Гольдхабер Морис [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
ГОЛЬДХАБЕР Моріс
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: американський.
Фізик. У фізиці існує науковий термін «модель Гольдхабера».
З міщанської родини.
Народився 5 (18) квітня 1911 р. в м. Лемберзі Австро-Угорщини (нині м. Львів –
адміністративний центр однойменної області України).
Навчався в Берлінському (1930-1933), закінчив Кембріджський (1933-1936) університет.
Працював викладачем Кембріджського (1936-1938), Іллінойського (1938-1950) університетів, науковим співробітником 1950-1961(), директором (1961-1973) Брукхейвенської національної
лабораторії.
Член Національної академії наук США (1958).
Лауреат премії Т. Боннера (1971).
Лауреат премії Е. Фермі (1998).
Спеціалізувався з проблем атомної і ядерної фізики, нейтронної фізики, фізики елементарних
частинок, космології.
Розщепив повільними нейтронами ядер азоту, бору, літію (1934-1936); вперше системно дослідив
розсіяння повільних нейтронів ядрами і отримав значення їх поперечного перетину (1937); довів, що берилій можна використовувати як сповільнювач нейтронів (1940); розробив схему
класифікації елементарних частинок, поклавши в основу три частинки – протон, нейтрон і
негативний каон, яка отримала назву «модель Гольдхабера» (1956); зміряв спіральність нейтрино
(1958).
Наш земляк спільно з Дж. Чедвіком відкрив ядерний фотоефект (1934) і передбачив (1935) бета-
розпад вільного нейтрона, а з Е. Теллером – передбачив резонансне розсіяння на ядрі (1948) і
спостерігав його (1950).
Г. також здійснив експеримент з перевірки закону збереження електричного заряду, встановив, що
період напіврозпаду для процесу е– > н + р перевершує 1019 років; висунув гіпотезу Всесвіту на
ранній стадії його еволюції.
Серед друзів та близьких знайомих Г. – Е. Теллер, Д. Чедвік, Р. Ялоу, К. Бейнбрідж, В. Векслер, Д.
Фейнберг, М. Фелс, Р. Девіс та ін.
***
ЗНАЄМО КІСТКАМИ
, з творчого кредо М. Гольдхабера
Ми знаємо власними кістками, що середній час життя протона понад 1016 років.
ВИРІЗНЯЛАСЯ І КУРЧАТОВСЬКА ШКОЛА, з інтерв’ю М. Гольдхабера Г. Любкіну та Ч.
Вайнеру 10 січня 1966 р.
Це була Кавендішська лабораторія, яку я вважаю кращою, потім римська школа, коли там
працював Фермі, вважалася першокласною; оточення Жоліо-Кюрі в Парижі. Потім Курчатов і
його люди. Вони робили хороші роботи.
Я завжди вважав, що саме Курчатов був найбільшою фігурою в області атомної енергії в Росії, оскільки я читав його статті. Він не дуже відставав від нас, з урахуванням різниці в часі отримання
журналів. Курчатовська школа завжди випускала цікаві статті.
АТОМ ЗАРАДИ МИРУ, телеграма М. Гольдхабера В. Векслеру від 1 серпня 1963 р.
Брукхейвенська національна лабораторія надсилає свої сердечні вітання з приводу присудження
Вам заслуженої премії «Атом для миру».
Брукхейвенська національна лабораторія
Моріс Гольдхабер, директор.
СКОРИСТАЛИСЯ ІНШИМ МЕТОДОМ, з розвідки Б. Айвазова і М. Неймана «Відкриття
тритію і методи його отримання»
На відміну від Чедвіка, який працював з іонізаційною камерою, Тейлор і Гольдхабер
застосовували для дослідження фотопластини,, які заздалегідь просочувалися сіллю літію, а потім
опромінювалися повільними нейтронами. Треки, котрі при цьому спостерігалися, відповідали
частинкам, які отримувалися в результаті реакції.
Довжина треків відповідала сумі довжин треків обох частинок і дорівнювала для повітря 6,9 + 0,2
см.
Для реакції Тейлор визначив величину енергії, рівну 3,3 MEV.
Результати, отримані Чедвіком і Гольдхабером, були незабаром перевірені Будницьким,
Курчатовим і Латишевим, які одержали пробіги частинок для реакції відповідно рівними 2,0 і 6,5
см.
...Одночасно з Альварецом О’Ніл і Гольдхабер визначили період напіврозпаду і константу розпаду
тритію, одержаного в ході реакції. Енергія β-випромінювання виявилася вельми незначною; її
максимум дорівнював 15 + 3KeV.
