Радек Карл [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

РАДЕК Карл Бернгардович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Журналіст, публіцист, театральний критик, державний і політичний діяч. Справжнє прізвище –

Собельсон; псевдонім – Radek.

З педагогічної родини. Батько, Собельсон Б., – учитель.

Народився 31 жовтня 1885 р. в м. Лемберзі Австро-Угорської імперії (нині – м. Львів,

адміністративний центр однойменної області України).

Загинув у сталінському концтаборі 19 травня 1939 р. в м. Верхньоуральську СРСР (нині –

Челябінська область РФ).

Закінчив екстерном гімназію (1902), історичний факультет Краківського університету, навчався в

Бернському і Лейпцігському університетах.

Працював завідуючим відділом зовнішніх зв’язків ВЦВК (1917-1919), секретарем Комінтерну

(1920).

Член Польської соціалістичної партії (1902).

Член РСДРП (1903).

Член партії «Соціал-демократія Королівства Польського і Литви» (1904).

Друкувався в газетах «Трибуна», «Правда», «Вісті», журналі «За кордоном».

Автор статей «Шляхи російської революції», «Третій рік боротьби Радянської республіки проти

світового капіталу», «Коментарі до третього конгресу комуністичного інтернаціоналу»,

«Генуезька і Гаазька конференції», «Що дала Жовтнева революція», «Барометр виборів».

Перу Р. також належать книги «Анархісти і Радянська Росія», «Про Радянську конституцію»

(обидві – 1918), «Розвиток світової революції і тактика Комуністичної партії в боротьбі за

диктатуру пролетаріату» (1920).

Уперше заарештований за революційну діяльність (1906).

Удруге – як один з керівників першого з’їзду німецьких комуністів (1919).

Утретє – за «антирадянську діяльність» і Особливою нарадою при колегії ГПУ засуджений до 3

років заслання (1928). Звільнений достроково (1929).

Удруге заарештований (1936). Військовою колегією Верховного суду СРСР засуджений до 10

років позбавлення волі (1937).

Верховним судом СРСР реабілітований (1988).

Серед друзів та близьких знайомих Р. – Л. Троцький, І. Смілга, Я. Ганецький, В. Воровський, В.

Ленін, Є. Преображенський, Л. Серебряков, М. Богуславський, Х. Раковський, Я. Дробніс, Л.

Сосновський та ін.


***

ІЛЮЗІЇ ПІСЛЯ ПОРАЗКИ

, з політичного кредо К. Радека

Не існує нічого небезпечнішого, ніж ілюзії після поразки.


ПОТРЯСІННЯ ПСИХОЛОГІЇ, з статті К. Радека «Що дала Жовтнева революція»

Російський селянин знав виключно своє село, він не знав Росії, Росія була йому чужою. Який

відсоток старих селян був в Петрограді і Москві? Найнезначішний. Якщо якомусь Петру чи

Сидору довелося побувати в Петрограді або Москві, то про це розповідало все село і цим жили

покоління.

Прийшла революція. Вона перемістила калузького селянина сьогодні до Сибіру – аж до Байкалу, завтра через Украйну на Кавказ – Баку, післязавтра до Польщі, а ще післязавтра високо на північ

до Архангельська.

У російській літературі часів революції велике місце займають торбешники. Пани інтелігенти, у

яких революція відняла можливість їздити першим і другим класом і яких вона кинула в

теплушки, опинилися віч-на-віч з росіянами пейзанами і жахливо кривили носами з приводу того, що від них не відгонить одеколоном. Ці російські пейзани під час торбешництва об’їздили Росію у

всіх її напрямах. Російські сіромахи зміряли велич своєї вітчизни, побачила її вперше, побачили, що в ній живуть скрізь ті ж самі люди, – і український мужик навчився страждати стражданням

північного мужика, а північний мужик навчився розуміти, що питання бакинської нафти є

життєвим питанням і для нього. Струс всієї психології російського селянства є найосновнішим

фактом російської революції.


