Караскевич-Ющенко Стефания [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
КАРАСКЕВИЧ-ЮЩЕНКО Стефанія Стефанівна
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Письменниця.
З родини матері-одиначки. Вперше з батьком, Коршуном С., зустрілася в 16-річному віці.
Народилася 21 лютого (5 березня) 1863 р. в м. Києві Російської імперії (нині – столиця України).
Звела рахунки з життям у 1918 р., кинувшись під потяг поблизу м. Жмеринки Вінницького повіту
Подільської губернії. Похована в с. Комарівцях (нині – Барський район Вінницької області
України).
Закінчила курську Маріїнську жіночу гімназію (1879), історико-філологічний факультет
петербурзьких Вищих жіночих курсів (1882-1887).
Працювала викладачем приватного училища в с. Івня Обоянського повіту Курської губернії,
касиром Товариства пересувних художніх виставок (1885-1889).
Делегат першого Всеросійського жіночого з’їзду (1909).
Друкувалася в газеті «Новий час», журналах «Нива», «Історичний літопис», «Читальня народної
школи», «Джерело», «Юна Росія», «Російські нотатки», «Рунь», «Світлий світ», «Російське
багатство», «Вісник всесвітньої історії», «Труд», «Мистецький огляд».
Як літератор дебютувала в газеті «Новий час» поемою «Страждальці» (1883).
Потім настала черга повістей «Св. Єфросинія, княжна Полоцька», «Перша картина», «Великий
князь Дмитро Іванович Донський» (усі – 1888), «Квартира» (1904), «Руа-Тара» (1907), «На краю
степу» (1910), «Свята Янка-княжна» (1915), оповідань «Васько» (1888), «Молода» (1905),
«Приречені» (1908), «Кипарисовий цар» (1907), «Ярема» (1908), «Дід Мартин і Завірюха» (1911),
«Хазяйський Зоть» (1912), роману «Неготовими шляхами» (1899).
Наша землячка – автор драми «Поблизу переправи» (1908), нарисів «Шпиталь» (1915), «З
запасних» (1916), «Біля фронту» (1917), вірша «Дзвін і гармата» (Курський переказ)»
Її перу також належать двотомник «Повісті і оповідання» (1907), «Повісті і оповідання» (1911),
книги « Кипарисовий цар та інші оповідання» (1916), «Пригоди вуличного волоцюги» (1917).
Письменниця позувала для картини М. Ярошенка «Усюди життя».
Що стосується особистого життя, то наша землячка втратила сина Михайла, який у 22-річному
віці наклав головою на фронтах Першої світової (1914).
Серед друзів та близьких знайомих К.-Ю. – М. Ярошенко, П. Соловйов, В. Короленко, М.
Михайловський, М. Савіна, В. Гаршин, О. Ертель, А. Шліппер, Г. Мясоєдов та ін.
***
УСЮДИ ЖИТТЯ
, з життєвого кредо С. Караскевич-Ющенко
Життя – всюди.
ОБРАЗЛИВО ЗАБУТІ, зі спогадів С. Караскевич-Ющенко «Родина Ярошенків»
Поселили мене в старому будинку, в якому колись жив генерал Черняєв, герой війни 1877 року.
Називали старий замшілий будинок «Гудауром» і весь він тонув в зелені старих акацій, каштанів і
квітучих кущів. Червонобока алича заглядала до вікна, а вночі гілки шаруділи каменем.
...Щопонеділка в Кисловодську були базари. Марія Павлівна (дружина художника М. Ярошенка –
авт.), покрита білою хусткою, вештала базаром між гарбами, на яких лежали масивні колоди: у ту
пору вона заготовлювала матеріал для чарівної вілли.
...На місці старого напівгнилого «Гудаура» красувалася біла вілла, терасу якої розписали
художники-гості Ярошенка. В античних фігурах, котрі відтворювали помпейські фрески, Марія
Павлівна указувала мені знайомі обличчя: ось Д. І. Менделєєв, а ось К. О. Симановська – далі
художник пенсне приробив...
...Вона (дружина художника – авт.) ... заповідати Білу віллу, в яку помістити всі картини не лише
самого Мик. Ол., а й всіх його сучасників і товаришів по пересувних виставках, портрети... Хай це
буде музей восьмидесятих років, глухих і образливо забутих.
НЕАБИЯКЕ ОБДАРУВАННЯ, з рецензії А. Дермана на книгу С. Караскевич-Ющенко
«Кипарисовий цар та інші оповідання»
Тільки близьке і любовне знайомство з зображуваним середовищем в поєднанні з неабияким
художнім обдаруванням здатне спричинити таке ускладнення простого і збагачення сірого та
злиденного, яке являють картини і образи.
НАПИСАЛА ПРО ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, з довідки «Історія Санкт-Петербурга» на
petersburglife.ru
Будинок № 15 зведений в 1952 році за проектом архітекторів О. І. Гур’єва і О. П. Щербенка. (В
кінці XIX століття ця ділянка належала підрядчикові будівельних робіт Д. Є. Гордєєву).
Перед переворотом ним володів граф В. Орлов-Давидов. Одну з квартир займав психіатр О. І.
Ющенко, який був домашнім лікарем графа. Його дружина С. С. Караскевич-Ющенко –
Последние комментарии
1 день 17 часов назад
1 день 21 часов назад
1 день 23 часов назад
2 дней 40 минут назад
2 дней 1 час назад
2 дней 2 часов назад