Зильберминц Вениамин [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн

ЗІЛЬБЕРМІНЦ Веніамін Аркадійович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Геолог, геохімік, мінералог. Фундатор геохімії вугілля; автор відкриття менделєєвіту (1913); уперше одержав діоксид германію (1936).

З міщанської родини. Донька, Власова О., – геохімік.

Народився 2 липня 1887 р. в м. Полтаві Російської імперії (нині – адміністративний центр

однойменної області України).

Розстріляний більшовиками 21 лютого 1939 р. Похований на території московського Донського

монастиря. Точне місце не відоме.

Закінчив Петербурзький університет.

Учасник Першої світової війни.

Працював завідувачем геохімічною лабораторією Інституту прикладної мінералогії (1925-1930), кафедрою мінералогії і кристалографії Московської гірської академії (1930-1934), геохімічною

лабораторією Всесоюзного інституту мінеральної сировини (1934-1938).

Спеціалізувався з проблем мінералогії і геохімії рідкісних і розсіяних елементів, що містяться у

вугіллі і бітумах.

Встановив закономірності розподілу у вугіллі германію, ванадію, нікелю, берилію та інших

елементів; розробив метод витягання цих елементів.

Перу З. Належать розвідки «Про деякі мінерали з Ільменських гір» (1911), «Родовища глин у

Вітегорському повіті Олонецької губернії» (1921), «Керівництво і таблиці для визначення

мінералів» (1923), «Про нові методи механічного аналізу і класифікації фракцій».

Заарештований за звинуваченням в «участі в шкідницькій шпигунсько-фашистській організації, що проводила підривну роботу в геологорозвідувальній промисловості» (1938).

На одному з останніх допитів відмовився від всіх своїх свідчень з огляду на те, що вони були

одержані під тиском (8.01.1939).

Військовою колегією Верховного суду СРСР засуджений до страти (1939).

Посмертно реабілітований (1956).

Ім’ям нашого земляка носить одна з копалень в околицях м. Слюдянка (Сибір).

Серед друзів та близьких знайомих З. – В. Вернадський, Л. Пустовалов, Я. Самойлов, К.

Станіславський, П. Зайцев, О. Шмідт, В. Соловйова, Б. Бруновський, О. Виноградов, К.

Флоренський, І. Андронніков, О. Ферсман, В. Черкесов та ін.

***

РОЛЬ МІНЕРАЛІВ

, з наукового кредо В. Зільбермінца

Детальне вивчення осадкових мінералів може відіграти значну роль у пізнанні геологічних

особливостей цілих територій.

УЖЕ ЗАМОВИВ НЕОБХІДНІ РЕЧІ, з листа В. Зільбермінца В. Вернадському від 16 червня

1914 р.

Глибоко шановний Володимире Івановичу!

Дуже вибачаюсь, що мені знову доводиться турбувати Вас. Перед від’їздом із СПБ (Санкт-

Петербурга – авт.) я встиг замовити... речі, необхідні для експедиції... в Слюдянку..., відправку я

довірив нашому службовцю..., котрий поїде у Ваше розпорядження. Може, Ви знайдете можливим

передати йому суму, необхідну для відправлення речей в Слюдянку.

З щирою повагою

В. А. Зільбермінц.

СТРАЖДАЮТЬ БЕЗВИННО, з листа В. Вернадського Б. Вєдєнєєву від 12 квітня 1941 р.

Вельмишановний Борисе Євгенійовичу

Дозволяю собі просити Вас, як депутата Верховної Ради СРСР, прийняти і вислухати доктора

Наталію Олександрівну Власову, дружину кол. науковця моєї лабораторії, хіміка-мінералога проф.

Веніаміна Аркадійовича Зільбермінца. Я його знаю дуже давно і писав з свого боку т. Берія після

його арешту. Наталія Олександрівна, якщо Ви захочете, передасть Вам те, що я писав про нього, і

в чому й зараз якнайглибшим чином упевнений.

У них маленька донька, і родина страждає, мені здається, абсолютно безневинно. Дуже прошу Вас

допомогти в цій справі з тією новою особою, до якої зараз треба звертатися, і про яку я не маю

поняття. Я абсолютно упевнений в невинності Зільбермінца і тому дозволяю собі Вас турбувати, як депутата.

