Виташевский Николай [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
ВІТАШЕВСЬКИЙ Микола Олексійович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Письменник-документаліст, етнограф, видавець.
З дворянської родини.
Народився 8 (20) вересня 1857 р. в м. Одесі Російської імперії (нині – адміністративний центр
однойменної області України).
Помер 21 червня 1918 р. в м. Москві Росії (нині – столиця РФ).
Закінчив Миколаївське реальне училище (1875), вчився в Одеському університеті (1875-1878).
Працював статистиком одеської земської управи, співредактором газети «Південна Росія», відпо-
відальним секретарем газети «Думка».
Друкувався в газетах «Думка», «Південна Росія», журналах «Вісті Східносибірського відділення
Російського географічного товариства», «Колишнє», «Нотатки Східносибірського відділення
Російського географічного товариства», «Голос минулого».
Як видавець дебютував випуском «Думок провінціалів» (1876), а як літератор – збірником нарисів
«Сніг випав» (1888).
Потім настала черга книг «Якутська Палестина» (1891), «Тайгою за золотом» (1906), брошури
«Старе і нове якутське заслання» (1907).
В. – автор низки наукових праць. Серед найвідоміших – «Матеріали до вивчення шаманства в яку-
тів» (1890), «Матеріали до вивчення якутської народної словесності» (1890), рукопис
«Бібліографія північного сходу Азії».
З владою наш земляк порозуміння не знаходив, оскільки з однодумцями домагався повалення
царизму. В результаті під час арешту в таємній друкарні був поранений і засуджений до 6 років
каторги у справі «Товариства народного звільнення» (1878).
Відбував покарання в Новобілгородському централі, Мценській та Карській в’язницях (1878-
1883). Майже п’ятнадцять був на поселенні в Якутії (1883-1897).
Після повернення в європейську Росію на Малоохтинському розкольницькому цвинтарі – одному
з найстаріших некрополів Санкт-Петербурга – за проектом нашого земляка звели православну
церкву Відтяття голови Івана Предтечі (1903-1904).
Проте незабаром непокірного «малороса» знову заарештували (1906). Відсидівши в знаменитих
«Хрестах», він був депортований за кордон, звідки повернувся – уже в Одесу (1910).
Серед друзів та близьких знайомих В. – З. Богораз-Тан, Г. Лопатін, П. Войноральський, Л.
Левенталь, С. Ястремський, П. Оленін, М. Сосновський, І. Майнов, С. Перовська, І. Ковальський
та ін.
***
ЧАС ЩЕ НЕ НАСТАВ,
з наукового кредо М. Віташевського
Далеко той час, коли соціолог в змозі буде по одному якомусь факту з життя того чи іншого
народу відновити все це життя у всіх його подробицях.
ПРОМІНЬ СВІТЛА У ТЕМРЯВІ, з листа М. Віташевського Д. Клеменцу від 25 квітня 1891 р.
Високоповажний Дмитре Олександровичу!
Ваш лист став променем світла, що пронизав оточуючу мене темряву. Абсолютно впевнений, що
таке ж враження справить він і на моїх товаришів. Без сумніву, Іонов – далеко не єдина людина, на
яку Відділ може розраховувати в своїх припущеннях в частині дослідження побуту якутів. І тут я, разом з Вами, найперше, повинен назвати Пекарського і Сірошевського.
Шановна робота першого з них дає йому безперечне право називатися Якутським Літтре, і я в
своїх планах на майбутнє маю багато підстав розраховувати на нього. Окрім чудових пізнань з
лексикології якутської мови, він має великий запас спостережень над буденним життям якутів.
Проте особливо Пекарський буде незамінний в передбачуваній низці досліджень, завдяки своїй
здатності легко і швидко розговоритися і зацікавити якутів своєю бесідою.
ПРО ВСЯК ВИПАДОК ПОВІДОМЛЯЮ, з листа М. Віташевського Д. Клеменцу від 17 вересня
1893 р.
Про всякий випадок повідомлю, що отримання винагороди за статтю він (Трощанський В. – авт.) ставить на перший план, потім бажає, щоб вона не була похована для публіки в якомусь мало
поширеному виданні і, нарешті, він не бажав би, «щоб», – як він висловився, – «стаття піддавалася
цензурі таких знавців, яким у них (тобто у вас, в Іркутську) є Сірошевський, якого я (тобто Трощ.
заперечую... за всіма напрямками» (слова Трощанського).
НАЙЕНЕРГІЙНІШИЙ З УСІХ, з листа Д. Клеменца І. Сибірякову від 9 березня 1894 р.
У результаті наших нарад вийшло: участь в експедиції беруть наступні особи: Віташевський,
Іохельсон, Богораз, Левенталь, Майнов, Пекарський, – все це засланці...
Почну з Віташевського. Людина усидлива, віддана своїм заняттям і, безперечно,
Последние комментарии
43 минут 15 секунд назад
1 час 53 минут назад
9 часов 58 минут назад
10 часов 18 минут назад
10 часов 43 минут назад
10 часов 47 минут назад