Мациевич Лев [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

МАЦІЄВИЧ Лев Макарович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Повітроплавець. Розробник першого у світі авіаносця, а також ідеї катапульти і гальмівної

системи для обмеження руху літаків палубою. Перша жертва авіаційної катастрофи на теренах

Російської імперії.

З міщанської родини. Батько, Мацієвич М. – бухгалтер цукрового заводу.

Народився 1 (13) січня 1877 р. в с. Олександрівці Чигиринського повіту Київської губернії

Російської імперії (нині – районний центр Кіровоградської області України).

Загинув 24 вересня (7 жовтня) 1910 р. в м. Петербурзі Російської імперії (нині – м. Санкт-

Петербург РФ). Похований Нікольському цвинтарі Олександро-Невської лаври. Надгробок

прикрашає пам’ятник у вигляді восьмиметрової колони з полірованого червоного граніту, виготовлений на всенародні пожертви.

Закінчив 3-ю Київську гімназію (1885-1895), механічне відділення Харківського технологічного

інституту (1895-1901), петербурзьку Миколаївську морську академію (1906), спеціальний курс

Лібавського навчального загону підводного плавання (1907), Паризьку авіаційну школу Анрі

Фармана (1910).

Служив спостерігачем за будівництвом човнів на Балтійському суднобудівному заводі (1907-1908), помічником начальника конструкторського бюро Морського технічного комітету (1908-1910).

Один з фундаторів Революційної Української Партії (1900), за що його, виключивши з інституту, вислали до Севастополя під нагляд поліції (1901).

Автор 14 проектів підводних човнів, проекту бона Севастопольського порту, двох проектів

протимінних заслонів, проекту захисту бойових кораблів від атак торпедами.

Один з керівників будівництва крейсера «Очаків» і броненосця «Іоанн Златоуст».

Будинок в м. Олександрівка Кіровоградської області, в якому народився М., і головний корпус

Харківського політехнічного інституту (колишній ХТІ), де він вчився, прикрашають меморіальні

дошки (1997).

На місці загибелі М. в м. Санкт-Петербург (РФ) встановлено пам’ятний знак (1912).

Ім’я нашого земляка носить також одна з площ м. Санкт-Петербург (РФ).

Серед друзів та близьких знайомих М. – М. Коцюбинський, Г. Хоткевич, М. Старицький, О.

Пчілка, Л. Українка, М. Вороний, О. Олесь, Г. Коваленко-Коломацький, Б. Лазаревський, К.

Арабажин, М. Міхновський, Д. Антонович, О. Крилев, Л. Василевська (Дніпрова Чайка), Х.

Алчевська, С. Петлюра, О. Коваленко, П. Андрієвський, Б. Камінський, М. Русов, М. Єфімов та ін.


***

ЛІТАТИ

, з життєвого кредо Л. Мацієвича

Я літаю на «Фармані», умію на «Соммері», почну вчитися на «Блеріо», а потім займуся

проектуванням нового аероплана.

ПРООБРАЗ АВІАНОСЦЯ, з доповідної Л. Мацієвича начальникові Головного морського штабу

від 23 жовтня 1909 р.

Якщо розташувати один чи декілька аеропланів на палубі корабля, вони можуть служити як

розвідники, а також для встановлення зв’язку між окремими судами ескадри і ...берегом. Крім

того, можливий спеціальний тип човна-розвідника, забезпеченого великою кількістю аеропланів

(до 25).

Технічний бік створення морського типу аеропланів (котрі сідають на воду, зберігаючи при цьому

необхідну плавучість і остійність), а також можливість розташування їх на палубі військових

кораблів, ...не маютьнепереборних утруднень...

Не є утруднням і спроба влаштувати на носі і кормі судна особливі майданчики, на яких би

перебували аероплани і з яких би вони злітали.

«НАВАЖУСЯ ЗАЯВИТИ», з роману В. Пікуля «Нечиста сила»

Столипін крокував полем, не бачачи шляхів до відступу, бо газети (ах, ці газети!) вже роздзвонили

на всю Русь-матінку, що він полетить саме сьогодні – 21 вересня. Прем’єра чекав пілот – капітан

Лев Макарович Мацієвич.... Дивлячись в очі Столипіну, він незворушно доповів:

– Ваше високопревосходительство, наважуся заявити, що я революціонер, і мені випадає

розрахуватися з вами за той реакційний курс політики, який ви проводите. По-людськи говорю: перш ніж летіти зі мною, подумайте!

– Спасибі за щирість. Ми полетимо!

...Трава залишилася внизу. ...Він бачив Кронштадт.

– Як ви себе відчуваєте? запитав Мацієвич.

– Чудово, капітане! – з бравадою відповідав він.

– Значить, полетимо за хмари?

– Ви украй люб’язні, капітане, але... не треба.

...Столипін виплутав себе з ременів.

– Дякую вам, – потиснув руку пілотові. – Про те, що ви