Игельстром Константин [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн

ІГЕЛЬСТРОМ Костянтин Густавович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Військовий, декабрист.

З дворянської родини. Батько, Ігельстром Г., – генерал-майор, командир 2-ї бригади Литовської

уланської дивізії.

Народився 8 (19) травня 1799 р. в с. Малому Шумську Кременецького повіту Волинської губернії

Російської імперії (нині – селище міського типу, районний центр Тернопільської області України).

Помер 13 (25) листопада 1851 р. в м. Таганрозі Катеринославської губернії Російської імперії (нині

– Ростовська область РФ).

Закінчив Петербурзький 1-й кадетський корпус (1816).

Служив прапорщиком (1816-1818), підпоручиком (1818-1820), поручиком (1820-1823) 1-го

піонерного батальйону, штабс-капітаном (1823-1825), капітаном (1825) Литовського піонерного

батальйону, рядовим (1836-1837), унтер-офіцером (1837-1838), прапорщиком (1838-1840),

підпоручиком (1840-1843), поручиком (1843) Кавказького саперного батальйону, працював

керуючим Донецькими питущими зборами (1843-1847), чиновником з особливих доручень по

береговому нагляду Таганрозького митного округу (1847-1851).

Член таємного Товариства військових друзів (1825).

Заарештований організатор виступу Литовського піонерного батальйону (1825) і засуджений до

смертної кари, яку замінили позбавленням усіх чинів і дворянства укупі з десятирічними

каторжними роботами в Сибіру (1827-1832) та засланням (1833-1836).

Покарання відбував в Читинському острозі, на Нерчинських копальнях та Петровському Заводі.

Після служби на Кавказі вийшов у відставку з забороною в’їзду до обох столиць і таємним

поліцейським наглядом (1843).

Серед друзів та близьких знайомих І. – І. Вегелін, М. Бестужев, М. Рукевич, Ф. Вольф, М. Лорер,

Д. Щепін-Ростовський, М. Фонвізін, Ф. Шаховський, М. Басаргін, В. Соловйов та ін.

***

ЧЕСТЬ І ГІДНІСТЬ

, з життєвого кредо К. Ігельстрома

Лицарські відчуття честі і особистої гідності.

ВИМАГАЮТЬ, ЩОБ Я ОРАВ ЗЕМЛЮ, з заяви К. Ігельстрома

Отже, від мене вимагають, щоб я орав землю. Я пробув 10 років в кадетському корпусі, 10 років на

військовій службі, 7 років у різних в’язницях, питається, де я міг навчитися сільському

господарству. Але якщо б я і знав його, то, яким чином я можу обробляти землю, яка в 20-ти

верстах від селища, а тому щоразу, коли потрібно їхати на ріллю, я повинен посилати за 170 верст

просити дозволу.

Інша ж робота заборонена; що ж мені залишається чинити для здобуття собі шматка хліба...

СУМНІ НОВИНИ, з листа К. Ігельстрома В. Кюхельбекеру

Ви вже, звичайно, знаєте сумні новини, які ми одержали кілька днів тому. Вадковський

(Вадковський Ф. – декабрист – авт.) помер... Говорять, що він помер від апоплексичного удару, але в це важко повірити, знаючи його комплекцію. Але, мабуть, Денюпре в описі причин хвороби

скоріше керувався відчуттями, і мені нічого йому на це відповісти...

НЕСТЕРПНИЙ, зі спогадів А. Бєляєва

Ігельстром був довершеною протилежністю Вегеліну. Це був завжди веселий, безтурботний і

справді нестерпний, коли хотів комусь набриднути, проте обидва вони були славні особи,

благородних і чесних правил і добрі товариші.

МРІЯЛИ ПРО ВОЛЮ, з книги А. Розена «Нотатки декабриста»

Спочатку було всіх нас в Читі 82 особи, а після від’їзду шостого розряду на поселення, Толстого

до Грузії і Корниловича до Петропавловської фортеці залишилося 70 чоловіків і 7 дам; А. І.

Єнтальцева виїхала з чоловіком на поселення.

Новоприбулих, засуджених не разом з нами, але особливим судом, привезли до нас: К. Г.

Ігельстрома, О. І. Вегеліна і Рукевича й трьох колишніх офіцерів Чернігівського полку: барона

Соловйова, Мозалевського і Бистрицького.

