Чаруковский Аким [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично

ЧАРУКІВСЬКИЙ Яким Олексійович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Лікар.

З міщанської родини. Брат, Чаруківський П., – медик.

Народився в 1798 р. в Полтавській губернії Російської імперії (нині – однойменна область

України).

Помер в 1848 р.

Навчався в Чернігівській духовній семінарії, закінчив Петербурзьку медико-хірургічну академію

(1820).

Служив військовим лікарем (1828-1837), у медичному департаменті міністерства внутрішніх справ

(1837-1844), старшим лікарем Воронезьких кадетського корпусу і батальйону військових

кантоністів (1844-1848).

Учасник російсько-турецької війни (1828-1829), польського походу (1830-1831).

Лауреат Демидовської премії (1839).

Друкувався у «Військово-медичному журналі».

Як медик-вчений дебютував книгою «Про хвороби людського ока» (1822).

Потім настала черга наступних доробків: «De hydrope in genere» (1825), «Військово-польова

медицина» в п’яти частинах (1836-1837), «Народна медицина у відповідності до російського

побуту й різного клімату Росії» в п’яти частинах (1844-1847), «Медицина і гігієна» (1851).

Між іншим, перші три частини «Військово-польової медицини» мають назви: «Військова гігієна.

Збереження здорового солдата», «Військово-тимчасові шпиталі. Піклування про хворого солдата»,

«Хвороби в армії. Лікування хворого солдата».

Ч. пропагував первинну хірургічну обробку ран і наступне зшивання їхніх країв.

Великий внесок наш земляк вніс у розвиток військово-похідної медицини. Йому також належить

заслуга з впровадження в лікарську практику хініну як засобу для лікування малярії.

Серед друзів та близьких знайомих Ч. – В. Одоєвський, П. Шипулінський, В. Всеволодов, А.

Краєвський, Д. Варвинський та ін.

***

СОЛДАТСЬКІ ХВОРОБИ

, з професійного кредо Я. Чаруківського

Солдат, подібно до інших людей, схильний до величезної кількості хвороб, проте, як воїн, він

вражається понад те особливими хворобами, загальними для всього людства, однак з перебігом

військових обставин значно зміненими.

УШКОДЖЕННЯ МОЗКУ ПОЧАСТИ ВИКЛИКАЄ АМНЕЗІЮ, з книги Я. Чаруківського

«Військово-польова медицина»

Ні в якому органі нашого тіла немає такої відчутної різниці відносно місця ушкодження, як у

мозку, де, можна сказати, кожне підвищення, маючи власне призначення, зазнавши ушкодження, демонструє ознаки власного й окремого страждання, тим часом як в інших шляхетних органах (у

легенях, шлунку та ін.) завдяки однаковості відправлення, що відбувається у всьому органі при

ушкодженні останнього в різних місцях, завжди бувають ті самі (кашель, кольки, блювота) явища.

…Ушкодження верхніх і почасти бічних частин мозку викликають розлад пам’яті, поранені часто

зовсім забувають іменники або власні імена й назви різних речей, особливо складні.

ЛЮДИНА, ЯКА НЕ ЗНАЄ ТЕОРІЇ, – ПТАХ З ОДНИМ КРИЛОМ, з монографії Ф. Пойомного

«Розпізнавання, опис і викладання нервових хвороб в Росії в першій половині XIX століття»

Досвід Вітчизняної війни 1812 року з лікування травм голови був узагальнений у працях Якима

Чаруківського. У книзі «Військово-похідна медицина» він описує рани голови. Я. Чаруківський

надає великого значення теорії й вказував, що людина, яка не знає теорії, схожа на птаха з одним

крилом.

Локалізацію деяких функцій мозку він розглядав у світлі даних порівняльної анатомії.

Якщо М. Ф. Буш утруднявся у встановленні сторони враження, то Я. Чаруківський мав точні дані

про перехрест мозкових волокон для рухів і чутливості. Разом з тим йому були відомі

альтернативні паралічі.

Вчений встановлює ознаки поразки кісток черепа, оболонок і мозку, їхнього запалення й

нагноєння. Поряд з ранніми ускладненнями вказуються пізні наслідки-нагноєння рубця, нагноєння

мозку, водянка, гематома й ін. Я. Чаруківський рекомендує проводити лікування ран відкритим

способом. При нагноєнні він широко трактував показання до трепанації й вважав, що череп можна

свердлити у всіх пунктах його окружності.

Уперше в медицині Я. Чаруківський говорить про наслідки травм голови. Прогнози несприятливі

й навряд чи 1/3 видужує зовсім без усяких наслідків, 1/3 – залишається каліками, а ще третина –

помирає внаслідок запалення й нагноєння в мозку.

Я. Чаруківський і М. Пирогов започаткували спеціальний розділ медицини-нейрохірургії.