції. Як завжди багато грав і записувався на платівки. Щойно дістану, надішлю Вам платівки. Добре?

Я також часто згадую час в Одесі та нашу гру в чотири руки. Пам’ятаєте, як ми старанно вчили

«Домашню симфонію» Ріхарда Штрауса? Це була справді важка робота, але результат вийшов

дуже хороший.

Уявіть, мені не довелося жодного разу почути цю симфонію в оркестрі...

Чекатиму Вашого листа – поки що нікуди найближчим часом не їду надовго.

Бажаю Вам здоров’я і здоров’я.

Привіт Вашим близьким

Цілую. Ваш Свєтік.

МАТЕРІ НЕ ВИБАЧИВ, з статті В. Смирнова «Віднесені вітром»

Від’їзд на захід А. П. Ріхтер, як і весілля з С. Кондрат’євим, були вимушеним заходом, бо і їй, і

йому цілком реально загрожувала загибель в ГУЛАГові.

При від’їзді А. П. Ріхтер просила Т. Сидоренко передати синові як сімейну реліквію теку нот.

Виконати це прохання Т. Сидоренко, яка спеціально потрапила на концерт піаніста у Москві, не

змогла: той відмовився їх прийняти.

ФЕНОМЕН РІХТЕРА, з кореспонденції С. Гупала «Йому забороняли Батьківщину»

Згодом музичні критики заговорять про «феномен Ріхтера». Як відомо, вже з дитинства у великого

музиканта було дуже розвинене художньо-образне мислення та поетичне бачення. Це яскраво

виявилося, коли Святослав Ріхтер вибрав дорогу піаніста. Духовне начало, як ні в кого іншого, виявилося в грі.

Йому вкрай була властива творча уява. Він, як і всі, був «родом із дитинства». Одна з розгадок

«феномена Ріхтера» – ВІРА. Все, що він в той далекий час спостерігав, – чаклунство і чародійство, фантастичні сни, його приголомшувало, і через багато років, уже коли він був знаменитим

музикантом, то якось вигукнув: «Але я в це абсолютно вірив!!!».

ГРА ПАСУВАЛА КОМУНІСТИЧНИМ РЕАЛІЯМ, з інтерв’ю О. Ботвінова Катерина

Костянтиновій «Наново не зіграєш»

– Чим або ким у вашому сприйнятті є Ріхтер?

– Ріхтер – світова величина. Його гра, як це не парадоксально, більше пасувала комуністичним

реаліям. Він таку надлюдську силу випромінював, що коли Ріхтер, Ойстрах і Растропович грали в

тріо, Святослав Теофілович подавляв їх відразу. Хоча в тріо має бути єдність.

Так, Ріхтер – найсильніший представник нашої музшколи, але його не можна й не потрібно

повторювати.

СТАТУС МІЖНАРОДНОГО, з прес-конференції Микола Васяновича

Фестиваль майстрів мистецтв та конкурс юних піаністів імені Святослава Ріхтера в Житомирі

започатковано в 1998 році. З того часу цей захід проводиться один раз на два роки.

Статус міжнародного фестиваль отримав 2000 року. З кожним разом географія його учасників

розширюється. Нинішнього року, зокрема, вперше до Житомира прибудуть митці з Китаю.

ПЕРЕДАТИ СКУЛЬПТУРУ ОДЕСІ, з дослідження Ю. Дикого «Шемаханська цариця»

Святослава Ріхтера»

«Детективна історія» зі скульптурою Святослава Ріхтера, яка дивом (!?) опинилася у фондах

історичного музею м. Яготин, досить символічна. Статую було знайдено просто кинутою в рік 90-

річчя великого музиканта й нашого земляка.

Громадська організація «Місія Давида Ойстраха і Святослава Ріхтер» майже два роки вела її

пошуки, котрі завершилися патовою правовою ситуацією: даний експонат музею Одеси не може

бути переданий, відповідно до букви закону (чи «букви» чиновників?!).

ПОТРІБНЕ ПРИМІЩЕННЯ ДЛЯ МУЗЕЮ, з статті Г. Мокрицького «У будинку, де народився

Святослав Ріхтер, має оселитися музика»

До 85-річчя від Дня народження видатного земляка в його рідному місті відбувся круглий стіл на

тему «Ріхтер і Житомир», відкрилася кімната пам’яті Святослава Ріхтера в музичній школі № 2

(раніше тут було музучилище, у яке навідувався й де виступав Святослав).

Але головне – не просто зберегти меморіальний будинок на Великій Бердичівській, 89, в якому

з’явився на світ піаніст № 1, не просто відкрити на ньому меморіальну дошку. Треба домогтися, щоб у ньому, після звільнення від попередньої установи, що ліквідувалася, оселився літературно-

мистецький музей з ріхтерівською вітальнею, де звучала б музика.

Цей музей от уже багато років не має власного пристойного приміщення, хоча саме місто має таку

прекрасну й багату літературно-мистецьку історію.