Всякому невільникові безупинно на думку приходить воля. Всі думали, як звільнитися всім разом,

і у тому числі і нашим безвинним пані; про те ж міркували інші вигнанці на каторжній роботі, поза

нашим острогом.

КАТОРЖАНИН-ГОСПОДАРНИК, з довідника М. Сєрової «Декабристи на Середній Кубані і в

Армавірі»

Значну частину шляху до Сибіру К. Ігельстром пройшов пішки етапом разом з кримінальними

злочинцями.

На каторзі в колі друзів-декабристів виділявся товариським, життєрадісним характером, що

благотворно впливало на оточуючих.

Обдарованість багатьма практичними знаннями і навичками, зокрема медичними, робила його

незамінним господарником в умовах сибірської каторги і заслання.

...У квітні 1836 р. переміщений рядовим в Окремий Кавказький корпус, де був зарахований до

Кавказького саперного батальйону, який діяв в районі Баталпашинська. Прекрасні знання саперної

справи були відзначені генералом О. О. Вел’яміновим з переведенням у прапорщики, а потім

генералом Г. Х. Зассом при будівництві фортеці Махошевська Просіка на р. Лабі. Багато разів

бував у Вірменському аулі (Армавірі), проїжджаючи «Дорогою декабристів» з Міцного Окопу до

загону генерала Засса на Лабі і назад.

ПОДАРУЙ МЕНІ... ТРЬОХ НЕБІЖЧИКІВ, з книги М. Лорера «Нотатки декабриста»

Того ранку, сидячи в моїй крихітній землянці, я почув знайомі голоси моїх люб’язних товаришів і

через декілька секунд обіймав вже Наришкіна, Одоєвського, повернулися із загоном. Розмовам,

розпитуванням не було кінця, ми жартували, сміялися, раділи, мов діти. Бог привів товаришів

Чити і Петровського Заводу розділити зі мною працю кавказької війни.

...Товариш мій по Сибіру Ігельстром усе перебування своє на Кавказі провів в цьому полюванні за

людьми в ланцюзі... У білому кітелі, з дубельтівкою, вічно, бувало, тягається він кущами і

відшукує свої жертви.

Якось йому вдалося покласти на місці двох горців. Генерал Раєвський, роблячи подання про тих,

що відзначилися, велів написати в своєму донесенні, що рядовий саперної роти такий-то убив

п’ятьох горців. Як тільки Ігельстром дізнався про це, то відправився до генерала і пояснив йому

невірність чуток, котрі дійшли до нього, і що він, лише двох, не бере на себе того, чого не зробив.

Тоді Раєвський, засміявшись, сказав: «Будь ласка, подаруй мені цих трьох в рахунок

майбутнього».

Донесення пішло, і Ігельстрома перевели в офіцери.

ВИБІРКОВА ДЕСАКРАЛІЗАЦІЯ, з рецензії Б. Прокопенка на статтю М. Рахматуліна «Нове

періодичне видання з історії декабристського руху відбулося»

Хотілося б звернути увагу на те, що «десакралізація» має розповсюджуватися на всі без

виключення конкретні події.

Скажімо, коли автор по ходу викладу в один ряд ставить «участь в антиурядових виступах» в

Санкт-Петербурзі, Чернігівського піхотного полку, Полтавського піхотного полку, Литовського

піонерного батальйону, хіба немає елементів сакралізації, якщо весь виступ Полтавського полку

звівся до не підтриманих солдатами закликів членів Товариства сполучених слов’ян поручика Є.

Троцького і прапорщика С. Трусова, а Литовського батальйону – до вигуків введених в оману

солдатів «Ура імператорові Костянтину!»? Батальйон без подальших ексцесів втихомирили, а

командири два рот К. Г. Ігельстром та О. І. Вегелін названі в останньому біографічному довіднику

«Декабристи» організаторами виступу батальйону, безперешкодно арештовані.

Які ж це «виступи» в порівнянні з діями офіцерів і солдатів Чернігівського полку?

ЗАГАЛЬНЕ ДОБРО, з статуту Товариства військових друзів

Мета товариства – освіта для себе та інших, взаємна допомога і загальне добро, через освіту бути

потрібним іншим, зближення зі всяким своїм товаришем для розуміння рівня його розуму і

характеру.