ЕНЕРГІЮ ЗВ’ЯЗКУ ПЕРЕВИЩУВАЛИ СВІДОМО, з статті А. Гришаєва «Нейтрон:
структурний зв’язок на «прирощуванні мас»
Максимальне значення маси нейтрона, одержане через енергетичні баланси, склало, судячи із
кінцевих результатів, 1.0090, причому довірчі інтервали у мінімального і максимального значень
не перекривалися. Це було обумовлено, на наш погляд, двома методологічними помилками.
По-перше, в енергетичний баланс включалися як маси частинок, так і їх кінетичні енергії. Такий
підхід не коректний, оскільки кінетична енергія не є «доважком» до маси: згідно принципу
автономних перетворень енергії, наявність у частинки кінетичної енергії означає, що її маса
зменшена на еквівалентну величину. Облік кінетичної енергії збільшенням її до маси частинки
був, на наш погляд, однією з головних причин систематичних розбіжностей між значеннями мас
ізотопів, одержаними в мас-спектроскопії і через баланси енергії ядерних перетворень.
По-друге, не враховувалося, що проміжне або кінцеве ядро могло, формуючись, опинитися у
збудженому стані і, відповідно, випромінювати g-квант – тоді енергетичний баланс буде
неповним, оскільки значень мас елементів, які використовувалися, були отримані для основних
станів їх ядер.
Обидва ці джерела помилок відсутні в способі знаходження маси нейтрона через вимірювання
енергії зв’язку дейтрона – за відомих мас атома водню і дейтерію (1.0078 і 2.0136 відповідно). Про
енергію зв’язку тут можна судити, знаючи енергію g-кванта, котрий викликає фоторозпад
дейтрона. Чедвік і Гольдхабер використовували випромінювання з енергією 2.62 МЕВ, свідомо
перевищуючи шукану енергію зв’язку. Вважалося, що різниця між енергією g-кванта і енергією
зв’язку повністю перетворюється на кінетичні енергії протона, який звільнявся, і нейтрона –
причому із-за близькості мас протона і нейтрона ці енергії вважалися однаковими. Таким чином, потрібно було зміряти лише енергію, наприклад, протона розпаду – що робилося за допомогою
іонізаційної камери.
НОВЕ – ДОБРЕ ЗАБУТЕ СТАРЕ, з дослідження Л. Окунь «Про перевірку закону збереження
електричного заряду і принципу Паулі»
Приблизно 30 років тому Г. Файнберг і М. Гольдхабер провели дослід, метою якого була
перевірка стабільності електрона. Вони шукали характерні рентгенівські лінії, які відповідали б
переходам на рівні, що звільняються при розпаді електрона, і дійшли висновку, що нижня межа
для часу життя електрона 1018 років.
У 1965 р. М. Мо і Ф. Райнес підняли цю межу до 1020 років.
У 1974 р. Ф. Райнес і Г. Собел використовували результат їх пошуків рентгенівських ліній, аби
визначити межу для порушення принципу Паулі. Вони розглянули перехід не на вакантний рівень, а на заповнену атомну оболонку.
...Низка нових експериментальних пошуків слабкого порушення принципу Паулі були
запропоновані в останні два роки. Серед об’єктів, що обговорювалися, були непаулівські
молекули, атоми, атомні ядра і адрони.
...Провал спроб порушити (на папері) принцип Паулі – наслідок вельми загальних теорем, заснованих на фундаментальних властивостях теорії поля.
Відповідно до прореченого «Нове – це добре забуте старе», деякі з дослідів, запропонованих за
останні два роки, дуже схожі на досліди, виконані багато років тому, коли не всі фізики були
абсолютно упевнені в тому, що тотожні звичайним електронам, а не якимсь іншими частинками, з
тими ж спіном, зарядом і масою. Наприклад, в 1948 р. М. Гольдхабер і Г. Шарфгольдхабер
поставили дослід, в якому бета-частинки від 14С зупинялися в свинці і проводили пошуки
рентгенівських ліній свинцю. Вони встановили 3% верхню межу на існування таких ліній і дійшли
висновку, що бета-частинки тотожні електронам.
РОЗГОРІЛАСЯ ДИСКУСІЯ, зі спогадів О. Тарантиної «До 50-річчя лабораторії високих
енергій»
На рочестерській конференції з фізика високих енергій 1962 р. ... найбільший інтерес викликало
повідомленням Нгуєн Дін Ті про спостереження нами піку в спектрі ефективних мас двох
нейтральних короткоживучих каонів з масою близькою до суми мас цих частинок у спокої. Після
цього повідомлення відбулося активне обговорення наших результатів і самої проблеми існування
нових частинок, котрі розпадаються на два каони.
