Кржижановский Сигизмунд [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

КРЖИЖАНІВСЬКИЙ Сигізмунд Домінікович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Прозаїк, поет, драматург, перекладач, сценарист, лібретист. Псевдонім – Frater Tertius.

З дворянської родини.

Народився 30 січня (11 лютого) 1887 р. в Київській губернії Російської імперії (нині –

Київська область України).

Помер 28 грудня 1950 р. в м. Москва СРСР (нині – столиця РФ). Місце поховання – не

відоме.

Закінчив 4-у Київську гімназію (1907), юридичний факультет Київського університету св.

Володимира (1913).

Був помічником присяжного повіреного, лектором Київської консерваторії, викладачем

Московського камерного театру, контрольним редактором московського видавництва

«Енциклопедія».

Друкувався в газетах «Життя», «Літературна газета», журналах «Лицар», «Росія», «Зорі»,

«Літературне навчання», «Літературна критика», «Театр».

Як літератор дебютував у журналі «Вісник теософії» статтею «Кохання як метод

пізнання» (1912).

Потім настала черга оповідання «Якоби и «Якобы» у журналі «Зорі» (1919), п’єси

«Людина, яка була Четвергом» (1923), повістей «Клуб убивць літер» (1926), «Книжкова

закладка» (1927), «Повернення Мюнхгаузена» (1928), «Спогади про майбутнє» (1929), збірників оповідань «Казки для вундеркіндів», «Чужа тема», «Не вкушений лікоть», брошури «Поетика заголовків».

Перу К. також належать сценарії фільмів «Свято святого Йоргена» (1929) і «Новий

Гуллівер» (1933), інсценізація «Євгенія Онєгіна» на музику С. Прокоф’єва (1936), лібрето

опер «Кола Брюньон» на музику Д. Кабалевського (1938) і «Суворов» на музику С.

Василенка (1942).

Серед друзів та близьких знайомих К. – А. Буцький, О. Грін, М. Волошин, П.

Антокольський, Н. Семпер, Є. Кузьмін, Я. Протазанов, О. Форш, С. Мстиславський, Г.

Шенгелі, О. Таїров, Г. Нейгауз, Л. Каменєв, П. Зайцев та ін.


***

САМ СОБІ ВЕДМІДЬ

, з життєвого кредо С. Крижанівського

Я пустельник, який сам собі ведмідь.

***

НЕБУТТЯ ЗАРАДИ БУТТЯ

, з літературного кредо С. Крижанівського

Я – літературне небуття, що чесно працювало на буття.


***

ПРОРОСТУ КРОПИВОЮ

, самоепітафія С. Крижанівського

Коли помру, не заважайте кропиві розростатися з мене: нехай і вона жалить.


***

НЕЩАСНИЙ? ЗНАЧИТЬ, ЛЮДИНА

, афоризми С. Крижанівського

Раз ти нещасний – значить, ти людина.

Сатира є мистецтво бути невихованим.

Краще свідомо не бути, ніж бути, але не усвідомлювати.

Те місто, з якого мене ще не вислали, в якому я ще маю свою квадратуру і свої права – це

не місто речей, а місто відображень ... всі його речі – тіні моїх тіней.

Якщо ви прийшли до зайнятого людства, робіть ваше життя і прямуйте геть.

Якщо колись Бог і існував, то люди давно довели його до самогубства.

Британець, перш ніж зарізатися бритвою, нею поголиться.


***

БЕЗ ПІДМЕТОК

, з повісті С. Крижанівського «Повернення Мюнхгаузена»

Наші європейські вигадки про столицю Союзу Республік, що зображують її як місто

навпаки, де будинки будують від дахів до фундаменту, ходять підошвами по хмарах, хрестяться лівою рукою, де перші завжди останні (наприклад, у чергах), де офіціоз –

«Правда», тому що навпаки, і так далі – всього не згадаєш, – все це неправда: в Москві

будинків від дахів до фундаменту не будують (і від фундаменту до дахів теж не будують), не хрестяться ні лівою, ні правою, що ж до того, земля чи небо у них під підметками, не

знаю: москвичі, власне, ходять без підметок.


