Нежданова Антонина [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично

НЕЖДАНОВА Антоніна Василівна

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російсько-радянський.

Співачка. Первая певица, выступившая по Всесоюзному радио (1924).

З родини священика, який був і вчителем церковної школи.

Народилася 4 (16) червня 1873 р. в с. Кривій Балці Одеської губернії Російської імперії (нині – в

межах м. Одеса України).

Померла 26 червня 1950 р. в м. Москві СРСР (нині – столиця РФ). Похована на Новодівочому

цвинтарі.

Закінчила Одеську гімназію, Московську консерваторію (1899-1902).

Працювала в Одеському міському жіночому училищі, Московському Великому театрі (з 1902), викладачем студії Великого театру та студії К. Станіславського (з 1936), Московської

консерваторії (з 1943).

Народна актриса СРСР (1936).

Лауреат Державної премії (1943).

Герой Соціалістичної Праці (1925).

Н. мала рідкісної краси тембр у всіх регістрах, вгорі він сягав «фа-соль» третьої октави.

Дебютувала у Великому театрі партією Антоніди в опері М. Глинки «Життя за царя» (1902).

Надалі наша землячка блискуче виконувала партії Людмили («Руслан и Людмила» М. Глинки), Розини («Севільський цирульник» Россіні), Лакме (однойменна опера Деліба), Церліни («Дон

Жуан» Моцарта), Цариці ночі («Чарівна флейта» Моцарта), Тетяни («Євген Онєгін» П.

Чайковського), Снігуроньки (однойменна опера Римського-Корсакова), Шемаханської царівни

(«Золотий півник» Римського-Корсакова), Ельзи («Лоенгрін» Вагнера), Мімі («Богема» Пуччіні), Філіни («Міньон» Тома), Марфи («Царська наречена» Римського-Корсакова), Іоланти

(однойменна опера П. Чайковського), Царівни Лебідь («Казка про царя Салтана» Римського-

Корсакова), Парасі («Сорочинський ярмарок» Мусоргського), Нінетти («Любов до трьох

помаранчів» Прокоф’єва).

З величезним успіхом виконала партію Джільди з опери Верді «Ріголетто» на сцені паризької

«Гранд Опера» (1912).

Н. чудово співала романси, а також українські, російські й білоруські народні пісні.

Для Н., єдиної, було зроблено виняток: дозволено вступати в духовних концертах Синодального

хору (робити це жінки могли лише в жіночих монастирях).

Наша землячка – автор статей про творчість М. Римського-Корсакова, С. Рахманінова, Л.

Собінова.

Її іменем названі лінія й консерваторія в Одесі, вулиця й провулок у Москві, круїзний теплохід, який затонув (2004).

В будинку, де співачка мешкала останні роки, відкрито її музей-квартиру, при Всеросійському

театральному товаристві функціонує вокально-творчий кабінет ім. Нежданової.

Серед друзів та близьких знайомих Н. – Ф. Шаляпін, К. Станіславський, М. Єрмолаєва, Л.

Собінов, В. Сук, С. Рахманінов, В. Чесноков, А. Коутс, О. Глазунов, Е. Карузо, Б. Шоу, О.

Скрябін, Г. Пирогов та ін.

***

СПРАВЖНЄ ЖИТТЯ

, з творчого кредо А. Нежданової

На сцені я жила справжнім життям.

БЛАГОРОДНА ПРОСТОТА, з оцінки творчості А. Нежданової В. Кисельовим

Унікальна краса, чарівність тембрів і інтонацій, благородна простота і щирість вокалізу, дар

перевтілення, максимально глибоке і повне збагнення задуму і стилю композитора, бездоганний

смак, точність образного мислення – ось властивості таланту Нежданової.

ОРФЕЙ В ЖІНОЧОМУ ВБРАННІ, з листа К. Станіславського А. Неждановій

Дорога, чудова, дивовижна Антоніно Василівно! Чи знаєте, чим Ви прекрасні і чому Ви

гармонійні? Тому що у Вас з’єдналися: сріблястий голос дивовижної краси, талант, музичність,

досконалість техніки з вічно молодою, чистою, свіжіше і наївною душею. Вона дзвенить, як Ваш

голос.

Що може бути прекрасніше, принадніше і чарівніше блискучих природних даних в з’єднанні з

досконалістю мистецтва? ...Мистецтво і техніка стали Вашою другою органічною природою. Ви, мов птах, співаєте тому, що Ви не можете не співати... Ви – Орфей в жіночомувбранні, який

ніколи не розіб’є своєї ліри.

Як артист і людина, як Ваш незмінний шанувальник і друг я дивуюся, схиляю перед Вами голову і

прославляю Вас і люблю.

НАВЧАННЯ ОПЛАТИВ МЕЦЕНАТ, з статті О. Єрошкіної «Історія одного везіння»

Родина… ледь знайшла гроші на її навчання у восьмому (педагогічному) класі гімназії, –

попередні сім були безкоштовними як для дочки вчителя. Чудом друг дитинства, Михайло

Костянтинович Бурда, одеський лікар, вніс плату за навчання в Московській консерваторії і потім

щомісяця висилав гроші.

…Важко уявити собі, як склався