Шульц Бруно [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

ШУЛЬЦ Бруно Якубович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: польсько-єврейський.

Письменник, графік, перекладач.

З міщанської родини. Батько, Шульц Я., – крамар.

Народився 12 липня 1892 р. в м. Дрогобичі Австро-Угорської імперії (нині – районний центр

Львівської області України).

Розстріляний гестапівцями 19 листопада 1942 р. в м. Дрогобичі Австро-Угорської імперії (нині –

районний центр Львівської області України). Місце поховання – не відоме.

Закінчив Дрогобицьку гімназію, навчався у Львівському політехнічному інституті (1913-1914),

Віденській академії мистецтв (1914-1915), стажувався в Парижі та Варшаві.

Працював вчителем гімназії ім. Владислава Ягайла (1924-1941).

Лауреат Золотого Лавра Польської Академії Літератури (1938).

Друкувався в часописах «Wiadomosciami Literackimi», «Studia».

Перу Ш. належать книги «Цинамонові крамниці» (1934), «Санаторій під клепсидрою» (1937), есе

«Міфологізація реальності», стаття «Зоф’я Налковська на тлі своєї нової повісті» (1939).

Перекладав «Процес» Ф. Кафки.

Цикл малюнків «Ідолопоклонна книга» викликав різну реакцію – від визнання нашого земляка як

талановитого художника до звинувачень у порнографії. Частина його доробків виконана складною

і рідковживаною технікою «cliche-verre» (продряпування на засвіченому фотопапері).

Під час входу на Західну Україну радянських військ Ш. змушують намалювати портрет Й.Сталіна

й полотно «Звільнення народу Західної України». Потім арештовують за використання

«націоналістичних» блакитних і жовтих кольорів.

За творами нашого земляка Т. Кантор поставив спектакль «Клас, що помер»; В. Хас зняв художній

фільм за повістю «Санаторій під клепсидрою»; С. і Т. Куай – анімаційні фільми «Вулиця

Крокодилів». У свою чергу, Д. Вулріч поставив оперу «Вулиця Крокодилів».

Життю та творчості нашого земляка присвятили романи Д. Гроссман «Бруно» (1986), С. Оззік

«Месія із Стокгольма» (1987), У. Ріккареллі «Людина по імені, здається, Шульц» (1998), повість-

хроніку Б. Хазанов «Чудотворець» (1990).

У США кращого зарубіжного автора року відзначають премією Ш.

За ініціативи ЮНЕСКО планета відзначила рік Бруно Шульца (1992).

Українською мовою твори Ш. перекладали А. Шкраб’юк, М. Яковина; російською – А. Еппель, Л.

Цив’ян.

Збірка рукописів, рисунків, графік та листів Бруно Шульца зберігається у Варшавському музеї

Літератури ім. А. Міцкевича, декілька рисунків – у Львівській галереї мистецтв.

У фондах відділу мистецтв Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України

нещодавно була виявлена одна з графік Шульца, яка вважалась втраченою.

Музей «Дрогобиччина» має на збереженні кілька реставрованих фресок з вілли Ландау.

Євреї вирубали п’ять фресок Б. Шульца в Дрогобичі й вивезли до меморіального музею

Холокосту в Ізраїль (2002).

Серед друзів та близьких знайомих Ш. – В. Ріфф, Ю. Тувім, Д. Вогель, С. Віткевич, Д.Фогель, З.

Налковська, В. Гомбрович, А. Плоцкер, Г. Кжетуська, С. Подгурський, Т. Бреза та ін.


***

КВИТОК ДО ДИТИНСТВА

, з життєвого кредо Б. Шульца

Мистецтво, яке мені найближче – це вміння повертатися в минуле, у дитинство. Коли б була

можливість спрямувати час у зворотний бік, якоюсь прихованою стежкою потрапити в дитинство,

знову пережити його повноту і всеоб’ємність – це стало б надбанням «геніальної, месіанської

доби», яку обіцяють і якою клянуться всі міфології світу.


ОСТАННЄ ДНО, з творчого кредо Б. Шульца

«Крамниці» – духовний родовід, оскільки в ній відтворено духовне походження аж до тих глибин, де воно переходить у міфологію, тоне в міфологічному сні. Мені завжди здавалось, що витоки

індивідуального духу, якщо досить глибоко дослідити їх, губляться в яких-небудь міфічних

нетрях.

Це останнє дно, далі якого проникнути не можна.


ЧИТАТИ СЕБЕ, з листа Б. Шульца Р. Гальперну від 5 грудня 1936 р.

Читаю «Жахіття» Зегадловича. Захоплює і тривожить. За його книжкою мені привиджуються

контури іншої, яку я хотів би написати сам. От і зрозумій, яку з них читаєш – ту, що в руках, чи ту, що задумав, але не написав?

Як на мене, то найкраще читати саме так – відчитуючи поміж рядків самого себе, свою власну

книжку.


НЕ ПРОЖИТИ ЖИТТЯ, з листа Б. Шульца Р. Гальперн

Якось я прохопився спросоння з раптовим розпачем від того, що життя пролітає, а я нічого не

затримую з нього. Коли б такий розпач тривав довго,