Домбровский Ярослав [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
ДОМБРОВСЬКИЙ Ярослав
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: польсько-французький.
Військовий теоретик, один з керівників Паризької Комуни. Псевдонім – Лакетак.
З дворянської родини. Батько – провінційний чиновник.
Народився 13 листопада 1836 р. в м. Житомирі Волинської губернії Російської імперії (нині –
адміністративний центр однойменної області України).
Загинув 23 травня 1871 р. в м. Парижі (Франція). Похований на цвинтарі Пер-Лашез.
Навчався в Брестському кадетському корпусі (1845-1853), закінчив петербурзький
Костянтинівський корпус (1853-1855), навчався в петербурзькій Миколаївській академії
генерального штабу (1959-1961).
Служив в 19 польовій артилерійській бригаді (1855-1859), командував XI легіоном під час
Паризької комуни, був комендантом Паризького укріпленого району і командувачем військами
західного сектора оборони міста (1871).
Учасник Кавказької війни.
Член об’єднання польської еміграції (1866).
Перу Д. належить книга «Критичний нарис війни 1866 року в Німеччині та Італії» (1868).
За активну підпільну діяльність по звільненню Польщі заарештований і засуджений до 15 років
каторжних робіт в Сибіру (1862). Зумів втекти з пересильної в’язниці (1864).
Разом з дружиною емігрував до Європи (1865).
У свою чергу був затриманий у Парижі як пруський шпигун, проте, завдяки заступництву
Гарібальді, суд його виправдав (1869).
В СРСР вийшли книги Д. Граніна «Ярослав Домбровський» (1951), В. Дякова «Ярослав
Домбровський» (1969), а також було знято фільми режисерів Г. Рошаля «Зірки Парижа» (1937) та
Б. Поремби «Ярослав Домбровський» (1975).
Під час громадянської війни в Іспанії там діяв батальйон ім. Д., сформований з поляків, українців і
білорусів (1936), а пізніше була сформована інтернаціональна бригада його імені (1937); під час
Другої світової війни в складі Війська Польського воювала 2-а піхотна дивізія ім. Д.
У м. Житомир встановлено пам’ятник землякові.
Його ім’ям названі вулиці в м. Житомир (Україна), Гродно (Білорусь).
Портрет Д. прикрашає польську купюру в 200 злотих.
Серед друзів та близьких знайомих Д. – А. Потебня, П. Маєвський, О. Герцен, С. Сераковський, В.
Потапенко, В. Врублевський, П. Лавров, С. Падлєвський, Д. Гарібальді, М. Чернишевський, В.
Озеров, К. Калиновський, О. Єзельский, М. Крук-Гейденрейх, Л. Топор-Звєрздовський, Я.
Савицький та ін.
***
УСІ НАРОДИ – РІВНІ,
з політичного кредо
Я. Домбровського
Етнічна спорідненість, навіть спільність політичного життя, здається, не дають одному народу
мати права над іншим.
ПРАВО НА САМОСТІЙНІСТЬ, з відкритого листа Я. Домбровського «До Беднарчика і його
політичних друзів»
Який ...народ має право на самостійність, а який його не має, важко визначити... На мою думку,
кожен народ має право вирішувати свою долю. Необхідність свободи, відчута народом, дає йому
незаперечне право позбавитися опіки, а всяке нав’язування чужого впливу або влади є
насильством.
МРІЯВ ПРО НЕЙМОВІРНІ ПОДВИГИ, зі спогадів О. Єзельского
Часто ми збиралися навколо нього, аби послухати його розповіді. Мова у нього лилася вільно і
відрізнялася красою, він фантазував, заносився на сьоме небо, мріяв про Кавказ, про неймовірні
подвиги і приходив у відчай від свого маленького зросту.
Часто, міркуючи між собою, ми пророкували йому блискуче майбуття.
ЗА НАШУ І ВАШУ СВОБОДУ, з розвідки М. Троїцького «Народолюбці і тираноборці:
визвольний рух 60-х років XIX ст.»
«Земля і воля» проіснувала понад два роки, проте ледь встигла вийти із стадії формування, оскільки всі її розрахунки руйнувалися один за іншим. Практична діяльність товариства була
перервана вже на перших кроках. Головним з того, що встигли зробити «землевольці», стало
поповнення рядів і розповсюдження прокламацій, які друкувалися в Лондоні у Герцена і підпільно
в садибі Марієнгаузен Вітебської губернії, а також організація втеч заарештованих
революціонерів, зокрема Миколи Утіна і Ярослава Домбровського.
Врешті-решт вся діяльність «Землі і волі» була направлена на підготовку відкритого виступу,
наміченого на весну 1863 р., коли закінчувався термін введення в дію статутних грамот і у зв’язку
з цим «землевольці» чекали вибуху селянських бунтів. Повстання 1863 р. «Земля і воля» готувала
спільно з
Последние комментарии
1 день 17 часов назад
1 день 21 часов назад
1 день 23 часов назад
2 дней 40 минут назад
2 дней 1 час назад
2 дней 2 часов назад