Райт-Ковалева Раиса [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

РАЙТ-КОВАЛЬОВА Раїса Яківна


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Прозаїк, поет, перекладач. Справжнє прізвище – Чорномордик.

З міщанської родини. Батько, Чорномордик Я., – лікар.

Народилася 19 квітня 1898 р. в с. Петрушево Єлизаветградського повіту Херсонської губернії

(нині – с. Показове Добровеличківського району Кіровоградської області України).

Померла 29 грудня 1989 р. в м. Москва СРСР (нині – столиця РФ).

Закінчила медичний факультет Московського державного університету (1924).

Була молодшим науковим співробітником Ленінградської лабораторії ім. академіка І. П. Павлова

(1924-1930), Інституту мозку (1935-1938), викладачем Ленінградської військово-технічної академії

(1925-1935), архангельським кореспондентом Радінформбюро (1941-1944),

Лауреат премії ім. Торнтона Уайддера.

Лауреат премії Міністерства освіти Австрії (1989).

Друкувалася в журналах «Іноземна література», «Новий світ», «Зірка», «Літературна Вірменія»,

«Дон».

Як літератор дебютувала англійським перекладом п’єси В. Маяковського «Містерія-буфф» (1920).

Автор книги «Роберт Бьорне» (1959), спогадів про Г. Ахматову, В. Маяковського, Б. Пастернака, В. Хлєбнікова.

Перекладала з англійської, болгарської, німецької, французької мов. Серед найвідоміших

перекладів: Д. Голсуорсі «Біла мавпа» (1930) і «Квіт яблуні» (1958), Д. Стейнбек «Грона гніву»

(1940), Е. Тріоле «Авіньонські коханці», Г. Грін «Тихий американець» (обидва – 1956), С. Льюїс

«Беббіт» (1959), М. Твен «Зібрання творів в 12 томах» (1960), Г. Бьолль «Очима клоуна» (1964), Д.

Селінджер «Над прірвою в житі» (1965), У. Фолкнер «Місто», «Особняк», «Солдатська нагорода»

(1965-1966), Н. Саррот «Золоті плоди» (1969), К. Воннегут «Колиска для кішки», «Бійня номер п’

ять» (обидва – 1970), «Сніданок для чемпіонів» (1975), «Малий не дурень» (1987), Ф. Кафка

«Замок» (1988).

Що стосується приватного життя, то сестра Р.-К. – О. Рабинович була заслана до Джезказгану, а її

чоловік Ф. Рабинович – розстріляний (1937). Обоє реабілітовані (1956).

Їхній син, племінник Р.-К., Олександр Ковальов 17-річним юнгою під час жорстокого бою з

фашистами врятував торпедний катер і товаришів, грудьми закривши пробоїну в радіаторі

двигуна. Аби …загинути наступного дня.

У м. Мурманську встановлено мармурову плиту з портретом юного моряка і написом: «Юнга

Саша Ковальов загинув у морі 9 травня 1944».

Його ім’я носять вулиці в Москві, Ленінграді, а також судно Мурманського пароплавства.

Московський композитор Ю. Чичкова написав баладу про подвиг юнака.

Серед друзів та близьких знайомих Р.-К. – В. Маяковський, О. Твардовський, В. Хлєбніков, Б.

Сосінський, І. Павлов, В. Безсмертний, Н. Саррот, Б. Пастернак, Ю. Герман, Г. Петніков, Б.

Льоннквіст та ін.


***

Я – ВІДОБРАЖЕННЯ

, з творчого кредо

Р. Райт-Ковальової

Я – не письменник і в мене немає тієї частки благородної графоманії, яка допомагає нашим

прозаїкам. Я – перекладач, тобто – Відображення, я – не драматург, а актор, котрий виконує

…чужий текст.

***

ЗРОЗУМІВ ГОГОЛЯ І ДОСТОЄВСЬКОГО, з статті Р. Райт-Ковальової «Канарка в шахті, або

мій друг Курт Воннегут»

Курт двічі навідувався у гості: спочатку в 1974 році до Москви, потім в 1977 восени в Ленінград, де ми домовились зустрітися, після його поїздки Скандинавією.

У Москві, як завжди, була дуже напружена програма: багато зустрічей, безліч поїздок містом, театри, візити до редакції «Іноземної літератури» та Бібліотеки іноземної літератури, де Воннегут

зустрічався з літературознавцями і перекладачами.

А до Ленінграду він приїхав неофіційно, як турист, дорогою до Італії з Стокгольма, – і знову була

чудова золота осінь, спокійні поїздки «Улюбленим Містом», за його околиці, і зустрічі, як він

сказав, «з нашими спільними читачами».