ЯК У СВІТ ПРИЙШОВ ГЕНІЙ, оповідання С. Крижанівського «Три сестри»

Вони працювали, як завжди, утрьох: Клото, Лахезіс, Атропос. Через їх тридцять пальців

проходили людські долі.

Клото акуратно зсукувала нитки днів. Лахезіс простягала їх – вздовж мірки років. Атропос

чекала з розкритими ножицями, леза їх змикалися – і недожиті кінці життів падали

донизу, до кошика з очерету, зірваного біля берегів Лети.

Якось що одна з сестер сказала:

– Милі парки, давайте, так, жартома, поміняємося місцями. Ну хоч на одне життя.

Сестри погодилися. Атропос пересіла на місце Клото, Клото, торкнувши ліктем Лахезіс, котра реготала з жарту, змусила її трохи посунутися на спорожніле місце Атропос.

І сестри взялися за роботу. Атропос відрізала коротким засувком своїх ножиць нове життя

від усіх, що йому передували. Клото, яка не вміла тягнути нитку, але була майстерною

сукальницею, зробила так, що життя в неї виходили короткими, однак звитими з безлічі

ниток. А Лахезіс, знала лише як протягувати нитку, коли справа дійшла до смерті, все

тягнула і тягнула свою руку у вічність.

Потім сестри, сміючись, знову розсілися звичними місцями і продовжували свою роботу

парок. Але існує переказ, що в цей день в світ прийшов геній.


***

ЩО ТАКЕ ДОЩ

, з казки С. Крижанівського «Монізм»

Відро виставили на дощ; дощові краплі загупали бляшаними стінками і заповнили відро

до краю.

У відра запитали: «Що таке дощ?»

– Циліндричний стовп води, – жваво дзенькнуло відро, за всіма правилами філософії.

Насправді, звідки відру знати, що дощ – розлучені або безвісні одна одній краплі і що

об'єднали їх лише бляшані стінки відра.


***

ЗУПИНИ СЛОВА

, з вірша С. Крижанівського «Поетові»

Если ты поэт, то слышишь в час бессонный

Вздохи тайных слов, гонимых из души.

Там, на мостике, над тишиной бездонной,

Все свои слова… останови.


***

МАЮ НЕАБИЯКИЙ ЗАПАС «НЕХАЇВ»

, з листа С. Крижанівського дружині від 17

липня 1925 р.

Джерело моїх повсякчасних смутків – літературні невезіння – і влітку не вичерпується –

«Автобіографію трупа» переселяють (через скорочення обсягу «Росії» наполовину) з №6

до №8. Можна сказати, дочекався мій «труп» пристойного похорону.

Але у мене великий запас «нехаїв»: нехай ...


***

УСПІХ ПЕРЕВЕРШИВ МОЇ ОЧІКУВАННЯ

, з листа С. Кржижанівського дружині від

11 серпня 1933 р.

7-го читав свою комедію (п'єсу «Піп і поручик» – авт.) в студії Симонова. Був весь

колектив (навіть художник і музикант). Успіх був підготовлений, але все ж перевершив

мої очікування. Хвалили мене і так, і сяк. Але з усієї купи схвалення я запам'ятав два

висловлювання: 1) вірші та проза на одному рівні, 2) кожна, найменша роль у п'єсі

індивідуалізована…


***

ЗА ВАС ТРИВОЖНО

, з листа Є. Лундберга С. Крижанівському

За Вас завжди тривожно, такий вже Ви вродилися. І «за ручку» Вас не проведеш, і «без

ручки» Ви не дуже-то вправно ходите. Правда, треба віддати Вам належне: збиваєтеся Ви

зі шляху і провалюєтесь не від нестачі сил чи внаслідок підсліпуватості, а від інших

властивостей Вашої натури…, небезпечніших, ніж короткозорість.


***

ЗАВЖДИ ПОТРЕБУВАВ ТЕПЛА

, зі спогадів дружини Г. Бовшек

Він завжди потребував тепла і ніколи не вмів його утримати.


АРХІВНА ЗНАХІДКА-СКАРБ, з рецензії А. Солдатова «Сигізмунд Кржижанівський.

Червоний сніг»

«Червоний сніг», безсумнівно, головна знахідка-скарб в загубленому на десятиліття

«київському архіві» письменника, але: «... рукописи не горять ...», хоча у

Кржижанівського це машинопис. Знайшовся архів – і перетворив 5-томник на 6-томник.

