Афанасьев-Чужбинский Александр [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
АФАНАСЬЄВ-ЧУЖБИНСЬКИЙ Олександр Степанович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Поет, прозаїк, етнограф. Псевдонім – Чужбинський.
З поміщицької родини.
Народився 28 лютого (11 березня) 1816 р. в с. Ісківцях Лубенського повіту Полтавської губернії
Російської імперії (нині – Лубенський район Полтавської області України).
Помер 6 (18) вересня 1875 р. в м. Петербурзі Російської імперії (нині – м. Санкт-Петербург РФ).
Закінчив ніжинську гімназію вищих наук князя Безбородька (1829-1835).
Служив у Білгородському уланському полку (1836-1843), працював у канцелярії воронезького гу-
бернатора (1847-1849), редагував «Новий російський базар» (1867-1868), був інспектором грамот-
ності Балтійського флоту та доглядачем Петропавлівського музею (1868-1875).
Самотужки видавав газети «Петербурзький аркуш» (1864), яка, по суті, започаткувала т. зв.
«дрібну пресу», «Новини» (1875), журнал «Магазин іноземної літератури» (1872) .
Друкувався в газетах «Санкт-Петербурзькі вісті», «Російський вісник», журналах «Галатея», «Ма-
як», «Російське слово», «Сучасник», «Морський збірник», «Москвитянин», «Літературні додатки
до «Російського інваліда», «Зоря», «Ілюстрації», «Син Вітчизни», «Пантеон», «Підвалини».
Як літератор дебютував в журналі «Сучасник» віршем «Кільце» (1838).
Уже незабаром вважався напрочуд обдарованим поетом, його доробки перекладав І. Франко. Заз-
вичай скупий на хвалу, він так відгукнувся на творчість земляка: «В українських віршах …справж-
ній поет, хоч й не настільки значний за масштабом та силою таланту, як Шевченко».
Перша книга віршів українською мовою А. «Що було на серці» побачила світ 1855 р.
Непересічною виявилися і проза письменника. Оповідання «Упир» (1839), «Млин біля села
Ворошилового» (1856), повість «Бабуся» (1861), романи «Чугуївський козак» (1838), «Сусідка»
(1854), «Петербурзькі гравці» (1872) викликали шквал схвалення.
Вважається, що нарис А-Ч. «З корнетського життя» (1861) послугував Л. Толстому джерелом для
написання відомого оповідання «Після балу».
А.-Ч. – активний учасник етнографічних експедицій Російського етнографічного товариства в Ма-
лоросію (1856-1860). Видрукував цілу серію цікавих досліджень: «Загальний погляд на побут при-
дніпровських селян» (1856), «Поїздка на дніпровські пороги і в Запоріжжя» (1857-1858), «Поїздка
в низини Дніпра» (1859-1860).
Пізніше автор ці та інші публікації випустив двотомником «Поїздка в Південну Росію» (1863). З
цієї нагоди журнал «Сучасник» написав: «Дуже бажаємо літературі побільше таких книг».
Перу А.-Ч. також належать книги «Галерея польських письменників», «Російський солдат»
(обидві – 1851), «Словник малоруських говірок» (1855), «Спогади про Т. Г. Шевченка» (1861),
«Начерки минулого» (1863), «Начерки минулого. Місто Смуров» (1871), «Начерки минулого.
Фаня» (1872).
А.-Ч. – автор низки популярних романсів, пісень, які вважаються народними.
Найповніше видання творів нашого земляка вийшло у Петербурзі (1890-1893).
Перекладав з польської, англійської, французької.
В Україні полтавський дослідник І. Ф. Павловський вмістив біографію А.-Ч. у словнику
письменників і вчених губернії (1912). У свою чергу, І. Франко видав «Українські поезії
Чужбинського» (1912).
Доробки письменника зусиллями А. Костенка з’явилися в збірнику «Поети пошевченківської
доби» (1961).
Видавництво «Радянський письменник» видрукувало його «Поезії» (1972).
Серед друзів та близьких знайомих А. – Т. Шевченко, П. Куліш, М. Некрасов, Я. Бальмонт, Є.
Гребінка, М. Костомаров, І. Панаєв, М. Сажин, М. Писемський та ін.
***
ДВІ СТИХІЇ,
з життєвого кредо О. Афанасьєва-Чужбинського
Мрії і істотність – дві стихії, котрі вічно ворогують між собою.
СКАЖИ МЕНІ ПРАВДУ, МІЙ ДОБРИЙ КОЗАЧЕ, дума О. Афанасьєва-Чужбинського
Скажи мені правду, мій добрий козаче,
Що діяти серцю, коли заболить?
Як серце застогне і гірко заплаче,
Як дуже без щастя воно защемить?
Як горе, мов терен, всю душу поколе,
Коли одцуралось тебе уже все,
І ти, як сухеє перекотиполе,
Не знаєш, куди тебе вітер несе?
Отак і у світі: хто рано почує,
Як серце застогне, як серце зітхне,
Той рано й заплаче, а доля шуткує:
Поманить, поманить та й геть полине.
А можна ж утерпіть, як яснеє сонце
Блисне і засяє для миру всього,
І гляне до тебе в убоге
Последние комментарии
7 часов 46 минут назад
8 часов 6 минут назад
8 часов 31 минут назад
8 часов 35 минут назад
18 часов 6 минут назад
18 часов 9 минут назад