...«Все-таки Ленінград – найкраще місто в світі», – писав він мені з Флоренції.

Він і в Ленінграді говорив, що зрозумів там Гоголя і Достоєвського краще, ніж раніше, і що

«Мертві душі» в театрі імені Пушкіна – незабутній спектакль...


***

КУРГАН СЛАВИ ХЛЄБНІКОВА

, зі спогадів Р. Райт-Ковальової

Як і звідки з’явився Хлєбніков, я не пам’ятаю. Він просто «матеріалізувався» серед нас ...Треба

було його одягнути і нагодувати. В одній з бічних вуличок Настя знайшла покинуту майстерню –

не знаю, куди і з ким пішли звідти її власники. У безпритульній, нежитловій, мов горище, але

дуже світлій мансарді на стінах моталися залишки …полотен і плакатів, а на вікнах – о, диво! –

висіли абсолютно цілі, …міцні парусинові фіранки. Ми радо зірвали їх з карнизів, і розумна вміла

Настя пошила з них чудові – саме за сезоном – штани нашому Веліміру.

...Поступово він до нас звик, подарував Володі Безсмертному якісь таблиці, а Володя приніс йому

дорогоцінний стос чистого паперу і зошит своїх віршів. Тоді Хлєбніков і сказав: «Ми обмінялися

Хлібом і Безсмертям».

…Як страшно …згадувати той недостойний, нехороший і безглуздий вечір дев’ятнадцятого квітня

1921 року, який влаштували імажиністи в харківському театрі. З Москви приїхали Єсенін, Марієнгоф, всі якісь показні, виряджені. В афішах широко рекламувалося участь Хлєбнікова, щось

на кшталт «коронації Голови Земної Кулі» з якимись додатковими «трюками».

Велімір все прийняв абсолютно серйозно. Не пам’ятаю, чи бачили ми його перед цим увечері, але

там, в театрі, стояла жахлива задуха – справжня чи душевна? А на сцені …раптом з’явився

Хлєбніков. Не стану описувати, як його «коронували на царство»... Залишилося лише нестерпне

відчуття сорому за всю цю комедію, жалість до нашого друга, …якийсь перстень, що надягали

йому на палець під регіт публіки, – а потім, за лаштунками, – розгублений, ображений, з сльозами

на очах Хлєбніков: у нього забирають перстень, все це було «навмисне», а він повірив...

...А в тридцять другому році, після одного з процесів, Володимир Безсмертний, людина

дивовижної краси і великого поетичного хисту, загинув десь на Півночі, в болотах. Говорили, що

він сам обірвав своє недовге життя, не винісши наклепів і осуду.

І я кладу його ім’ я в курган слави Хлєбнікова, мов маленький, але дорогоцінний камінь.


***

РОЗРАХОВУЙТЕ НА МЕНЕ

, з листа Ю. Софієва Р. Райт-Ковальовій від 27 липня 1971 р.

Вельмишановна Ріта Яківна!

Ви пишете, що займаєтеся біографією Бориса Володимировича Вільде, і питаєте мене, чи хочу я

Вам трішки допомогти. Ріто Яківно, не лише хочу, але й вважаю своїм обов’язком перед

товариською людиною, з якою зустрічався впродовж п’ятнадцяти років і про яку Ви прочитали на

меморіальній дошці біля входу до «Музею людини» витяг з наказу де Голля: «Вільде. Залишений

при університеті, видатний піонер науки. Цілком присвятив себе справі підпільного Опору.

Заарештований гестапо і засуджений до смертної кари, продемонстрував своєю поведінкою під

час суду і під кулями вищий приклад хоробрості і самозречення».

Голіцино Московської області.


***

КАТАЄВА БОГ ОБДІЛИВ СОВІСТЮ

, з листа Р. Райт-Ковальової Ю. Софієву

Дорогий, дорогий Юрію Борисовичу!

Ви запитуєте – чи знаю я Катаєва. Знаю. Знала його ще в 20-х роках. Вважаю одним з

найобдарованіших наших письменників – але ... величезне – але ...

Він – людина неприборканої фантазії, за повної відсутності чогось, що можна назвати як завгодно: почуття правди, совість тощо. Цього він позбавлений начисто.

Так, талантом його Бог не обділив, а ось совістю...

Ваша Ріта Райт.