ПРОЛОМ НЕ ЗАПОВНИВСЯ, з листа В. Вернадського В. Зільбермінцу в 1944 р.

Дорогий Веніаміне Аркадійовичу! Товаришу і учню мій!

Настають останні дні мого життєвого шляху, більше ми не побачимося. Вірю, що Ви живі,* тому

пишу Вам. Ви повинні знати, що я вважаю і вважав Вас чесною людиною, Ви не могли зрадити

Батьківщини. Ви завжди були вірним сином її, боролися за розквіт її, за правду і несли на вівтар

науки всі свої досягнення, весь свій неабиякий розум. Пролом, що утворився без Вас, як в геохімії, так і в мінералогії, не заповнився. Замінити Вас без збитку для справи я не зміг...

Я переконаний, що Ви ще багато зробите задля науки, і вже не я, а учні мої вітатимуть Вас як того, хто знову повернувся до славної плеяди наших геологів. Осмілюйтеся, йдіть вперед, і Батьківщина

зуміє ще віддячити Вам за всі важкі випробування, які Вам довелося пережити.

Ваш В. Вернадський.

*За п’ять років до цього адресата розстріляли.

ШЛЯХ ДО НАПІВПРОВІДНИКІВ, з інформації «Основні етапи розвитку кафедри літології і

системних досліджень літосфери» на gubkin.ru

Кафедра літології, ровесниця РДУ нафти і газу ім. І. М. Губкіна, бере свій початок від кафедри

мінералогії і кристалографії, утвореної на геологорозвідувальному факультеті Московського

нафтового інституту після його виділення з Московської гірської академії. Першим її завідувачем

став професор Веніамін Аркадійович Зільбермінц, знаний фахівець в області геохімії осадових

порід і мінералогії рідкісних і розсіяних елементів. Випускник Петербурзького університету, учень В. І. Вернадського, він ще в 1912 році почав вести педагогічну роботу на кафедрі мінералогії

університету.

Виконуючи обов’язки члена Геологічного комітету, він брав участь в дослідженнях родовищ

бокситів і вогнетривких глин Боровичів в Новгородській області. За завданнями Академії наук

проводив вивчення рідкісних і рідкоземельних елементів Ільменських гір, Прибалтики, Карелії.

У 1923 році Веніамін Аркадійович переїхав до Москви і став науковим співробітником

Мінералогічного дослідницького інституту при Московському державному університеті ім. М. В.

Ломоносова.

У 1933-1937 рр. керована В. А. Зільбермінцем геохімічна лабораторія Інституту прикладної

мінералогії займалася проблемою використання золи вугілля, яка у величезних кількостях

накопичилася на теплових електростанціях, як джерела рідкісних елементів, зокрема, германію.

Ця тематика вимагала тривалих відряджень і тому В. А. Зільбермінц вимушений був залишити

керівництво кафедрою, зберігши за собою читання низки розділів курсу «Мінералогія».

Розроблені Веніаміном Аркадійовичем методи витягання германію із золи дозволили одержати

перші грами його двоокису. Надалі ці дослідження були використані для промислового отримання

напівпровідників.

ЗАВДЯКИ ЗІЛЬБЕРМІНЦУ, із збірника «Кирило Павлович Флоренський»

К. П. Флоренський в 1932 р. вступив на перший курс Московського заочного

геологорозвідувального інституту, чому сприяли його старший брат Василь, який з початку 30-х

років викладав мінералогію і петрографію в Нафтовому інституті, і професор Нафтового інституту

В. А. Зільбермінц, з яким Кирило 1928 року поїхав колектором в геологічну експедицію на Урал.

Ці дві людини прищепили Кирилу любов до геохімії і допомогли йому стати справжнім

дослідником, який поєднує широту світогляду... з величезним досвідом практичної роботи в

експедиціях.

БЕЗНЕВИННІ ОБМОВЛЯЛИ БЕЗНЕВИННИХ, з «Щоденника» В. Вернадського

7.11.1939, ранок

Учора закінчив записку і лист Молотову про приміщення Лабораторії і про неможливість в ньому

правильно і плідно продовжувати роботу над темами... Дав переписати Ганні Ільїн. – але вона

наплутала, і О. П. (Виноградов) протестував з приводу згадки про арешт Зільбермінца, що

зупинило одну з важливих робіт. Я не хотів йому заважати і відклав відправлення...

