Витгенштейн Петр [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
ВІТГЕНШТЕЙН Петро Християнович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Військовий діяч. Справжнє прізвище – Сайн-Вітгенштейн-Берлебург Петро
Християнович.
З графської родини. Батько, Сайн-Вітгенштейн-Берлебург Х., – генерал-поручик
російської армії; син, Вітгенштейн Л., – флігель-ад’ютант Олександра І, декабрист.
Народився 25 грудня 1768 р. (5 січня 1769 р.) в м. Переяславі Переяславського полку
Російської імперії (нині – м. Переяслав-Хмельницький, районний центр Київської області
України).
Помер 30 травня (11 червня) 1843 р. в м. Лемберзі Австрійської імперії (нині – м. Львів, адміністративний центр однойменної області України).
З 13-річного віку записаний до лейб-гвардії Семенівського полку (1781).
Служив корнетом лейб-гвардії Кінного полку (1789-1791), командиром ескадрону (1791-1794), командиром гусарської бригади (1805-1807), шефом лейб-гвардії гусарського полку
(1807-1811), командиром 1-го окремого корпусу (1812-1813; 1814-1818),
головнокомандувачем російської армії (1813), головнокомандувачем 2-ї армії (1818-1828), головнокомандувачем російськими військами на Балканському театрі військових дій
проти турок (1828-1829).
Брав участь у бойових діях проти поляків (1794), іранців (1796), французів (1805; 1807; 1812-1814), турків (1806; 1828-1829).
Війська В. зупинили під Клястіцамі просування маршала Удіно, в серпні успішно бився з
двома французькими корпусами під Полоцьком, а в жовтні штурмом узяв місто (1812).
У битві під Чашниками наш земляк завдав поразки маршалові Віктору (1812).
Частини під його командуванням зайняли Берлін (1813).
Зазнав трьох поранень (1812; 1814).
Генерал-фельдмаршал (1826).
Світліший князь (1834).
Кавалер орденів св. Георгія 3-го ступеня (1805), св. Георгія 2-го ступеня (1812), св. Ганни
2-го ступеня, св. Володимира 3 ступеня.
Нагороджений золотою шаблею «За хоробрість».
Серед друзів та близьких знайомих В. – М. Кутузов, М. Барклай-де-Толлі, О. Пушкін, Г.
Державін, Олександр І, М. Милорадович, О. Остерман-Толстой, І. Панаєв, П. Пестель, В.
Зубов, Я. Кульньов, Ф. Глінка, І. Сухозанет, О. Юшневський, І. Дибич, Г. Берг, П.
Кисельов, М. Платов та ін.
***
ЧЕСТЬ – ПОНАД УСЕ
, з життєвого кредо П. Вітгенштейна
Честі моєї нікому не віддам.
УДІНО РОЗІБ’Ю, з військового донесення П. Вітгенштейна від 17 липня 1812 р.
Я зважився йти сьогодні ж на Клястіци, Псковською дорогою, і 19-го числа удосвіта
атакувати Удіно всіма силами. Якщо за допомогою Всевишнього його розіб’ю, то вже з
одним Макдональдом залишуся спокійний.
ЙДІТЬ НА НЬОГО СМІЛИВО, з наказу Наполеона Бонапарта Н.-Ш. Удіно
Переслідуйте Вітгенштейна наступаючи на п’яти, залишивши невеликий гарнізон в
Полоцьку, на випадок, якщо ворог поверне наліво. Прибувши до Вітебська, я відправлю
до Невеля корпус, який встановить з вами зв’язок.
Коли ви рушите з Полоцька до Себежу, ймовірно, Вітгенштейн відступить для прикриття
Петербурзької дороги. У нього не більше 10000 чоловік, і ви можете йти на нього сміливо.
НЕЙМОВІРНІ МУЖНІСТЬ І ХОРОБРІСТЬ, з реляції П. Вітгенштейна Олександрові I
Французи врятувалися лише за допомогою лісистих місць і переправ через маленькі річки, на яких знищували мости, чим утрудняли майже кожен крок і зупиняли швидкість нашого
...переслідування.
У справі при Якубові і в битві при Клястіцах билися всі полки 5-ої дивізії, Бергові, два
єгерські, 14-ий, Сазонова; інші війська залишалися в резерві.
Полки мужністю і хоробрістю робили неймовірні зусилля, яких не можу навіть описати.
Все, що їм не протиставлялося, батареї і сильні колони, не зважаючи на озлоблення, наполегливий захист, вони відкидали і винищували багнетами та дією артилерії. Всі
селища і поля вкриті ворожими трупами. У полон узято до 900 чоловік і 12 офіцерів.
Порохові ящики, казенний і партикулярний обоз, в числі якого генеральські екіпажі, залишилися в руках переможців.
Я маю намір прогнати ворога за Двіну в Полоцьк, виступити проти Макдональда,
атакувати його і, за допомогою Божою і підбадьореного духу через цей успіх наших
військ, сподіваюся також чогось досягти.
ЗМУСЬТЕ ВОРОЖУ БАТАРЕЮ ЗАМОВКНУТИ, з розвідки Ю. Лубченкова «Рятівник
міста Петрового»
Справа була під Остроленкою 18 жовтня 1794 року. Російські війська атакували
супротивника, який старанно захищався. Особливо відрізнялася одна з його
артилерійських батарей, яка наносила значні
Последние комментарии
7 часов 53 минут назад
7 часов 56 минут назад
2 дней 14 часов назад
2 дней 18 часов назад
2 дней 20 часов назад
2 дней 21 часов назад