Коробка Максим [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично

КОРОБКА Максим Петрович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Морський діяч.

З дворянської родини.

Народився в 1759 р. в Полтавській губернії Російської імперії (нині – Полтавська область

України).

Помер 29 січня 1836 р. в м. Кронштадті Російської імперії (нині – Ленінградська область РФ).

Похований на місцевому цвинтарі. Могила не збереглася.

Закінчив Морський кадетський корпус (1776).

Служив гардемарином (1776-1778), мічманом (1778-1791) на Балтійському флоті, викладачем

Морського кадетського корпусу (1791-1804), директором штурманського училища Балтійського

флоту і командуючим однією з дивізій Балтійського флоту (1804-1812), начальником 2-го загону

кораблів (1812-1814), командуючим учбовою ескадрою Балтійського флоту (1815-1820),

начальником 1-ї корабельної дивізії (1820-1826), головним командиром Кронштадського порту і

генерал-губернатором Кронштадту (1826-1836).

Брав участь у бойових діях на морі проти шведів (1788-1790; 1808-1809), блокаді ворожих портів і

перехопленні військових й транспортних човнів (1813).

Віце-адмірал (1824).

Член Адміралтейств-колегії (1828).

Кавалер орденів св. Ганни 1-го ступеня з діамантами, св. Володимира 2-го ступеня, св. Георгія 4-

го класу.

Відзначений золотою шпагою «За хоробрість».

Дружина нашого земляка Марфа Лобисевич після його смерті постриглася в черниці і пішла в

Горицький жіночий монастир Кирилівського повіту Вологодської губернії, на цвинтарі якого, зрештою, й була похована.

Серед друзів та близьких знайомих К. – М. Лазарєв, Ф. Беллінсгаузен, О. Авінов, О. Дурасов, Д.

Демидов та ін.

***

ОБОВ’ЯЗОК І ВІДВАГА

, з професійного кредо М. Коробки

Обов’язок, честь, відвага.

СЛУЖИВ МАЙЖЕ ДВА ДЕСЯТИЛІТТЯ, з «Біографії човна «Пам’ять Євстафія» на

sailing.shipmodelsbay.com

Закладений 15.1.1809. Розміри: 56,4x14,4x7,1 м. Гармат – 74. Будівельник Р. С. Ісаков.

Спущений на воду 30.9.1810, увійшов до складу БФ.

Брав участь у Вітчизняній війні 1812 і війні з Францією 1813-1814.

У 1812 р. на чолі ескадри під прапором контр-адмірала М. П. Коробки вийшов з Кронштадта до

Англії для сумісних дій з англійським флотом проти французького і 29.11 прибув в Ширнес. До

5.1814 знаходився в Англії, виходячи в рейди разом з англійськими човнами.

25.5.1814 у складі ескадри віце-адмірала Р. В. Кроуна вийшов з Ширнеса. 27.5 ескадра прийшла до

Шербура, де прийняла на борт російську гвардію, і 8.7 доставила її до Кронштадта.

У 8.1814 у складі ескадри Р. В. Кроуна «Пам’ять Євстафія» перевіз російські війська з Любека до

Кронштадта. У 1818-1819 у складі ескадр знаходився в практичних плаваннях.

Розібраний 1828 року в Кронштадті.

НАМ БАЖАЛИ ХОДОВОГО ВІТРУ, з книги Ф. Беллінсгаузена «Подвійні пошуки в

Південному Льодовитому океані і плавання навколо світу»

4 липня призначено нам знятися з якоря. О 6 годині пополудні за свіжого вітру, проходимо

бастіони Середньої й Купецької гавані, де перебувають: головний командир Кронштадтського

порту і військовий губернатор віце-адмірал Моллер, флотський начальник контр-адмірал

Коробка і велика купа народу.

Ми бачили прояв загального нам бажання щасливого плавання, глядачі махали капелюхами й

кричали: «Ура!». Ми відповідали, прокричавши п’ять разів «Ура»! З щирим відчуттям подяки

відсалютували фортеці і додали вітрил.

Шлюп «Мирний» також знявся з якоря і слідував за шлюпом «Схід». Швидкий хід і нічна темрява

приховали від нас те місце, яке сьогодні здавалося нам місцем чарівним.

Другий загін, шлюпи «Відкриття» і «Добромисний», знялися з якоря і прослідували за нами…

УРОДЖЕНА ЛОБИСЕВИЧ, з нарису О. Волкова «Адміральша – теща трьох адміралів»

Марфа Опанасівна Коробка, уроджена Лобисевич, походила з дворян Чернігівської губернії.

Батько її, Опанас Кирилович Лобисевич, – багатий поміщик, армійський полковник, дійсний

статський радник, в 1787-90 рр. був предводителем дворянства. Мати – Катерина Михайлівна

Губчиць.

Чоловіком М. О. Лобисевич став військовий моряк Максим Петрович Коробка, виходець з

«стародавнього малоруського шляхетства». Його предку «значковому козаку» Ієремію Коробці

(або Коробченку) в 1690 р. гетьманським універсалом були даровані села й присвоєний титул

потомственого дворянина Чернігівської губернії.

Максим Петрович мав відзнаку безвадної служби на флоті за 50 років,