Залесский Вацлав [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]


ЗАЛЕСЬКИЙ Вацлав Міхал


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: польський.

Драматург, поет, публіцист, театральний критик, етнограф, фольклорист, політичний і

громадський діяч. Літературний псевдонім – Вацлав з Олеська.

З родини дідича. Син, Залеський П., – намісник, міністр Галичини; внук, Залеський В., –

впливовий функціонер «Польського кола».

Народився 18 вересня 1799 р. в с. Олеськах Австро-Угорської імперії (нині – Буський район

Львівської області України).

Помер 29 лютого 1849 р. в м. Лемберзі Австро-Угорської імперії (нині – м. Львів,

адміністративний центр однойменної області України). Похований на Личаківському цвинтарі.

Закінчив Лемберзькі гімназію, філософський і юридичний факультети Лемберзького університету

(1825).

Був кандидатом на місце концептового практиканта (1825-1826), концептовим практикантом

(1826-1830), концептом (1830), референтом галицьких справ придворної канцелярії (1845-1848),

галицьким губернатором (1848-1849), керівником секції міністерства зовнішніх справ (1849).

Друкувався в часописові «Rozmaitosciach».

Перу З. належать стаття «Про пісні польські та українські» (1827).

Найвідоміший доробок – двотомник «Пісні польські і руські люду Галіцийського, зібрані та

впорядковані Вацлавом з Олеська» (1833), який має 1459 пісень, 160 яких супроводжуються

нотами.

Що стосується особистого життя, то наш земляк рано втратив батьків.

Серед друзів та близьких знайомих З. – С. Гощинський, М. Шашкевич, К. Ліпінський, М. Чоп, Я.

Головацький, А. Висоцький, І. Вагилевич, Г. Блонський, К. Студинський та ін.


***

ПИСАТИ ТАК, ЯК ГОВОРИТЬ НАРОД,

з творчого кредо В. Залеського

Я поклав собі за основу за можливістю писати так, як говорить народ, нехай навіть при цьому

виникли б граматичні помилки.


НІЯКОГО КОЛОНІЗАЦІЙОГО НАМІРУ, з оцінки творчості В. Залеського І. Франком

Не можна закинути навіть тіні політичного, зглядно колонізаційного наміру. ...Все писане або

друковане латинкою тим самим ближче до освіченої Європи та її наукових інтересів.


ХИБНА ДУМКА, з оцінки творчості В. Залеського М. Шашкевичем

Збірка видана польськими буквами. Але кілько ж там із-за сього недокладностей та сумнівів, із

яких необізнаний з руською мовою може набрати дуже хибного поняття про ту мову.


ОБУРЮЄ ЛАТИНА, зі спогадів Я. Головацького

Надрукував Вацлав із Олеська (Залеський) свій збірник народних пісень; ми гордилися тим, що

поляк ставив українські пісні далеко вище від польських щодо поетичної творчості; але ми

обурювалися на те, що українські пісні надруковані мішма з польськими та що надруковані

польськими буквами.

Нам хотілося б мати національний збірник... Зародилася думка видати український альманах під

назвою Зоря, що в нім подано народні пісні, писання віршом і прозою, пам’ятники давньої

народної поезії й переклади.


СПРИЧИНИВ АБЕТКОВУ ВІЙНУ, розвідки В. Шевчука «Із вершин та низин»

Думку про широке застосування латинки для української мови подав у 1833 році видавець «Пісень

польських і руських люду галіцийського» Вацлав з Олеська, тобто В. Залеський. Її підтримав і

обґрунтував А. Бальовський. Ту саму думку порушив у 1834 році вже українець, священик Йосиф

Лозинський, помістивши ...статтю: «Про впровадження польської абетки до письменства

руського». На підтвердження своїх думок Лозинський видав латинкою книгу «Руське весілля».

Рішучу відповідь «латинникам», зокрема на статтю Й. Лозинського, дав автор одної з перших

українських граматик на Галичині Йосип Левицький. Його підтримав найвизначніший поет

Галичини того часу М. Шашкевич, який написав Й. Лозинському відповідь під заголовком

«Азбука і аbecadlо». Це сталось у 1836 році.