У ньому взяли участь найбільші теоретики Дж. Сакураї, А. Салам, М. Гольдхабер і
експериментатори А. Розенфелд, М. Науєнберг і Дж. Лейтнер. У дискусії наголошувалося
важливість нашої роботи і необхідність продовження пошуку нових частинок, котрі розпадаються
на два каони, для підтвердження теорії векторної домінантності і подальшого розвитку теорії
сильних взаємодій.
АГРЕСИВНИЙ КОМПЛІМЕНТ, з книги І. Харгіттаї «Наші долі. Зустрічі з ученими»
Розалін Ялоу народилася в Нью-Йорку 1921 року. ... Вона не мріяла ні про що інше, окрім кар’єри
фізика. Після закінчення «Хантера» ... одержала посаду викладача в університеті Іллінойса в
Урбані, а потім стала і доктором фізики.
Розалін пощастило і з науковим керівником дисертаційної роботи. Моріс Гольдхабер добре знав, як важко жінці зробити академічну кар’єру. Його дружина, Гертруда Гольдхабер, сама відомий
фізик, не одержала місця в університеті Іллінойса через правило непотизму.
Гольдхабер характеризував Ялоу як дуже здатну і цілеспрямовану студентку. Якось він назвав її
агресивною, і вона сприйняла це як комплімент.
«НЕБЕЗПЕЧНИХ» РОЗМОВ САХАРОВ УНИКАВ, з кореспонденції Е. Клайна «Московський
комітет прав людини»
У липні 1970 р. Сахаров брав участь у міжнародній конференції в Києві. Тут він мав можливість
спілкуватися з американськими фізиками, зокрема з Віктором Вейскопфом і Морісом
Гольдхабером. Розмова йшла про проблеми теоретичної фізики і про ситуацію у світі. Проте
Сахаров свідомо уникав будь-якої дискусії про ядерні озброєння.
Багаторічне життя під грифом «Цілком таємно» давала знати про себе, і він все ще обмежував
контакти з іноземцями в принципі і з журналістами – особливо.
ВИЯВИВ ЦІКАВІСТЬ ДО МОЇХ ПОЛІТИЧНИХ ДУМОК, з книги А. Сахарова «Спогади»
У Києві я справді вільно спілкувався з іноземними вченими, хоча, ймовірно, аби звести ці
контакти до мінімуму, мене поселили в 15 кілометрах від іноземців. Особливо мені запам’яталася
півгодинна бесіда в саду університету з проф. М. Гольдхабером , який виявив цікавість до того, що
я думаю становище в світі, в СРСР і США.
Розмова йшла жахливою сумішшю англійської і німецької.
УНИКАТИ СПЕКУЛЯЦІЙ, з огляду Д. Торби «Сперечаємося?»
Редакція американського науково-популярного журналу «Wired» вирішила навести деякий бодай
лад в справі прогнозів, хоч би в галузі науки і техніки. І вирішив накладати на «пророків»
матеріальну відповідальність. Заснували фонд, назвавши його «Long Bets» – довгострокові
суперечки.
Роблячи який-небудь прогноз щодо майбутніх відкриттів, винаходів, розробок, цілих нових
напрямів, ви вносите до фонду певну суму, залежну від того, наскільки ви упевнені в своїй
правоті. І підшукуєте скептика, який вам не вірить і згоден битися з вами об заставу на цю суму, що ваш прогноз не збудеться, в усякому разі, в зазначений термін. Сума, що виставляється, повинна бути не нижче 1000 доларів, а термін прогнозу – не менше двох років.
...Ще на початку 50-х років минулого століття фізик-теоретик Моріс Гольдхабер посперечався з
колегою на 500 доларів, що антипротонів не існує. Аналогічне парі лауреат Нобелівської премії
Едвін Макміллан уклав з відомим фізиком Еміліо Сегре.
Антипротон відкрили 1955 року.
Засновники Фонду довгострокових суперечок вважають, що парі на гроші рухають вперед науку, оскільки примушують сперечальників бути відповідальнішими в своїх припущеннях і уникати
необгрунтованих спекуляцій.
Последние комментарии
20 часов 19 минут назад
23 часов 55 минут назад
1 день 12 часов назад
2 дней 1 час назад
3 дней 8 часов назад
3 дней 18 часов назад
3 дней 19 часов назад