Караскевич-Ющенко Стефания [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично

КАРАСКЕВИЧ-ЮЩЕНКО Стефанія Стефанівна

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Письменниця.

З родини матері-одиначки. Вперше з батьком, Коршуном С., зустрілася в 16-річному віці.

Народилася 21 лютого (5 березня) 1863 р. в м. Києві Російської імперії (нині – столиця України).

Звела рахунки з життям у 1918 р., кинувшись під потяг поблизу м. Жмеринки Вінницького повіту

Подільської губернії. Похована в с. Комарівцях (нині – Барський район Вінницької області

України).

Закінчила курську Маріїнську жіночу гімназію (1879), історико-філологічний факультет

петербурзьких Вищих жіночих курсів (1882-1887).

Працювала викладачем приватного училища в с. Івня Обоянського повіту Курської губернії,

касиром Товариства пересувних художніх виставок (1885-1889).

Делегат першого Всеросійського жіночого з’їзду (1909).

Друкувалася в газеті «Новий час», журналах «Нива», «Історичний літопис», «Читальня народної

школи», «Джерело», «Юна Росія», «Російські нотатки», «Рунь», «Світлий світ», «Російське

багатство», «Вісник всесвітньої історії», «Труд», «Мистецький огляд».

Як літератор дебютувала в газеті «Новий час» поемою «Страждальці» (1883).

Потім настала черга повістей «Св. Єфросинія, княжна Полоцька», «Перша картина», «Великий

князь Дмитро Іванович Донський» (усі – 1888), «Квартира» (1904), «Руа-Тара» (1907), «На краю

степу» (1910), «Свята Янка-княжна» (1915), оповідань «Васько» (1888), «Молода» (1905),

«Приречені» (1908), «Кипарисовий цар» (1907), «Ярема» (1908), «Дід Мартин і Завірюха» (1911),

«Хазяйський Зоть» (1912), роману «Неготовими шляхами» (1899).

Наша землячка – автор драми «Поблизу переправи» (1908), нарисів «Шпиталь» (1915), «З

запасних» (1916), «Біля фронту» (1917), вірша «Дзвін і гармата» (Курський переказ)»

Її перу також належать двотомник «Повісті і оповідання» (1907), «Повісті і оповідання» (1911),

книги « Кипарисовий цар та інші оповідання» (1916), «Пригоди вуличного волоцюги» (1917).

Письменниця позувала для картини М. Ярошенка «Усюди життя».

Що стосується особистого життя, то наша землячка втратила сина Михайла, який у 22-річному

віці наклав головою на фронтах Першої світової (1914).

Серед друзів та близьких знайомих К.-Ю. – М. Ярошенко, П. Соловйов, В. Короленко, М.

Михайловський, М. Савіна, В. Гаршин, О. Ертель, А. Шліппер, Г. Мясоєдов та ін.

***

УСЮДИ ЖИТТЯ

, з життєвого кредо С. Караскевич-Ющенко

Життя – всюди.

ОБРАЗЛИВО ЗАБУТІ, зі спогадів С. Караскевич-Ющенко «Родина Ярошенків»

Поселили мене в старому будинку, в якому колись жив генерал Черняєв, герой війни 1877 року.

Називали старий замшілий будинок «Гудауром» і весь він тонув в зелені старих акацій, каштанів і

квітучих кущів. Червонобока алича заглядала до вікна, а вночі гілки шаруділи каменем.

...Щопонеділка в Кисловодську були базари. Марія Павлівна (дружина художника М. Ярошенка –

авт.), покрита білою хусткою, вештала базаром між гарбами, на яких лежали масивні колоди: у ту

пору вона заготовлювала матеріал для чарівної вілли.

...На місці старого напівгнилого «Гудаура» красувалася біла вілла, терасу якої розписали

художники-гості Ярошенка. В античних фігурах, котрі відтворювали помпейські фрески, Марія

Павлівна указувала мені знайомі обличчя: ось Д. І. Менделєєв, а ось К. О. Симановська – далі

художник пенсне приробив...

...Вона (дружина художника – авт.) ... заповідати Білу віллу, в яку помістити всі картини не лише

самого Мик. Ол., а й всіх його сучасників і товаришів по пересувних виставках, портрети... Хай це

буде музей восьмидесятих років, глухих і образливо забутих.

НЕАБИЯКЕ ОБДАРУВАННЯ, з рецензії А. Дермана на книгу С. Караскевич-Ющенко

«Кипарисовий цар та інші оповідання»

Тільки близьке і любовне знайомство з зображуваним середовищем в поєднанні з неабияким

художнім обдаруванням здатне спричинити таке ускладнення простого і збагачення сірого та

злиденного, яке являють картини і образи.

НАПИСАЛА ПРО ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, з довідки «Історія Санкт-Петербурга» на

petersburglife.ru

Будинок № 15 зведений в 1952 році за проектом архітекторів О. І. Гур’єва і О. П. Щербенка. (В

кінці XIX століття ця ділянка належала підрядчикові будівельних робіт Д. Є. Гордєєву).

Перед переворотом ним володів граф В. Орлов-Давидов. Одну з квартир займав психіатр О. І.

Ющенко, який був домашнім лікарем графа. Його дружина С. С. Караскевич-Ющенко –