Бен-Цви Ицхак [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]


БЕН-ЦВІ Іцхак


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: ізраїльський.

Державний і політичний діяч, історик. Президент Ізраїлю, який найдовше виконував свої

повноваження (11 років).

З міщанської родини. Справжнє прізвище – Шимшелевич Ісак.

Народився 24 листопада 6 грудня) 1884 р. в м. Полтаві Російської імперії (нині – адміністративний

центр однойменної області України).

Помер 23 квітня 1963 р. в м. Єрусалимі (Ізраїль). Похований на горі Герцля.

Навчався в Київському (1905), Стамбульському університетах.

Був членом (1920-1931), головою (1931-1944) президентом (1944-1948) президії Єврейської

національної ради, членом тимчасової Державної ради Ізраїлю (1948), членом Кнесету (1949-

1952), президентом Ізраїлю (1952-1963).

Один з фундаторів соціалістичного напряму в сіонізмі.

Фундатор першого в Єрусалимі вузу (1909).

Один з фундаторів першого друкованого органу соціалістичного руху на івриті в Ерец Ісраель –

«Єдність» (1910).

Фундатор і перший директор Інституту з вивчення єврейських громад на Близькому і

Середньому Сході (1948).

Підписант Декларації про незалежність Ізраїлю (1948).

За організацію постачань зброї для єврейських організацій засуджений до сибірського заслання

(1905).

Емігрував до Ерец Ісраель (1907), потім – США (1915-1918).

Перу Б.-Ц. належать книги «Зниклі і відроджені племена Ізраїлю» (1952), «Палестина під 400-

річним пануванням Османів» (1955), «Вигнанці, що повернулися» (1958).

Що стосується особистого життя, то батька нашого земляка запроторили до Сибіру (1905); він

також молодим втратив сина Елі, який загинув під час війни за незалежність (1948).

Ім’я нашого земляка носить філіал Єврейського університету в Єрусалимі.

Його портрет прикрашає ізраїльську купюру в 100 шекелів (1999).

Серед друзів та близьких знайомих Б.-Ц. – Н. Бару, Д. Бен-Гуріон, Х. Вейцман, С. Маршак, Б.

Борохов, А. Техомі та ін.


***

НЕ ВІДСТУПИМО

, з політичного кредо І. Бен-Цві

Збирання вигнанців все ще залишається нашим головним завданням і ми від нього не відступимо.

МОЯ БОРОТЬБА, зі спогадів І. Бен-Цві

Ми відразу ж заявили, що прибули сюди (до США – авт.) для того, аби згуртувати членів груп

«Першовідкривач», метою яких є еміграція з подальшою роботою в Палестині. У зв’язку з чим ми

звернулися до керівництва «Поалей-Ціон» з проханням організувати нам тур Америкою з тим,

щоб ми могли створювати по всій країні групи «Гехалуц».


ОРГАНІЗУВАВ ПЕРШИЙ СІОНІСТСЬКИЙ ТЕРАКТ, з статті А. Монро «Відомі люди на

ізраїльських грошових знаках»

Поліція виявила в будинку Бен-Цві в Полтаві склад зброї, призначеної для єврейської

самооборони; вся сім’я була арештована, батька заслали до Сибіру. Проте самому Бен-Цві

вдалося втекти до Вільно, яке стало центром руху «Поалей Ціон». Тоді ж з ним познайомився і

дуже потоваришував С. Я. Маршак (так-так, той самий!) і під впливом Бен-Цві переклав гімн

єврейського робітничого руху «Клятва».

У 1915 р. Бен-Цві разом з Д. Бен-Гуріоном заарештували й вислали з Палестини. Не стільки за

газету, скільки за спробу створити єврейську міліцію для захисту Палестини. Справа була ще й в

тому, що новий турецький командувач Джамаль-паша з однаковою жорстокістю почав діяти і

проти арабських націоналістів, і проти сіоністів.

...Перед початком британського наступу на Ерец-Ісраель Бен-Гуріон і Бен-Цві розгорнули в США

агітацію за вступ до добровольчих єврейських батальйонів у рядах британській армії й самі були в

числі перших добровольців. Вони прибули до Єгипту, а звідти відправилися до Ерец-Ісраель як

солдати.

У 1924 році Іцхак Бен-Цві брав участь в організації вбивства доктора Якоба Ісраеля де Хана,

секретаря Верховного рабина Палестини. Це було перше політичне вбивство в історії сіонізму,

...що викликало серйозні тертя між соціалістичною сіоністською верхівкою і релігійним

істеблішментом, який опирався створенню єврейської світської держави в Палестині.

Безпосереднім політичним наслідком цієї акції стало помітний спад дій антисіоністської

спрямованості з боку ортодоксів.

Проте практика терору у стосунках між єврейськими угрупуваннями, започаткована вбивством

Хаана, найсумнішим чином позначилася на подальшій історії ішува. Історія ця до такого ступеня

вдало замовчується в Ізраїлі, що вбивство Рабіна в листопаді 1995