ВІН – НАШЕ ВСЕ, з статті К. Радека «Лев Троцький – організатор перемоги»

Потрібна була людина, яка стала б втіленим закликом до боротьби, який, цілком підпорядкувавши

себе необхідності цієї боротьби, став би дзвоном, що зве до зброї, волею, який вимагає від усіх

безумовного підпорядкування великій кривавій необхідності. Лише людина, котра працює, як

Троцький, лише людина, котра так не шкодувала себе, як Троцький, лише людина, що уміє так

говорити солдатові, як говорив Троцький, – виключно така людина могла стати прапороносцем

озброєного трудового народу.

Він був всім в одній особі.


КРАЩЕ БУТИ ХВОСТОМ, епіграма К. Радека на К. Ворошилова

Эх, Клим, пустая голова!

Мысли в кучу свалены.

Лучше быть хвостом у Льва,

Чем жопою у Сталина.

ЧЕСТЬ Я ВТРАТИВ, з останнього слова К. Радека на суді

Я змагаюся не за свою честь, я її втратив, я змагаюся за визнання правдою тих свідчень, які я дав.


ЯЗИК КЕРУЄ ГОЛОВОЮ, оцінки К. Радека Й. Сталіним

У більшості людей голова керує язиком; у Радека язик керує головою.


СИЛА ЖУРНАЛІСТА – СЛАБКІСТЬ ПОЛІТИКА, з оцінки К. Радека Л. Троцьким

Радек безперечно один з кращих марксистських журналістів всього світу. Справа тут не лише у

влучності і силі мови. Ні, справа, найперше, в здатності з надзвичайною швидкістю реагувати на

нові явища і тенденції і навіть на перші їх ознаки. У цьому перевага Радека.

Проте сила журналіста стає джерелом слабкості політика. Радек перебільшує і забігає вперед.

МОРАЛЬНЕ ПАДІННЯ, з «Історичного довідника російського марксиста»

У травні 1929 року, після півторарічних коливань, Радек написав покаянного листа до «Вістей» ...і

заявив про своє бажання будувати «соціалізм в одній країні». У грудні 1929 р. він фактично

передав Якова Блюмкіна до рук ГПУ. Залишаючись, не виключено, найталановитішим і

найнебезпечнішим зі всіх капітулянтів, Радек ідейно опустився і писав хвалебні панегірики про

Сталіна, напр., статтю «Архітектор соціалістичного суспільства» в новорічному номері «Правди»

за 1934 рік.

Остання стаття під назвою «Троцькістсько-зінов’євська фашистська банда і її гетьман Троцький»

показує глибину його морального і політичного падіння.


ЖАЛЮГІДНИЙ ШЕФ-ЗРАДНИК, з розвідки Р. Іванової та І. Кузнєцова «На шляхах до істини»

Найбільшу популярність К. Радеку, який постійно друкувався в «Правді», «Вістях», журналі «За

кордоном», здобула його книга «Портрети і памфлети», видана в 1927 р. У ній, окрім нарисів про

Леніна, Свердлова та інших державних діячів, ще можна було прочитати і про Троцького. Проте в

двотомнику, що вийшов під тією ж назвою 1934 року, вже сильною мірою виявився вплив культу

особи Сталіна. Нарис про Троцького знятий, зате з’явився інший, пронизаний нестримними

дифірамбами на адресу вождя, – «Архітектор соціалістичного суспільства». Славослів’я в адресу

«творця всіх наших перемог» досягла у К. Радека апогею саме в цьому творі.

І надалі без вихваляння «великого архітектора соціалізму» не виходить нічого з-під пера цього

публіциста.

...21 серпня 1936 р. в «Вістях» ...К. Радек вимагав ухвалити смертний вирок у справі Зинов’єва –

Каменєва та всім до неї причетним...

За іронією долі цей один з останніх фейлетонів К. Радека з’явився на газетній шпальті поруч з

свідченнями Каменєва, котрі перетворювали його, Радека, на одного з членів змови. Менш ніж

через місяць Радека заарештували, а 25 січня газета «Вісті» за підписом К. Вольського друкує

фейлетон «Жалюгідний шеф-зрадник».


НЕ ТАКИЙ СТРАШНИЙ, зі спогадів Б. Єфімова «Дотепність не врятувала»

На мій погляд, якщо ми хочемо знати своє минуле, якщо нам не байдужа наша історія, то ми

повинні знати і згадувати людей, котрі залишили в цій історії свій слід. Знати і пам’ятати про

людей не лише «хороших і різних», але й про просто різних. Навіть якщо вони були не зовсім

хороші.

