Олизар Густав [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

ОЛІЗАР Густав-Генрік-Атанази Пилипович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: польський.

Поет, мемуарист, перекладач.

З графської родини. Батько, Олізар П.-Н. – підчаший Великого князівства Литовського.

Народився 3 травня 1798 р. в маєтку Коростишеві Радомського повіту Київській губернії

Російської імперії (нині – районний центр Житомирської області України).

Помер 2 січня 1865 р. в м. Дрездені (Німеччина).

Закінчив Житомирську гімназію (1808), навчався в польському Кременецькому ліцеї (1808-1814).

Був маршалком дворянства Київської губернії (1821-1825).

Член Польського патріотичного товариства.

Автор низки поетичних збірок.

Книга «Мемуари» залишилася не виданою, її рукопис зберігається в Національній бібліотеці

Польщі.

Підготував і видав двотомне зібрання творів А. Фелінського.

За підозрою у співчутті декабристами нашого земляка заарештували і, доставивши до Петербурга, запроторили до Петропавловської фортеці (1826). Довести наявність «складу злочину» не вдалося

і його звільнили.

Вдруге О. заарештували в Києві і відправили до Варшави у зв’язку з двома масонськими

дипломами, виявленими в паперах, втрачених ним по дорозі до Києва. Знов виправдали і

звільнили, проте встановили таємний поліцейський нагляд.

Емігрував до Дрездена (1863).

Особисте життя нашого земляка рожевим ну було. Ще малюком він втратив матір (1801), а

юнаком – батька (1816). Був змушений розлучитися з першою дружиною, не отримав шансу

одружитися з М. Раєвською, котру потім кохав впродовж всього життя.

Серед друзів та близьких знайомих О. – С. Проскура, А. Фелінський, А. Міцкевич, О. Пушкін, О.

Грибоєдов, Т. Чацький, Є. Роговитин, Ф. Рудзьський, Я. Липоман, О. де Бальзак, П. Пестель, А.

Гродецький, М. Раєвський, С. Трубецькой, М. Бєстужев-Рюмін, М. і С. Муравйови та ін.


***

З’ЇДАЄ

СОРОМ

, з життєвого кредо Г. Олізара

Мені було соромно за те, що я вільний, коли стільки людей ще страждає.


ВІЩУН, з вірша Г. Олізара «Алоїзу Фелінському»

Gdym od zemsty niewdziecznych srogi cios odbieral,

Gdy los dzieci, majatek, nadzieje wydzieral,

Kiedym zycie przeklinal, gdym smierci zlorzeczyl,

I na Boga wyrzekal, ze mi skonac przeczyl.

Moja l za w twoim oku druga lze ujrzala

Usmiech spoczal na ustach, rozpacz oniemiala.


ЗАЛИШАЙМОСЯ ДРУЗЯМИ, з листа М. Раєвської Г. Олізару

Я отримала Вашого листа і пропозицію, яку Ви мені робите, дорогий графе; вона ще більш

прив’язує мене до Вас, не зважаючи на те, що я не можу її прийняти.

Аніскільки не сумнівайтеся в моїй пошані до Вас, моя поведінка має вас в цьому переконати і вона

ніколи не зміниться. Проте чи подумали Ви самі, дорогий графе, про те становище, в якому

перебуваєте? Батько двох дітей, розведений чоловік, на що у нас дивляться зовсім не так, як в

Польщі.

Я сподіваюся, це не позбавить нас можливості бачити Вас в нашому будинку, де Ви були прийняті

надзвичайно дружньо, будьте упевнені, що за всіх обставин можете розраховувати на мене, як на

справжнього друга.


ІСНУЄ НЕПЕРЕБОРНИЙ БАР’ЄР, з листа М. Раєвського Г. Олізару

Я... можу дати лише негативну відповідь.

...Найтяжчий обов’язок, який можна уявити, – це мені, дорогий графе, відповідати відмовою на

вашого листа, який я передчував. Мати право любити Вас як сина було б верхом моїх бажань, тим

паче, що, познайомившись з Вами в обстановці домашніх нещасть, я не сумнівався ні хвилини, що

Ви зуміли б зробити мою доньку щасливою. Але визначення, яке сильніше за нас, звело

непереборний бар’єр: це різниця наших релігій, образу думок, понять про обов’язок, нарешті, національностей.

Сказати Вам після цього, що ми сподіваємося як і раніше бачити Вас в нашому будинку як

кращого з друзів – означає засвідчити, що я ціную Вашу душу ще більше, ніж Ваше серце. Ви не

можете не зрозуміти, наскільки важка моя втрата і наскільки щирий мій жаль.


З ПЕТЕРБУРГА ВИСЛАТИ, з листа О. Аракчеєва М. Милорадовичу від 25 квітня 1824 р.

Государ імператор дізнався: по-перше, що київський губернський маршалок граф Олізар

непристойно говорив на останніх в Києві виборах про свободу селян; по-друге, що він належить

до таємного товариства, хоча існування таких строго заборонено.

З вищезазначених причин відмовлено йому з’явитися при дворі і рекомендуватися його

величності. З цих же причин його імператорська величність знаходить непристойним залишатися

йому, Олізару, в столиці і щонайвище