ВІД ПРОСВІТНИЦТВА ДО ЗАКОЛОТУ, з розвідки Н. Макарової «Політичні таємні

товариства»

У 1823 році Ф. Лєхович вирішив реорганізувати бєлостоцьких «Одностайних братів» і на

загальних зборах організації дали назву «Зоряни». ...Давав зрозуміти, що вони в міру своїх

можливостей боротимуться за відновлення своєї країни – Польщі.

...Незабаром «Зоряни» налагодили тісні зв’язки з «Товариством військових друзів», яке виникло

улітку 1825 року в частинах Окремого Литовського Корпусу. Ініціаторами його створення були

колишній філомат М. Рукевич, а також офіцери литовського піонерського батальйону капітан К.

Ігельстром і поручик О. Вегелін.

«Товариство військових друзів» – просвітницька організація. Разом з тим присутній, хоча

спочатку і не переважав, і політичний момент. ...Непрямі дані свідчать про контакти організації з

Північним і Південним товариствами декабристів. ...Треба думати, «Товариство військових

друзів» перебувало під більшим впливом Південного товариства, ніж Північного.

«Військові друзі» ставили за мету розповсюдити свій вплив не лише на військових, а також і на

інші таємні організації колишньої Речі Посполитої. Керівництво товариства прагнуло мати

декілька ступенів-відгалужень. Найнижчий ступінь очолював представник вищого ступеня.

...Улітку 1825 року бєлостоцькі «Зоряни» приєдналися до «Військових друзів» і створили третій

(підготовчий, нижчий) ступінь. Його очолив канцелярист Л. Вронський. Характерною рисою

новоствореного об’єднання стала строга конспірація.

Жорсткий контроль і опіка з боку «Військових друзів» ...не сподобалися бєлостоцьким «Зорянам».

Ф. Лєховича образило те, що його фактично усунули від керівництва. В результаті розбіжностей і

гарячих суперечок між «Зорянами» і «Військовими друзями» Ф. Лєхович вийшов з складу

товариства. З нього узяли приклад інші члени організації. З осені 1825 року діяльність

бєлостоцьких, а незабаром і свіслоцьких «Зорян» фактично зупинилася.

ГІТАРА ДЛЯ ІГЕЛЬСТРОМА, з , з статті Н. Бєломєстнової і С. Номоконової «Петровська

академія»

Силами декабристів-музикантів влаштовувалися концертні вечори. Окрім бібліотеки, в казематі

з’явилися різні музичні інструменти: у барона Розена був чекан, у Вадковського і Крюкова

скрипки, були гітара і флейта для Ігельстрома, віолончель для Крюкова і Свистунова, у К. І.

Трубецької в будинку була арфа, а у Давидової – гусла. У Петровському казематі було 8 роялів!

Тут грали Гуммеля, Фільда, мазурки Шопена, співали романси, арії з опер. У цих вечорах брали

участь і жінки: М. М.Волконська співала дуетом з Є. П. Наришкіною і з Каміллою Івашевою.

Брала до рук гітару і Поліна Анненкова, у неї був чудовий слух і приємне контральто. Е. І.

Трубецька обожнювала акомпанувати виконавцям російських народних пісень: П. Свистунову, С.

Кривцову, О. Тютчеву, К. Івашевій.

Аудиторія була різноманітною: окрім «державних злочинців», концерти відвідували місцеві

жителі.

НАРЕЧЕНУ ВІДПРАВИЛИ ДО МОНАСТИРЯ, з замітки на decemb.hobby.ru

Рукевич Корнелія Іванівна, сестра декабриста Рукевича М. І. і наречена К. Ігельстрома.

З дворянок, мала в Бєлостоку будинок в сумісному володінні з сестрами і братом.

Приховала і знищила папери Товариства військових друзів.

У 1826 р. притягнена до відповідальності у справі виступу Литовського піонерного батальйону.

Військовим судом визнана винною; засуджена до позбавлення дворянства і заслання до Сибіру на

поселення.

15.4.1827 р. заслання замінене на перебуванням в монастирі терміном 6 місяців.

22.5.1827 р. поміщена в Брігитський дівочий монастир в м. Гродно.

22.11.1827 р. звільнена; жила в Гродно у дядька, гродненського маршалка повітового дворянства

К. Борженцького.