Чи був Карл Радек хорошою людиною? Не знаю. Але те, що це була людина неабияка, помітна, цікава, обдарована – в цьому у мене немає сумніву. ...Я переконаний, що Радек не вірив ні в Бога, ні в біса, ні в Маркса, ні в світову революцію, ні в світле комуністичне майбутнє. І думаю, що він

прилучився до міжнародного революційного руху виключно тому, що він давав йому широкий

простір для природжених якостей бунтаря, шукача гострих ситуацій і авантюр.

...Якось Радек побачив мій дружній шарж на нього, надрукований в газеті «Червона зірка». І, сміючись, сказав мені з легким польським акцентом:

– О, я у вас зовсім не страшний.

– Я й не думав зображати вас страшним, Карле Бернгардовичу, – відповів я.

І, справді, Карл Радек був зовсім «не такий страшний», яким був страшним той час, в якому йому

довелося загинути.


УДАРИВСЯ ГОЛОВОЮ ОБ ПІДЛОГУ, з акту про смерть К. Радека від 19 травня 1939 р.

При огляді трупу ув’язненого Радека К. Б., виявлено на шиї синці, з вуха і горла тече кров, що є

результатом сильного удару головою об підлогу. Смерть сталася в результаті нанесення побоїв і

задушення з боку ув’язненого троцькіста Варежникова, про що і склали цей акт.


ВБИВСТВО ЗАМОВИВ СТАЛІН, з довідки І. Сєрова від 29 червня 1956 р.

Цілком таємно

Радек і Сокольников після засудження серед своїх сусідів по камері стали стверджувати про свою

невинність і про інсценування всього процесу. Поза сумнівом, це й призвело до того, що в травні

1939 року було ухвалено рішення про їх «ліквідацію». Наявні в архіві КДБ документальні дані

свідчать про те, що вбивство Радека і Сокольникова здійснювалося під керівництвом Берії і

Кобулова відповідно до спеціально розробленого плану.

Виконання цих актів було покладене на працівників 2 відділи НКВС СРСР – ст.

оперуповноваженого Кубаткіна, оперуповноваженого Шарка і спеціально підібраних людей з

числа заарештованих, яких таємно ввезли для виконання завдання до Верхньоуральської і

Тобольської в’язниць, де перебували Радек і Сокольников.

...Наперед підготовлене вбивство було потім оформлене як результат бійки. …Незабаром після

цього, як сталося вбивство ув’язнених Радека і Сокольникова, Кубаткін і Шарок, котрі працювали

до цього рядовими співробітниками апарату НКВС, були призначені: Кубаткін – начальником

Управління НКВС Московської області, а Шарок – заступником наркома внутрішніх справ

Казахської РСР.

Голова Комітету державної безпеки

при Раді Міністрів СРСР І. Сєров.


НЕХАЙ ПОВИБРИКУЮТЬ, з роману А. Рибакова «Страх»

Сьомого липня 1935 року Сталін головував на пленумі Конституційної комісії.

Головні доповідачі – Бухарін і Радек – автори основного проекту нової Конституції. Але, звичайно, виступатимуть й інші. А як же! Увійдуть тепер до історії як «батьки Конституції».

Конституція має забезпечити народові всілякі свободи, найбільші в світі права, повне рівноправ’я

громадян, найдемократичнішу в світі виборчу систему, найсправедливіше в світі правосуддя...

Так вони, Бухарін і Радек, пустували. Навіть ВІН не чекав від них такої прудкості. Перевершили

найдемократичніші в світі конституції. Наївні люди. Сподіваються такою Конституцією

забезпечити себе, забезпечити собі спокійне існування на перших порах, а потім і «конституційну»

заміну влади. Ідіоти! Ця Конституція потрібна ЙОМУ, і перш за все ЙОМУ. Вона буде могутнім

політичним прикриттям майбутньої кадрової революції. Коли влада в одних руках, коли ця влада

непохитна, коли народ її підтримує, придатна будь-яка Конституція.


САМІ РОЗБІЖАТЬСЯ, анекдот

Cталін:

– Як же мені позбавитися клопів?

Радек:

– А ви організовуйте з них колгосп – самі розбіжаться.