Це був перший період так званої азбучної війни, після чого українці в Галичині й думати забули

про латинський алфавіт, хоч під час революції (1848 р.) поляки широко використовували

українську мову, передану латинкою, для своїх пропагандистських цілей.

Новий і останній акт абеткової війни почався в 1859 році з ініціативи ретроградного губернатора

Галичини графа А. Голуховського, україножера й польського націоналіста, та його поплічника Е.

Черкавського.


ЗАСУДЖУВАВ СПІВВІТЧИЗНИКІВ, з протоколу допиту М. Костомарова в III відділенні від 7

травня 1847 р.

– З якою метою ви зберігали у себе обурливі твори.?.

– Недозволенні рукописи, як: «Dziady», «Поднестрянку» чи «Закон божий», «Сон» та інші, я

придбав частково з природженої пристрасті до рідкісностей, частково з метою, що все стане в

нагоді для дослідження мови і для міркувань історичних, проте тепер я украй жалкую і глибоко

розкаююся, що тримав і переписував цю мерзоту. Те лише служить мені утіхою, що, бачить бог,

як далекий я був від всіх мерзотних революційних переконань і огидних думок...

...Багато поляків з Південно-Західної Русі, наприклад, Чайковський, Залеський та інші, кричали

про відновлення і славу України так, що ...засуджували своїх співвітчизників. Цей рукопис не мав

анінайменшого стосунку до колишніх занять слов’янських і до тієї вченої маячні, яка пролунала в

квітні і травні... Також «Сон» й інші вірші до слов’янства не мали ніякого стосунку і не служили ні

правилами, ні збудженнями.


ВРЯТУВАЛИ ВІД ЗАБУТТЯ, з розвідки С. Стемпеня «Польсько-українські культурні взаємини

упродовж віків»

Видатні польські фольклористи доклали багато зусиль не тільки для розвитку зацікавлення

Україною, але своєю працею врятували від забуття створювану віками українську народну

творчість, вкладаючи тим самим підвалини під розвиток української літератури та музики.

...Варто лишень згадати, що в 1833 р. вийшли «Пісні польські та українські галицького народу»,

видані Вацлавом Залеським.

Музичну видавничу сторону опрацював відомий польський композитор Карл Липинський,

заслугою якого було те, що він виконав роботу не тільки документально, але зробив її під кутом

майбутнього розвитку української професійної музики та концертної практики, кладучи тим

самим підвалини під розвиток народної української музики.


ПОЛЬСЬКА ОДНОМАНІТНІСТЬ І УКРАЇНСЬКА РІЗНОМАНІТНІСТЬ, з реферату Г.

Романька «Вацлав з Олеська»

Вацлав Залеський у передмові до своєї збірки нарікає на бідність та одноманітність польських

пісень, серед яких мало «жіночих», тобто ліричних, і майже немає історичних (універсальним

жанром польської пісенності виступає краков’як).

Натомість «гноблений не менше, як польський, а то й більше люд український, якому могли б

узагалі замкнутися уста не лише до співу, а й до мови», створив свою багату та різноманітну

поезію: «Одначе яка різноманітність пісень між тим людом, як свято збережені обряди, скільки

з найдавніших часів збережених споминів!»


ЦІННИЙ ПОСІБНИК, з дослідження К. Бородіної «Внесок Вацлава з Олеська у розвиток

слов’янського народознавства»

Попри безсумнівні досягнення, збірка не була позбавлена певних недоліків. Через хибне трактування

Галичини як частини Польщі, а польських та українських галичан – як «народу галіцийського», у

Залеського склалася неправильна думка про слабкий розвиток польського фольклору, що невдовзі

безапеляційно спростував О. Кольберг. Крім цього, українські тексти пісень були упорядковані

впереміж з польськими, до збірника увійшли літературні твори Ф. Карпінського, В. Залеського, Ф.

Князьніна, С. Климовського та Ю. Добриловського, відсутня паспортизація.

