Гайдебуров Вячеслав [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
ГАЙДЕБУРОВ В’ячеслав Олександрович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Журналіст, поет, публіцист, літературний критик.
З сім‘я священика. Брат, Гайдебуров П., – письменник, видавець. За сімейними переказами, пред-
ки Г. – кошові отамани Запорозької Січі.
Народився 3 (15) 1850 р. в м. Миколаєві Херсонської губернії Російської імперії (нині –
адміністративний центр однойменної області України).
Звів рахунки з життям 14 (26) лютого 1894 р. в м. Петербурзі Російської імперії (нині – м. Санкт-
Петербург РФ).
Закінчив Миколаївську гімназію (1869), Петербурзький університет.
Впродовж 14 років допомагав старшому братові редагувати газету «Тиждень» та додатку до неї –
«Книги «Тижня». Коли того не стало, самостійно очолив справу. Проте тривало це недовго –
усього півтора місяці.
Друкувався в газеті «Тиждень», журналі «Природа і мисливство».
Перу Г. належать статті про М. Ф. Достоєвського, М. Ю. Лермонтова, М. О. Некрасова, М. Є.
Салтикова-Щедріна.
Писав дуже багато, але під численними псевдонімами, тому творчість нашого земляка майже
невідома.
Серед друзів та близьких знайомих Г. – Ф. Достоєвський, Л. Толстой, М. Некрасов, М.Салтиков-
Щедрін, В. Соловйов, О. Брянцев та ін.
***
БЕЗ БРЕХНІ
, з творчого кредо В. Гайдебурова
Писати без брехні.
НЕ ГОВОРИ, ЩО ТИ ПІДЕШ В МОГИЛУ, з вірша В. Гайдебурова «Тьмяно світить сонце», присвяченого М. Некрасову
Не говори, что ты сойдешь в могилу
Никем не оценен и не любим,
Что бесполезно ты растратил силу,
Что ты народу был чужим.
Нет, Родина стоит неизмеримо
У твоего одра и шлет привет Тебе,
Наш горячо любимый,
Наш истинный, народный наш поэт...
МЕНЕ ПЕРЕКОНАВ, з листа Г. Достоєвської К. Случевському від 24 липня 1887 р.
Вельмишановний Костянтине Костянтиновичу!
Пробачте, що мій лист приходить так пізно: з розмови з Гайдебуровим я зробила висновок, що Ви
негайно після повернення відправитеся до села, і лише тепер Гайдебуров мене в цьому переконав
у помилковості такої думки.
Дуже мене заспокоїла Ваша відповідь йому: ми були в надзвичайному утрудненні, чи посилати
Його Вищості вітальну телеграму чи ні, оскільки Школа не мала права цього зробити без дозволу
єпархіального начальства, я ж сама не посміла послати, боячись, щоб це не сприйняли за
фамільярність чи настирливість.
Сердечно вдячна і віддана Г. Достоєвська.
Ялта, до запитання.
СВІДОК ПОХОРОНУ НЕКРАСОВА, з інтерв’ю Т. Глушкової О. Мраморнову
Чи знаєте ви, як проходили похорони Некрасова, які зібрали тисячі і тисячі тодішньої «безбожної»
молоді? Крім того, що був дотриманий весь православний ритуал церковного відспівування (про
що свідчить і Достоєвський ), люди всі вісім верст до цвинтаря, в жорстокий мороз, несли на
руках труну Некрасова, а натовп, що ніс попереду вінки, розповідає Гайдебуров, «весь шлях –
хором чоловік в двісті – співала «Святий, Боже», і співала так старанно, що я боюся, як би
більшість їх не захворіли дифтеритом».
Була там з своїми вінками і «Земля і воля»...
ДОБРІ СТОСУНКИ З ДОСТОЄВСЬКИМ, з дослідження Л. Яковлєва «Скорботний аркуш»
Страхов досить точно передає описану в медичних дослідженнях різку зміну настроїв у
епілептиків – від солодкуватої сентиментальності до неспровокованої злісності. А в «незручних» і
тому не включених в трафаретні підбірки мемуарів про великого письменника спогадах І. Янжула
і Л. Оболенського Достоєвський і зовсім предстає класичним епілептоїдом, створюючи скандали
«на порожньому місці».
І. Янжул згадує як на обіді у Гайдебурова під час легких закусок і розмов, котрі ні до чого не
зобов’язують, про гриби і овочі «раптом (!) пролунав різкий і дещо верескливий голос Ф. М.
Достоєвського», який затіяв «найдратівливішим і злим тоном» недоречну суперечку про переваги
садівництва над городництвом.
ЗНАЙДЕНО МЕРТВИМ, з замітки в газеті «Новий час» від 15 (27) лютого 1894 р.
Сьогодні, о 8 годині ранку, знайдений мертвим у власній постелі в кімнаті будинку №5 у Свічному
провулку дворянин В’ячеслав Гайдебуров, 42 років. У залишеній покійним записці від повідомляє, що отруївся ціаністим калієм. Причину самогубства покійний пояснює сумом, що оволодів ним
після смерті брата, письменника… П. О. Гайдебурова, який помер нещодавно і якого він гаряче
любив.
В. О. Гайдебуров не мав власної родини і вів холостяцьке життя. В його паперах знайдено заповіт, у якому зроблено розпорядження щодо залишених ним грошей та майна.
Последние комментарии
25 минут 7 секунд назад
9 часов 17 минут назад
1 день 2 часов назад
1 день 3 часов назад
1 день 3 часов назад
1 день 3 часов назад