«Червоний сніг» – текст фантастичний: найдосконаліша і за композицією, і за стилістикою

і мовою, і сенсів, річ Кржижанівського, глибоко засунута автором «в стіл».

Смертельно небезпечна і для автора, і для всієї його творчості – спливи вона наприкінці

тридцятих, коли лютувала епідемія «... щини» – і ні автора, ні текстів, ні, тим паче, архівів

– на попіл...


***

ЦУРАВСЯ ОБЛУДИ

, з книги Н. Молєвої «Легенда про Зігмунда Першого»

За Сигізмунда Домініковича в родині всі боялися. Тепер розумієш: боялися за всіх. Але за

нього особливо...

До імені Сигізмунда Домініковича додавалися й інші обставини – …незалежний характер

і те, що його твори не проходили апробації. Письменник, який пише «не те», був фігурою

апріорі приреченою.

Змінювати ж себе дядько Зігмунд органічно не вмів. Найменша облуда виводила його з

себе і закінчувалася саме в ту найважливішу хвилину, заради якої на неї варто було

взагалі зважуватися.

Відрізняючись рідкісною мовчазністю, тут він був не в змозі навіть просто промовчати.


ФАНТАСТИЧНИЙ РЕАЛІЗМ, з автореферату дисертації І. Делекторської «Естетичні

погляди Сигізмунда Кржижанівського (від шекспірознавства до філософії мистецтва)»

Один із способів «пожвавлення» образів мови – використання гіпербол. Гіпербола

розуміється як якесь збільшувальне скло, що розсовує рамки об'єкта, не порушуючи

співвідношення його елементів. Кржижанівський називає творчий метод, в основі якого

лежить застосування гіперболи, «фантастичним реалізмом». Він не лише акцентує увагу

на використання цього методу Шекспіром, а й сам часто діє в його рамках.

«Гіперболічні» образи служать на сторінках його власних творів осмисленню – в

алегоричній формі – насущних і глобальних проблем: стосунків чоловіка та жінки,

соціального і філософського світоустрою, світосприйняття.

Гіпербола у Кржижанівського-сатирика, продовжувача традиції Дж. Свіфта, ніколи не

буває безвідносною, вона націлена на сучасність і вічність одночасно.


***

ПЕРЕСТАВ ПИСАТИ,

з дослідження В. Перельмутера «Якщо не вистачає повітря»

Майстер парадоксу виявився безсилим перед парадоксом власної долі.

...Творчість Кржижанівського відбулася. Письменницька біографія – ні. З прожитих

шістдесяти трьох років головне – прозу – він писав лише близько двадцяти. За десятиліття

до смерті замовк, онімів. Не вистачило дихання – повітря.

Перші гострі ознаки цієї згуби він відчув ще в середині двадцятих років. І написав одну з

кращих своїх новел – «Автобіографію трупа». А тема не відпускала, тримала біля себе –

задумом нездійсненого оповідання «Жорсткий вакуум» і незавершеного роману

«Незатишок», де вакуум охоплює не лише простір, але й час, і де життя – лише ілюзія

життя «крізь кальку».

...На початку сорокових – «сороковатих», за його словами, – років «жорсткий вакуум»

став для Кржижанівского нестерпним. І він «розбив скло» – перестав писати.


***

ЗАКІНЧИВ ПИЯЦТВОМ,

з статті О. Фуфлигіна «Не вчасно» Сигізмунда

Кржижанівського»

Упертий Сигізмунд, який всіма засобами прагнув у літературі уникнути банальності, закінчив своє життя найбанальнішим – пияцтвом. «Від занадто тверезого ставлення до

дійсності», за його власними словами.


***

ГУЛЛІВЕР І ЛІЛІПУТИ

, бувальщина

Якось режисери і чиновники «Союзкіно» радили С. Кржижанівському «поглибити і

уточнити» сценарій «Нового Гуллівера».

Достеменно не відомо, що саме письменник відповів «радникам», але дружині,

змалювавши ситуацію, він написав: «Я ледь стримався, аби не сказати, що за тему

Гуллівера не варто братися ліліпутам».