Билимович Александр [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

БІЛІМОВИЧ Олександр Дмитрович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російсько-американський.

Економіст.

З лікарської родини. Батько, Білімович Д., – військовий медик.

Народився 1 січня 1876 р. в м. Житомирі Волинської губернії Російської імперії (нині –

адміністративний центр однойменної області України).

Помер 21 грудня 1963 р. в м. Бьорклі (штат Каліфорнія, США). Похований на місцевому цвинтарі.

Закінчив одну з київських гімназій, київський університет св. Володимира (1900).

Працював викладачем київського університету ім. св. Володимира (1900-1918), керівником

Управління землеробства і землевпорядкування Добровільної Армії А. Денікіна (1919-1920),

викладачем Люблінського (1921-1944), Мюнхенського (1945-1947) університетів, керівником

семінару в Інституті слов’янознавства Каліфорнійського університету (1948-1949).

Член-кореспондент Югославської академії наук.

Як публіцист дебютував статтями в журналі «Киянин».

Друкувався в виданнях «Російська матиця», «Киянин».

Спеціалізувався, насамперед, з проблем розвитку землеробства в межах Російської імперії

Перу нашого земляка належать наступні доробки: «Землевпорядні завдання й землевпорядне

законодавство Росії» (1907), «Розподіл Південної Росії за областями» (1919), «Власність і земля»

(1919), «Революція, більшовики й господарство Росії» (1919), «Марксизм» (1936), «Вступ в

економіку» (1937), «Кооперація в Росії» (1953), «Кооперація в Росії до, під час і після

більшовизму» (1955), «Християнська етика» (1959), «Економічний лад звільненої Росії» (1960).

Усього ним опубліковано понад 150 наукових праць.

Спільної мови з більшовиками після подій 1917 р. не знайшов і тому емігрував: спочатку до Чехії

(1920), потім – Югославії (1921), Німеччини (1945) і, нарешті, США (1948).

Особистий архів Б. зберігається у фондах Гуверівського інституту війни, революції й миру (м.

Стенфорд, Каліфорнія, США).

Серед друзів та близьких знайомих Б. – В. Шульгін, Д. Піхно, А. Денікін, П. Струве, О.

Кривошеїн, В. Челіщев, М. Савич та ін.


***

РЕВОЛЮЦІЯ І ПРАВА,

з економічного кредо О. Білімовича

У вогні революції згоріли всі приватні права.


ЧЕРГОВИЙ ПЕРЕДІЛ НЕ ПОТРІБЕН, з книги О. Білімовича «Власність і земля»

Певна частина землі навіть у висококультурних країнах повинна ще довго залишатися в руках

великих і середніх землевласників. Вони за нормальних умов дають дуже цінний суспільний клас,

на якому, між іншим, спочиває здорове місцеве самодержавство.

Лише за дуже грубого і простого стану суспільства переділ власності бути благом для тих, заради

кого намагалися таким шляхом поліпшити неправильний її розподіл; але сільське господарство

настільки індивідуальне, що при найменшому русі його по шляху інтенсифікації товариське

володіння землею руйнується.


ЗЕМЛЮ – ЗА ГРОШІ, з аграрного проекту О. Білімовича, складеного 1919 р.

Після найбільшої смути, пережитої в роки революції, значна частина великого землеволодіння

повинна бути швидко передана в руки дрібних і середніх хазяїв-селян. Так диктує необхідність

широкої земельної реформи із застосуванням примусового відчуження землі. Перехід її повинен

відбутися на підставі точного закону, який визначає, у кого скільки землі відрізається й кому

скільки з неї дається. Земля повинна перейти не у вигляді подарунка, а за правильно встановлену

плату.


НАРОДУ ПОТРІБНЕ НОРМАЛЬНЕ ЖИТТЯ, з книги О. Білімовича «Економічний лад

звільненої Росії»

Суспільство все більше буде ставати в опозицію до існуючого порядку і його носія партійного

апарату. Від влади поступово буде відходити все найчуйніше, особливо молодь. У всьому

державному апараті буде підсилюватися розкладання при прогресуючому моральному падінні

правлячого прошарку, який втратив віру у свою справу й догми, на яких побудована влада. Все

частіше самі члени цього прошарку будуть виносити на всенародну наругу зловживання й злочину

свого ж панівного класу, котрі що перестали бути таємницею.

Зрештою, у режиму… не буде зовсім людей, перейнятих ентузіазмом і щиро йому відданих, навіть

просто талановитих людей, які бажають віддати йому свій талант і готових боротися за нього.

…Настав час перестати нав’язувати нещасному російському народові, які б то не було месіанські

завдання.

Російський народ і так приніс уже більше жертв, ніж який-небудь інший