Найбільшу ж дискусію викликав спосіб передачі українських пісень латинським шрифтом на основі

польської транскрипції, в результаті чого під впливом польської вимови деякі флексії в

українських словах були перекручені.

...Отже, тенденції романтизму та слов’янського відродження безпосередньо позначилися на

фольклористичній діяльності Вацлава з Одеська. До аналізованого пісенного матеріалу він

підійшов як науковець: зробив огляд доробку слов’янських народознавців, підкреслив важливість

народних пісень для вивчення історії, мови, а також відзначив психологізм народних пісень, до чого

фольклористика дійде тільки згодом.

У збірнику В. Залеський об’єднав велику кількість нового матеріалу та порушив ряд важливих

теоретичних питань. Уперше опублікував нотний додаток до окремих пісень тощо. Тому, незважаючи

на те, що збірник не можна в повному розумінні назвати науковим виданням, він зробив великий

внесок у розвиток української фольклористики та став цінним посібником для багатьох поколінь

фольклористів.


РОМАНТИЗМ ПОМНОЖЕНИЙ НА РЕСПЕКТАБЕЛЬНІСТЬ, нарису «Сентиментальний

губернатор Вацлав Залеський» на gazeta.lviv.ua

Життя проходило між балами і маскарадами, розвагами з вином та гарненькими панянками.

Заробіток ішов на більярд й гру в карти.

Вацлав був непоправним романтиком. Його щоденник – суцільна інтимна драма, яку львівський

Вертер прикрашав сюжетами про нещасливе кохання і роздумами про самогубство.

...Література в Галичині на початку XIX ст. розвивалася поволі. Шляхта ще не відчувала потягу до

інтелектуальної сфери і в більшості своїй не цінувала вищої освіти, а прошарок інтелігенції

перебував у стадії формування.

Перший львівський салон відкритий в 1831 р. у будинку адвоката Августа Висоцького регулярно

відвідував відомий поет …Северин Гощинський. Останнього розшукували поліція, і саме

Залеський піклувався про його безпеку.

Незабаром популярний львівський ловелас ...одружувався, став зразковим чоловіком і татусем

трьох дітей.

Посаг дружини дав йому можливість придбати два села поблизу Золочева. Так Вацлав остаточно

став респектабельним членом львівського істеблішменту.

...Під час революції 1848 р. поляки, вимагаючи губернатора-поляка, мали на увазі Залеського.

Цесар задовольнив цю вимогу, і 27 липня 1848 р. Залеський став революційним губернатором

Галичини. Понад те, навіть намагався створити Національну гвардію... Дух революції захопив

настільки, що він навіть вів розмови на тему, хто стане наступним польським королем.

Тим часом, австрійський уряд чекав відповідного моменту, аби завдати нищівного удару. Разом з

номінацією Залеського на губернатора двір таємно уповноважив командуючого львівським

гарнізоном генерала Гаммерштайна виконувати функції диктатора Галичини.

1 листопада військова артилерія за наказом Гаммерштайна розгромила місто. На протести

губернатора генерал не звернув уваги. Зате наступного дня повідомив, що бомбардування

припинить у разі появи білого прапора на Ратуші. Ультиматум прийняли.

....У Львові ще довго пліткували, чи то Залеського отруїли, чи він помер під час засідання уряду, обстоюючи галицькі справи.


ПРОБУДЖЕННЯ ЧИ ПОХМІЛЛЯ, з статті М. Ульянова «Походження українського

сепаратизму»

Русинська самосвідомість спала глибоким сном і народ поволі, але неухильно вростав у польську

народність.

Тут не місце розповідати, як відбулося його національне пробудження. Тут і незмінні збирачі

народних пісень – Вацлав Залеський, Лука Голембієвський, Жегота Паулі (все суцільно – поляки);

тут же і знаменита «Русалка Дністрова» – перша літературна збірка на русинському наріччі, що

вийшла 1837 року. Важливо – що це було за пробудження?

Відповідь прозвучала давно, про це можна прочитати навіть у Грушевського. Пробудження було

російським...