Амбодик-Максимович Нестор [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично

АМБОДИК-МАКСИМОВИЧ Нестор Максимович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Лікар, письменник, перекладач. «Батько» акушерства; один з фундаторів фітотерапії і

медичної термінології; перший, хто отримав звання професора акушерства на теренах Російської

імперії.

З родини священика.

Народився 7 листопада 1742 р. в с. Веприку Гадяцького полку Російської імперії (нині –

Гадяцький район Полтавської області України).

Помер 24 липня 1812 р. в м. Петербурзі Російської імперії (нині – м. Санкт-Петербург РФ).

Закінчив Києво-Могилянську академію (1755-1768), навчався в Санкт-Петербурзькому головному

народному училищі, Санкт-Петербурзькому військовому госпіталі, на медичному факультеті

Страсбурзького університету.

Працював викладачем в госпітальних школах Кронштадта й Петербурга (1775-1781), очолював

санкт-петербурзьку акушерську школу (з 1781), був головним акушером російської столиці,

консультантом Калинківського медико-хірургічного інституту.

Почесний член Санкт-Петербурзької медичної колегії.

А.-М. небезпідставно називають батьком російського акушерства, першим фітотерапевтом,

який науково обґрунтував застосування в медицині лікарських трав. Він – теж вперше – впровадив

на теренах імперії застосування акушерських щипців, винайшов конструкцію ліжка для породіллі,

розвивав масаж.

За його ініціативою в Санкт-Петербурзі засновано Повивальний інститут при Імператорській

родильні (1797).

Перу А.-М. належать перші російські підручники з ботаніки та акушерства.

Він також автор книг «Керівництво до пізнання і лікування хвороб людських зовнішніх і

внутрішніх» (1781), «Анатомо-фізіологічний словник» (1783), «Описання лікарських рослин»

(1783-1789), «Мистецтво повивання, або Наука про бабські справи» (1784-1786), «Novum medico-

pathologico-chirurgicum vocabularum» (1785), «Коротке випробування багатьох зашкарублих думок

і забобонів відносно вагітних дружин, породіль й новонароджених дітей» (1786), «Фізіологія і

природна історія людини» (1787), «Емблеми і символи» (1788), «Ботаніки початкові основи»

(1795), «Лікарські настанови про хвороби» (1800), «Новий ботанічний словник» (1804).

Серед друзів та близьких знайомих А.-М. – С. Громов, Г. Корабльов, І. Лепехін, С. Хотовицький

та ін.

***

НЕ ГВАЛТУЙТЕ РОЗУМ

, з життєвого кредо Н. Амбодика-Максимовича

Сильна и непомірна напруга розуму в дитинстві більше шкодить, ніж приносить користі.

РОСЛИНИ СХОЖІ НА ТВАРИН, з книги Н. Амбодика-Максимовича «Первинні засади

ботаніки»

Рослини ростуть і живуть, рівно як й тварини. Це доводить органічна їх будова, живлення,

обертання соків, різний вік, хвороби і сама смерть

ХРІН КОВТАЙТЕ ШМАТОЧКАМИ, з рецептів Н. Амбодик-Максимовича

Хрін звичайний збуджує апетит, це сечогінний, кроворегулюючий засіб, «кровоочисне»,

глистогінно, протипростудне.

…Хрін і його сік дуже корисні при цинзі, водянці, сечокам’яній хворобі, при кашлі, затримці

менструацій.

Аби уникнути сильного подразнюючої дії на слизові оболонки, треба ковтати його маленькими

шматочками, як пігулку, запиваючи склянкою настою шишкоягід ялівця, або розводити сік водою,

сироваткою, виноградним вином, або підсолоджувати цукром.

Зовнішньо натертий хрін застосовують замість гірчичників, прикладаючи до підошов.

ВЧЕНИЙ-ЕНЦИКЛОПЕДИСТ, з статті Т. Христової «З історії становлення фізіології рослин в

Україні»

Розвиток фізіології рослин як самостійної науки в Україні розпочався наприкінці ХІХ ст., хоча

життєві явища, які відбуваються в рослинних організмах, цікавили вітчизняних вчених значно

раніше.

В генезисі природничих наук, в тому числі й фітофізіології, важливу роль відіграли ідеї

талановитого вихованця Київської академії, вченого-енциклопедиста Нестора Максимовича

Амбодика-Максимовича.

Чільне місце вчений надавав фізіологічній ботаніці, опису органів рослин, їх взаємозв’язку і

значенню, а також низці положень про причини зеленого забарвлення листків, значення листків

для живлення рослин, роль води, склад внутрішніх соків рослини тощо. Амбодик-Максимович

припускав, що зелене забарвлення листка обумовлене дією світла. Листки живлять рослину, бо

якщо їх обірвати, то рослина помре. Вода, яка надходить разом з солями та