Люценко Ефим [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
ЛЮЦЕНКО Юхим Петрович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Поет, перекладач. Один з фундаторів Вільного товариства любителів російської
словесності.
З родини священика.
Народився 12 (23) жовтня 1776 р. в с. Янові Чернігівського полку Російської імперії (до
1986 р. – Чорнобильський район Київської області України; нині – Чорнобильська зона).
Помер 26 грудня 1854 р. (7 січня 1855) в м. Петербурзі (нині – м. Санкт-Петербург РФ).
Похований на Смоленському цвинтарі.
Навчався в Чернігівській духовній семінарії (до 1791), Шкловському благородному
училищі (1791-1793), гімназії при Московському університеті (1793-1799), Московському
університеті (1799), Петербурзькій практичній школі землеробства (1799-1801).
Працював агрономом Петербурзької практичної школи землеробства (1801-1803),
чиновником Департаменту наділів (1803-1811), секретарем господарчого правління
Царськосільського ліцею (1811-1813), столоначальником Військового міністерства (1813-1814), комісіонером Провіантського департаменту (1813-1814), членом Провіантського
депо (1816-1843).
Член Вільного економічного товариства (1814).
Дійсний член Вільного товариства любителів російської словесності (1816).
Друкувався в журналах «Іппокрена», «Приємне і корисне», «Прохолодні години»,
«Інженерні нотатки», «Робота від неробства», «Журнал для милих», «Праці Вільного
економічного товариства», «Європейський музей, або Витяги з іноземних журналів»,
«Змагальник», «Журнал для користі і задоволення».
Як літератор дебютував в журналі «Робота від неробства» (1792).
Потім настала черга віршів «Ранок», «Весна», «Вже сонце пірнуло в чистії води», (усі –
1794), «Церна, княжна Чернігівська», «Передбачення» (обидва – 1795), «Мета життя»
(1796), «Розрада самого себе» (1797), «Чеслав» (1806), «Бурівой і Ульміла» (1818), поеми
«Викрадення Прозерпіни» (1795).
Наш земляк – автор «Повної найновішої французької граматики» (1811), низки творів
сільськогосподарської тематики.
Перекладав з латинської, німецької і французької мов, серед авторів – К. Віланд, Гораці, Е. Юнг, Ф. Дюкре-Дюменіль, І. Масон, Ф. Гужа де Сесьєро, Ф. Шіллер, Овідій, Д.
Мільтон, Ф. Фенелон, А. Поп, Сапфо, а також граматичні й сільськогосподарські
посібники.
Неймовірно, проте факт: через нашого земляка у О. Пушкіна ледь не відбулася дуель з С.
Хлюстіним (1836). Причиною сварки стала перекладена Л. віршована казка К. Віланда
«Перфонтій, або Бажання», яку надрукували з багатозначною поміткою «Видано О.
Пушкіним». Останнього, оскільки твір не був блискучим, звинуватили в зневазі до
публіки і навіть в тому, що той «здає в тимчасове використання» своє ім’я.
Серед друзів та близьких знайомих Л. – О. Пушкін, Ф. Шредер, А. Самборський, М. Греч, О. Котельницький, М. Макаров, А. Решетніков, О. Варенцов та ін.
***
ПІЗНАЙ СЕБЕ
, з життєвого кредо
Ю. Люценка
Пізнай самого себе.
СЛОВО, МОВ ТІЛО, з казки К. Віланда «Перфонтій, або Бажання» у перекладі Ю.
Люценка
Едва сие словцо склеилось, загремело
В Перфонтьевых устах, –
Зашевелилась вдруг, как тело,
Охабка дров в его руках;
Меж лядвий нашему герою
Скользит, вертится и стрелою
Под восхищенным седоком
Летит чрез реки, лес и горы,
Шумит лишь воздух.
НАРОДНА УКРАЇНСЬКА ОСНОВА, з статті Р. Данилевського «Люценко Юхим
Петрович»
Наслідувальна поезія Л. не чужа щирості, коли він пише від імені бідаря-різночинця
(«Сирота на труні матері») чи пробує сили в романтичних жанрах («Церна, княжна
Чернігівська»). Схильність до побутових замальовок, гумору – висхідна, можливо, до
української народної й книжкової культури – виявилася в бурлескній поемі «Викрадення
Прозерпіни», написаною разом з О. Котельницьким.
…Народну основу казки Віланда про сільського простака, котрий добуває собі щастя, Л.
передав достатньо виразно, використавши досвід бурлескного поета.
ЩЕ Й ПОПИВАЄ, з листа Я. Грота П. Плетньову від 6 жовтня 1845 р.
«Вастолу» Віланда переклав якийсь колишій учитель Пушкіна (не можу згадати тепер
його прізвище); він перебував в перші роки членом «Товариства змагальників Освіти і
Добродійності», потім служив у військовому міністерстві чиновником і за спільною
слабкістю чиновників з класу учених, попивав.
Последние комментарии
10 часов 42 минут назад
19 часов 33 минут назад
19 часов 36 минут назад
3 дней 2 часов назад
3 дней 6 часов назад
3 дней 8 часов назад