Григорович Василий [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
ГРИГОРОВИЧ Василь Іванович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Художник, мистецтвознавець. Фундатор першого художнього часопису «Журнал витончених
мистецтв» на теренах Російської імперії (1823).
З дворянської родини. Син, Григорович К., – художник.
Народився в 1786 р. в м. Пирятині Пирятинського повіту Полтавської губернії Російської імперії
(нині – районний центр Полтавської області України).
Помер 15 березня 1865 р. в м. Петербурзі Російської імперії (нині – м. Санкт-Петербург РФ).
Працював конференц-секретарем Петербурзької академії мистецтв (1829-1859).
Почесний член Російської академії наук (1841).
Секретар Товариства заохочування художників (1829-1854).
Друкувався в журналі «Північні квіти».
Перу Г. належить стаття «Про стан художників в Росії» (1826-1827).
Брав активну участь у звільненні Т. Шевченка з кріпацтва.
Нашому землякові А. Дельвіг присвятив «Винахід ліплення» (1830), а Т. Шевченко – поему
«Гайдамаки» (1841).
Що стосується особистого життя, то у Г. молодим помер син.
Серед друзів та близьких знайомих Г. – Т. Шевченко, М. Гоголь, О. Пушкін, А. Мокрицький, В.
Стасов, В. Жуковський, А. Дельвіг, М. Козловський, О. Боголюбов, П. В’яземський та ін.
***
ВАЖЛИВІСТЬ ПОЧАТКУ
, з життєвого кредо В. Григоровича
У всім важливий початок.
ПІШОВ ДО БРЮЛЛОВА, з «Щоденника» А. Мокрицького за 1837 р.
31 [березня]. Середа.
Увечері ...пішов я до Брюллова. ...Він послав мене за Вас. Ів. (Григоровичем – авт.) і коли той
прийшов, я запропонував їм розглянути справу Шевченка. Показав його вірш, яким Брюллов був
надзвичайно задоволений, і ...звелів мені завтра ж відправитися до Жуковського і просити його
приїхати до нього. Не знаю, чим вони вирішать допомагати...
ПОЖВАВ ПОМЕРЛУ НАДІЮ, з листа Т. Шевченка В. Григоровичу в квітні 1855 р.
Новопетровське укріплення
Христос воскрес, незабутній мій добродійнику. Ось уже вдев’яте я зустрічаю це світле урочисте
свято далеко від всіх милих моєму серцю, в киргизькій пустелі, наодинці і в найжалюгіднішому, безрадісному становищі. Вісім років я вистраждав мовчки. Я нікому ні слова не писав про себе.
Думав, що терпінням все здолаю. Проте, на нещастя, я гірко помилився, терпіння так і залишилося
терпінням, а я тим часом наближаюся до 50 року мого життя. Сили, і етичні, і фізичні, мені
зрадили, ревматизм мене швидко руйнує.
Але що в порівнянні хвороби тіла з хворобою душі, з тією страшною хворобою, яка зветься
безнадійністю. Це жахливий стан!
На восьмому році моїх важких випробувань я був представлений корпусному командирові до
полегшення моєї гіркої долі. І що ж, мені відмовлено за те, що я марширувати не можу, як
здоровий молодий солдат. Ось одна причина, чому я залишився таким же, як був, солдатом... і
саме це змушує мене звернутися до Вас і просити Вас і графа Ф. П. допомогти мені в украй
гіркому моєму становищі...
Ви, як конференц-секретар Ак. м. (академії мистецтв – авт.) і людина, яка особисто і добре мене
знає, попросіть... за мене, якщо можна, особисто... Пожвавте померлу мою надію. Не дайте
задихнутися від відчаю в цій безвихідній пустелі.
ГРИГОРОВИЧ ЗАСВІДЧИТЬ, з листа Т. Шевченка Ф. Толстому від 12 квітня 1855 р.
Новопетровське укріплення
Ваша ясновельможність!
До вас, як до представника витончених мистецтв і віце-президента Імператорської Академії
Мистецтв, заступництва якої я так безрозсудно позбувся, до вас вдаюся я з моїм найпокірливішим
проханням.
У 1847 році, за складені мною ліберальні вірші, царем я конфірмований в солдати окремого
Оренбурзького корпусу. За розпорядженням тодішнього корпусного командира засланий я в
Новопетровське укріплення, яке знаходиться в киргизькому степу на північно-східному березі
Каспійського моря. І ось вже ...дев’ятий рік мого вигнання, і я, забутий в цій безрадісній пустелі, втратив вже навіть надію на моє звільнення.
...Після довгих і тяжких випробувань звертаюся до вашої ясновельможності з моїми гіркими
сльозами і благаю вас: ви, як великий художник і як представник Академії мистецтв, клопочіть
про мене у нашої високої покровительки. Благаю вас, ваша ясновельможність! Виключно ваше
клопотання може повернути мені втрачену свободу, іншої надії я не маю.
...Мені заборонено малювати, і, присягаюся богом, не знаю за що. Ось моє
Последние комментарии
58 минут 27 секунд назад
1 час 56 минут назад
2 часов 10 минут назад
11 часов 20 минут назад
11 часов 22 минут назад
18 часов 4 минут назад