Новицкий Орест [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

НОВИЦЬКИЙ Орест Маркович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Філософ, психолог, історик психології. Перший професор філософії Київського університету св.

Володимира (1837).

З дворянської родини. Батько, Новицький М., – священик.

Народився 25 січня (6 лютого) 1806 р. в м. Новограді-Волинському Волинської губернії Російської

імперії (нині – районний центр Житомирської області України). За іншими версіями, в

волинському с. Пилипи чи навіть на Київщині.

Помер 4 (16) червня 1884 р. в м. Києві Російської імперії (нині – столиця України). Похований на

цвинтарі Києво-Флоровського жіночого монастиря.

Закінчив Острозьку семінарію (1816-1824), Київську духовну академію (1827-1831).

Працював викладачем Полтавської духовної семінарії (1831-1834), Київських духовної академії і

університету св. Володимира (1833–1850), цензором (1850-1863), головою Київського цензурного

комітету (1863-1884).

Як філософ дебютував працею «Про духоборів» (1831).

Потім настала черга наступних доробків: «Про первинний переклад Святого письма слов’янською

мовою» (1837), «Поступовий розвиток стародавніх філософських вчень у зв’язку з розвитком

язичницьких вірувань» (1860-1861), «Нарис індійської філософії», «Духоборці. їх історія і

віровчення» (1882).

Перу Н. належать підручники «Керівництво з досвідної психології» (1840), «Керівництво з логіки»

(1841), «Стисле керівництво до логіки з попереднім нарисом психології» (1844), а також промова

«Про закиди щодо філософії у теоретичному і практичному відношенні, їх силу і значущість»

(1837).

Серед друзів та близьких знайомих Н. – Є. Болховітінов, О. Беретті, В. Антонович, М. Драгоманов,

О. Кістяківський Ф. Панченко, В. Познанський, Ф. Лебединцев, Т. Рильський, П. Житецький, П.

Чубинський та ін.


***

БЕЗ ФАНАТИЗМУ,

з наукового кредо О. Новицького

Фанатизм у галузі науки ще менше може бути виправданий, ніж у справах релігії.


ФОТОГРАФ ДУШІ, з автобіографії О. Новицького

Разом з М. Ге жив і його репетитор католик Ізбицький Остап. Того часу Ізбицький жив у Києві,

вже скінчивши університет, а опісля він склав іспит на магістра, прийняв православ’я, вступив до

Московської духовної академії на богословський курс, прийняв чернечий постриг і в сані

архімандрита помер в Іркутську.

Ось оцей Ізбицький, скінчивши університетське навчання, пішов до помічника куратора шкільної

округи з проханням дати йому яку-небудь посаду в гімназії. Коли його не було, Ге у своїй кімнаті

на стіні, що, як тоді велося, була пофарбована олійною фарбою, вугіллям намалював з одного боку

Ізбицького з проханням у смиренному й прихильному вигляді, а з другого боку – помічника

куратора в його гордій начальницькій позі. В цьому нашвидку зробленому ескізові, що довго

зберігався на стіні, юний талант надзвичайно влучно виявив не тільки зовнішні риси його, а й

характер самої душі його, оскільки вона відбилася в зовнішності.

Можна сказати, що Ге на цей раз показав себе фотографом не тільки тіла, а й душі, наскільки це

було можливо у швидкому начерку вугіллям.


В ІНШОМУ СВІТЛІ, зі спогадів М. Чалого

Лекції Ореста Марковича з психології, логіки і стародавньої філософії принесли безсумнівну

користь нашому розумовому розвитку. Читання його відзначалися неабиякою ясністю і повністю

викладу і містили у собі великий інтерес для слухачів.

...Прослухавши у нього курс психології і логіки у перші два роки, ми непомітним чином відчули

себе здатними розуміти філософські твори і розмірковувати про абстрактні предмети з логічною

послідовністю. ...Багато чого нам з’явилося в іншому світлі і в науці, і в житті.


ПЕРШИЙ РОСІЙСЬКИЙ ФІЛОСОФСЬКИЙ ТВІР, з оцінки діяльності О. Новицького Г.

Шпетом

Новицький, не засвоївши інших тенденцій гегелівської філософії, цілковито усвідомлює найвищу

ідею про те, що протилежність і боротьба є сутністю самої свідомості, що кожна ідея може бути

осягненою лише у своєму вичерпному розвитку і в контексті цілого, що весь цей розвиток –

внутрішньо необхідний, що філософія – істинна в цілісному русі думки, а не в якій-небудь

системі, якою б широкою не видавалася остання.

...Перший російський філософський твір («Про закиди щодо філософії у теоретичному і

практичному відношенні, їх силу і значущість» – авт.), написаний зі справжнім філософським