Херасков Михаил [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
ХЕРАСКОВ Михайло Матвійович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Письменник.
З дворянської родини. Дружина, Хераскова Є., – письменниця.
Народився 25 жовтня (5 листопада) 1733 р. в м. Переяславі Переяславського полку Російської
імперії (нині – м. Переяслав-Хмельницький, районний центр Київської області України).
Помер 27 вересня (9 жовтня) 1807 р. в м. Москві Російської імперії (нині – столиця РФ).
Похований на цвинтарі Донського монастиря.
Закінчив Сухопутний шляхетський кадетський корпус (1743-1751).
Служив поручиком Інгерманландського піхотного полку (1751-1754), працював титулярним
радником Комерц-колегії (1754-1756), колезьким асесором канцелярії Московського університету
(1756-1763), директором Московського університету (1763-1770), віце-президентом петербурзької
Берг-колегії (1770-1778), куратором Московського університету (1778-1802).
Друкувався в журналах «Щомісячні твори», «Вільні години», «Московський журнал», «Вранішнє
світло», «Корисні веселощі», «Вечори».
Як літератор дебютував віршами в журналі «Щомісячні твори» (1756).
Потім настала черга комедій «Безбожник» (1761), «Ненависник» (1770); трагедій «Венеціанська
черниця» (1758), «Борислав» (1772), «Ідолопоклонники, або Горислава» (1782) «Звільнена
Москва» (1798); драм «Товариш нещасних» (1774) «Гнані» (1775), «Мілана» (1786), «Школа
чесноти» «Вибачні ревнощі» (обидві – 1796).
Перу Х. також належать романи «Нума Помпілій» (1768), «Кадм і Гармонія» (1787), «Полідор, син
Кадма і Гармонії» (1792).
Наш земляк – автор поем «Храм Слави» (1761), «Росіада» (1779), «Цар, або Звільнений Новгород»
(1800) «Всесвіт, світ духовний» (1790) « Пілігрими, або Шукачі щастя» (1795); казки «Бахаріана»
(1805); байок «Сорока в чужому пір’ї», «Два покійники», «Верблюд і Слон», «Комар», «Порох і
Горілка»; російського духовного гімну «Якщо славен наш Господь в Сіоні», музику до якого, до
речі, написав ще один наш земляк – Д. Бортнянський.
За життя світ побачили зібрання творів (1779) і повне зібрання творів (1796-1803).
Завдяки своїм доробкам наш земляк набув гучної славу, якої до нього не мав жоден з російських
літераторів.
За ініціативи Х. в друкарні Московського університету видрукували «Історію російську з
найдавніших часів» В. Татищева (1768), заснували при університеті Благородний пансіон для
дворянських дітей (1779) і Дружнє вчене товариство (1782), котре стимулювало суспільну і
літературну діяльність багатьох представників російської культури кінця XVIII ст., розпочали
переклад російською мовою необхідних підручників.
Саме наш земляк поклав перший камінь в підставу майбутнього університетського корпусу на вул.
Моховій (1786).
Що стосується особистого життя, то Х. ще малюком втратив батька і його виховував вітчим М.
Трубецькой; у свою черга, розгнівана на вільнодумство Катерина II звільнила неслуха з посади
віце-президента петербурзької Берг-колегії (1770).
Серед друзів та близьких знайомих Х. – І. Тургенєв, О. Радищев, Г. Державін, О. Сумароков, Д.
Фонвізін, М. Карамзін, В. Жуковський, І. Богданович, К. Батюшков, Ф. Волков, І. Шувалов, М.
Муравйов, С. Десницький, І. Третьяков, С. Бобров, П. Пастухов, М. Афонін, І. Дмитрієв, П.
Веніамінов, С. Зибелін та ін.
***
БРЕХЛИВА ЧАРІВНІСТЬ ЩАСТЯ
, з життєвого кредо М. Хераскова
Познал я суету и лживу прелесть счастья,
И преходящую высоких титлов тень.
Они подобие осеннего ненастья,
Пременного сто раз в единый день.
ТИ СОНЦЕМ СМЕРТНИХ ОСЯВАЄШ, з вірша М. Хераскова «Якщо славен наш Господь в
Сіоні»
Коль славен наш Господь в Сионе,
Не может изъяснить язык,
Велик Он в небесах на троне,
В былинках на земле велик,
Везде Господь, везде Ты славен,
Во дни, в ночи сиянием равен.
Ты солнцем смертных осеняешь,
Ты любишь, Боже, нас, как чад;
......................................................
И наше пред Тобою пенье
Да будет чистым, как роса!
Тебе в сердцах алтарь поставим,
Тебя, Господь, поем и славим.
НА СЛАВУ ЗАСНОВНИКУ НАУК, з листа М. Хераскова С. Козьміну від 13 листопада 1767 р.
Милостивий Государю мій Сергію Матвійовичу!
Її Імператорська Величність надати зволила високе своє бажання (при цьому і Ви знаходилися), щоб лекції в університеті читалися російською мовою. А як вам відомо, від мене іменних велінь
надходити не може, внаслідок чого ця
Последние комментарии
1 день 18 часов назад
1 день 23 часов назад
2 дней 50 минут назад
2 дней 2 часов назад
2 дней 3 часов назад
2 дней 4 часов назад