Вегелин Александр [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
ВЕГЕЛІН Олександр Іванович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Військовий, декабрист.
З дворянської родини. Батько, Вегелін І., – доктор медицини.
Народився близько 1800 р. в Волинській губернії Російської імперії (нині – Житомирська область
України).
Помер в 1860 р. в м. Одесі Російської імперії (нині – адміністративний центр однойменної області
України). Похований на Преображенському цвинтарі.
Закінчив 1-й Петербурзький кадетський корпус.
Служив прапорщиком (1818-1820), підпоручиком (1820-1822), поручиком (1822-1823) 7-го
піонерного батальйону, командиром 3-ї роти Литовського піонерного батальйону (1823-1825), рядовим (1837-1838), унтер-офіцером (1838-1839), юнкером (1839-1842), прапорщиком (1842-1843) Кабардинського піхотного полку Кавказького корпусу.
Член таємного Товариства військових друзів (1825).
Відмовитися присягати Миколі I.
Заарештований і засуджений до страти, яку було замінено на каторгу (1826). Не мав права
листування.
Покарання відбував в сибірських Читинському острозі, Петровському заводі (1826-1833).
Переведений на поселення до слободи Сретенської Іркутської губернії Російської імперії (1833-1837).
У відставку вийшов у чині підпоручика з забороною в’їзду до Петербурга та Москви (1843 ).
Перебував під наглядом поліції.
Подарував Одеській публічній бібліотеці щоденник генерал-фельдмаршала Б.-К. Мініха.
Серед друзів та близьких знайомих В. – М. Бестужев, К. Iгельстром, Л. Пушкін, С. Трубецький, І.
Лорер, О. Єнтальцева, В. Раєвський, І. Тургенєв, П. Оболенський, Є. Наришкіна, П. Пущін, М.
Волконська, І. Горбачевський, Д. Завалишин, Г. Перетц та ін.
***
ОПОЗИЦІЯ НЕ ДО РОСІЇ
, з політичного кредо О. Вегеліна
Опозиція до влади, але не до Росії.
ВІДПРАВЛЕНІ ДО КОПАЛЕНЬ, з рапорту генерал-губернатора Східного Сибіру О.
Лавінського графу І. Дибичу
Засуджені в каторжну роботу державні злочинці Рукевич, Ігельстром і Вегелін доставлені до
Іркутська 15 числа цього січня і відправлені під строгим наглядом до коменданта Нерчинських
копалень.
НЕ ВТРАЧАЮТЬ НАДІЇ, з листа М. Волконської п. Крамковській (сестрі засудженого Рукевича) в березні 1828 р.
Змирившись зі своєю долею, панове Вегелін і Ігельстром не втрачають надії з’єднатися колись з
тими, хто їм дорожчий за життя. Чи не могли б ваші сестри домогтися дозволу у його величності
приїхати сюди до своїх женихів? Серед нас були недавно вже приклади цього.
ВЕГЕЛІН ПРИ МЕНІ, з листа К. Ігельстрома Г. Ігельстрому в жовтні 1838 р.
З 15 серпня я офіцером в Кавказьких саперах... Олександр Вегелін при мені і йому буде
присвоєний чин унтер-офіцера. Він свідчить Вам своє шанування і дякує Вам і Софії за пам’ять
про нього.
НА ЛІВОМУ ФЛАНЗІ, з листа М. Назімова І. Пущіну в грудні 1840 р.
Вегелін і Беляєви ще не повернулися з лівого флангу з Дагестану і Чечні, куди відправилися в
жовтні в експедицію. Але всі вони, слава богу, здорові і благополучні.
ОСОБЛИВО ВІДЗНАЧИВСЯ, зі спогадів А. Зіссермана
Для атаки аулу і побудованого поруч з ним укріплення призначили невеликий загін з двох
батальйонів полку Кабардинця, дві роти Куринського, дві гірських гармати і гірську міліцію під
командуванням полковника Лабинцова. 12 травня, виступивши з світанком, колона
безперешкодно пройшла через лісове міжгір’я і лише при спуску з узвишшя, поблизу самого аулу
зустрінута була сильним рушничним вогнем...
О 8 годині вечора полковник Лабинцов наказав військам відступати. Особливо відзначилися тут
нашого полку... рядові з політичних злочинців Назімов і Вегелін.
ДИКТАТОР... ЧЕСНИХ ПРАВИЛ, зі спогадів О. Бєляєва
Олександр Іванович Вегелін, особа дуже зайнята собою, любив спокій і можливий комфорт, він
був завжди серйозний і важливий, дивився на все критичним поглядом, цікаво, що всі наші
товариші прозвали його диктатором...
ВІДДАЛИ ОСТАННЮ ШАНУ ЛЕРМОНТОВУ, з книги М. Лорера «Спогади декабриста»
Наступного дня я ще не знав про його (Лермонтова М. – авт.) смерть, коли зустрівся з одним
товаришем по сибірському засиланню, Вегеліним, який, звернувшись до мене, раптом сказав: «Чи
знаєш ти, що Лермонтов убитий?»
Якби грім упав до моїх ніг, я б і тоді, думаю, був би менш уражений, ніж цього разу. «Коли?
Ким?» – міг я тільки вигукнути.
Ми обидва з Вегеліним пішли до квартири покійного, і тут
Последние комментарии
1 час 2 минут назад
1 час 6 минут назад
1 час 5 минут назад
1 час 15 минут назад
1 час 17 минут назад
1 час 28 минут назад