6 груд.

Недавно клопотав за Аршинова і Зільбермінца, писав Берії, і бачив якось дружину 3., а потім Арш.

мені говорив, що серед інших (Топольницького, Мамуровського) і Зільб. на нього підписав донос і

йому доводилося захищатися. У цих страхітливих умовах все можливо.

1.1.1942. Боровоє

У 1939 році був заарештований Володимир Васильович Аршинов – просидів понад півроку.

Обмови заарештованих раніше його друзів і товаришів – складна павутина інтриг і людських

стосунків – зокрема багато йому зобов’язаних – Топольницкого, Зільбермінца, Мамуровського

можл. і Федоровського) стали причиною його біди. Він був безневинний – і мав характер, який

дозволив йому витримати інквізиційний лад нашої юстиції. І в очних ставках він твердо тримався і

витримував важкий режим.

ОБРАЛИ «НАРКОМОМ СПОРТУ», з книги Н. Власової «Спогади про Узкоє»

«Нарком спорту» – геолог професор Веніамін Аркадійович Зільбермінц, окрім спорту, відав і

музикою – він сам добре грав на роялі і супроводжував постановку шаради «Аїда» музикою (не

пам’ятаю тільки, хто тоді співав). А закінчувався вечір іноді і танцями. ...Навіть три, чотири дні, проведених так в «Узкому», тобто в «Санузькій республіці» були прекрасним відпочинком!

...З 1930 року ми з чоловіком В. А. Зільбермінцом в зимові місяці часто відвідували «Узкоє», яке

стало і нам (як і моїм батькам) близьким і рідним.

...Вечори спогадів Олександра Євгенійовича (Ферсмана – авт.) у мене відобразилися на все життя.

Він і мій чоловік, котрі об’їздили гори Уралу, Кавказу, Криму, Паміру, бачили і знали не лише

надра цих гір, але й побут народів, котрий населяв ці місця, описували все це так живо, і їх

розповіді були цікаві і повні захоплюючих подій.

Майже завжди такі бесіди кінчалися музикою. Грав найчастіше мій чоловік, Веніамін

Аркадійович Зільбермінц. Пізніше, вже в 1935-37 роках, ми з чоловіком і донькою Оленкою

відвідували в «Узкому» Володимира Івановича Вернадського, який тоді довго жив в «Узкому».

Дітей він дуже проходили найчастіше в санаторії..., куди Володимир Іванович з Наталією

Єгорівною любили приїжджати з Ленінграда відпочивати. Взимку 1930 року ми там зустрілися в

січні...

Запам’ятався один вечір, коли Володимир Іванович попросив, щоб Веніамін Аркадійович

Зільбермінц йому щось зіграв. «Дуже хочеться послухати Бетховена» – сказав Володимир

Іванович.

Веніамін Аркадійович тут же запропонував: «А ось ми Вам зіграємо з Наталією в 4 руки 5-у

симфонію Бетховена». Я прохала Веніаміна Аркадійовича, аби він грав щось один – «Місячну»

сонату, наприклад.

Володимир Іванович втрутився в нашу розмову: «Соната буде потім, зіграйте удвох, що хоче

Веніамін Аркадійович». Я погодилася на прохання Володимира Івановича і чомусь тут же сказала:

«Адже ось тут, на цьому ж роялі, грала моя мама, але я зовсім не граю так вільно, мама б

засмутилася, якщо я не так добре це виконаю» (у мене була таємна надія, що Володимир Іванович

зрозуміє мене і погодиться). Та ба, все вийшло навпаки.

Те, що тут була моя мама, грала на цьому ж роялі, його так зачепило, що він додав: «Адже це так

чудово. Ваша мама лише порадіє цьому».

Він не помилився: мама справді була рада, коли дізналася, що ми в «Узкому» грали в 4 руки.

Звичайно, були невеликі помилки, проте ми грали непогано, партію правої руки виконував

Веніамін Аркадійович – це найважчі частини, і кінчили ми непогано. Потім, на прохання

Володимира Івановича, Веніамін Аркадійович зіграв «Місячну» сонату Бетховена.