Курилович Ежи [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично

КУРИЛОВИЧ Єжи

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: польський.

Мовознавець. Один з фундаторів сучасної структурної лінгвістики. В філології існують наукові

терміни «Теорія ізоморфізму Куриловича» і «Семантичний дериват Куриловича».

З міщанської родини.

Народився 14 (27) серпня 1895 р. в м. Станіславі Австро-Угорської імперії (нині – м. Івано-

Франківськ, адміністративний центр однойменної області України).

Помер 28 січня 1978 р. в м. Кракові Польської Народної Республіки (нині – Республіка Польща).

Закінчив Львівську німецьку гімназію (1913), Віденську вищу школу міжнародної торгівлі (1913-1914; 1917-1919), філологічний факультет Львівського університету (1921-1923), стажувався в

Франції, США, Австрії.

Служив під час першої Світової війни в лавах австро-угорської армії (1914-1916), працював

викладачем Львівського (1926-1931), Вроцлавського (1946-1948), краківського Ягеллонського

(1948-1965) університетів.

Член Польської академії наук і писемності (1931).

Член Польської академії наук (1952).

Доктор honoris causa Сорбонни (1957)

Доктор honoris causa Дублінського університету (1959).

Двічі лауреат державної премії ПНР (1955; 1964).

Спеціалізувався з проблем загальнолінгвістичної теорії знаку; основних структурних елементів

мови (фонема і її властивості, морфема і її властивості, словосполучення і пропозиція); основних

процесів, що відбуваються в мовній системі (аналогічні процеси, дериват, формування

граматичних категорій); загальної теорії відмінка і загальної теорії ономастики; хронології

розвитку морфологічних систем сучасних індоєвропейських мов; аблауту семітських і

індоєвропейських мов.

Як учений дебютував розвідкою «Романські етимології» (1923).

Потім настала черга наступних доробків: «Відображення тонів в мові гат» (1925), «Etudes indo-europeennes» (1935), «L’apophonie en indo-europeen» (1956), «L’accentuation des langues indo-europeennesЙ» (1958), «L’apophonie en semitique» (1961), «Indogermanische Grammati» (1968),

«Problemes de linguistique indo-europeenne» (1977).

Серед друзів та близьких знайомих К. – В. Котвич, М. Коен, Е. Сепір, Я. Янув, К. Бюлер, Ж. Блок, С. Смогожевський, З. Штібер, К. Твардовський, Е. Бенвеніста, А. Мейє, П. Шантрен, Ж. Вандрієс

та ін.

***

МЕЖА УСІХ МОВ,

з наукового кредо Є. Куриловича

Фундаментальною межею, властивою всім мовам, є відсутність однозначної відповідності між

звуковою формою слова і його значенням.

Від сучасної лінгвістики ми чекаємо саме точного і явного аналізу структур, унаслідок якого

будуть одержані класи, засновані за своїми... функціями на структурах.

ЕВОЛЮЦІЯ СИСТЕМИ, з статті «Курилович Єжи» у Вікіпедії

Основною галуззю наукових інтересів Куриловича була індоєвропеїстика і семітологія. Він

запропонував реконструкцію індоєвропейського наголосу (торкнувшись також проблем

індоєвропейської метрики), вніс істотний внесок до розвитку ларінгальної гіпотези Ф. де Соссюра, виявивши існування ларінгалів в хетській мові.

Висунув гіпотезу про походження семітського трьохприголосного кореня в результаті

граматикалізації апофонії.

Більш спірну частину його спадщини складають роботи про граматичну структуру

індоєвропейської прамови: вони у низці положень зараз вважаються застарілими.

Роботи Куриловича з загальних проблем мовознавства нечисленні, проте залишили важливий слід

в історії лінгвістики. За своїми поглядами він був близький до структуралістів «функціонального»

напряму 1930-1950-х рр., хоча його не можна беззастережно віднести ні до однієї з крупних

лінгвістичних шкіл цього періоду. Розділяючи структуралістське розуміння мови як «системи

чистих відносин», на відміну від багатьох структуралістів, він активно займався проблемами

еволюції мовної системи.

Одне з головних теоретичних досягнень Куриловича – обґрунтування методу внутрішньої

реконструкції для вивчення стародавніших станів мови: на відміну від класичного

компаративістського методу зовнішньої реконструкції, який спирається на регулярні звукові

відповідності у сфері базової лексики споріднених мов, за внутрішньої реконструкції

використовуються дані лише однієї мови, і стародавніші форми відновлюються на підставі аналізу

нерегулярних особливостей словозміни.

Як дослідник проблем походження і еволюції граматичних категорій і причин мовних змін

Курилович є одним з попередників «теорії граматикалізації».

Йому також належить низка піонерних