***

ЩАСЛИВА ЛЮДИНА

, з листа К. Воннегута Р. Райт-Ковальовій

Нещодавно всі мої шестеро дітей, зі своїми чоловіками, дружинами, друзями та подругами, зібралися у нас, в Нью-Йорку ...Молодшій доньці – 24, старшому синові – 36 років. Вони всі

люблять Джілл (друга дружина – авт.) і раді, що вона так міцно увійшла в нашу родину ...Я

щаслива людина у багатьох відношеннях. Всі мої діти – такі цікаві …люди.

Старший – фермер і червонодеревник, другий – пілот цивільної авіації, третій – коментатор

телебачення, дві мої чарівні доньки – художниці, а батько двох моїх онуків – Марк – лікар і автор

великої книги ...

Всі ми працюємо.

Що стосується мене, то я цього літа займуся журналістською роботою. Мене запросили

коментувати по радіо в липні і серпні хід передвиборної компанії ...Поняття не маю – що я буду

говорити.


***

СИЛЬНЕ І НАДІЙНЕ ОБДАРУВАННЯ

, з книги К. Чуковського «Високе мистецтво»

Якби потрібно було кількома словами визначити перекладацький метод Райт-Ковальової, я сказав

би, що вона добивається точності перекладу не шляхом відтворення слів, а шляхом відтворення

психологічної сутності кожної фрази. (Так перекладалися нею і Кафка, і Фолкнер, тощо).

Взагалі Рита Райт-Ковальова – сильний і надійний талант. Тут я говорю виключно про її словник, але не можна забувати, що у неї, як і в інших перекладачів, яких я називаю у цій главі, таке ж

багатство ритмів, інтонацій, синтаксичних форм.


***

ЦЕ – ЖАХЛИВО

, з книги С. Довлатова «Соло на «Ундервуді»

Я був секретарем у Віри Панової. Якось Віра Федорівна запитала:

– У кого, на вашу думку, найкраща російська мова?

Напевно, я мав відповісти – у вас. Але я сказав:

– У Ріти Ковальової.

– Що за Ковальова?

– Райт.

– Перекладачка Фолкнера, чи що?

– Фолкнера, Селінджера, Воннегута.

– Отже, Воннегут звучить російською краще, ніж Федін?

– Поза всяким сумнівом.

Панова задумалась і каже:

– Як це жахливо!


***

СКОРОТИЛА ДЕМОКРИТА

, експромт С. Маршака, присвячений Р. Райт-Ковальовій

Она умна, она мила

И тем навеки знаменита,

Что Фолкнера перевела

И сократила Демокрита.


***

СЕКС ЗА ФІКТИВНОГО ШЛЮБУ

, з кореспонденції В. Панюшкіна «Одне літо з життя Ріти

Райт-Ковальової»

Історія ця сталася на початку 20-х років. Ліля Брік вирішила, що Ріта має стати для Маяковського

чимось на зразок хронікера. ...Ідея не здалася дівчині безглуздою.

Заради ведення хроніки те літо Ріта Райт проводила з Маяковським на дачі. І тоді ж вона вийшла

заміж ...Чоловік щоранку приїжджав з Москви до Пушкіно, цілий день проводив з молодою

дружиною, з Маяковським і гостями дачі, а на ніч – незмінно їхав до Москви.

Маяковський дивувався, але до часу мовчав. Нічого дивного в цьому не бачила лише Ріта. Справа

в тому, що заміж вона вийшла фіктивно.

...Зрештою Маяковський не витримав: «Ріто, вибачте, можу я у вас дізнатися? А чому ваш чоловік

ніколи не залишається ночувати?»

Та відповідала, що йому зручніше, мовляв, ночувати в Москві ...Але Маяковський пішов ва-банк:

«Вибачте, а як же кохання? Плотські, я маю на увазі, фізичні стосунки, коли ви ними займаєтеся?»

Ріта відповіла: «Бачте, Володимире Володимировичу, ми ж одружилися місяць тому. Статевий акт

між нами відбувся, і ось тепер ми чекаємо, щоб дізнатися, завагітніла я чи ні».

Маяковський помовчав і уточнив: «Ви справді думаєте, що людське кохання влаштована так само, як в’ язка племінної кобили?»

Ріта кивнула.

«Ви справді так думаєте?!»

Співрозмовниця кивнула ще раз.

Тоді Маяковський схопився, перекинув стілець і дременув до саду з вигуками: «Ріто! Люди

роблять це щодня!»


***

ОРИГІНАЛИ ПОСТУПАЮТЬСЯ,

бувальщина

Під час візиту до Москви письменника Ю. Відала читачі з захопленням говорили про творчість К.

Воннегута. На що класик американської літератури зауважив:

– Романи Курта дуже програють в оригіналі…