Коллонтай Гуго [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
КОЛЛОНТАЙ Гуго
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: польський.
Філософ, історик, публіцист, політик, просвітник, громадський діяч.
З шляхтянської родини.
Народився 1 квітня 1750 в с. Великих Деркалах Речі Посполитої (нині – Шумський район
Тернопільської області України).
Помер 28 лютого 1812 р. в м. Варшаві Герцогства Варшавського (нині – Республіка Польща).
Похований на місцевому цвинтарі. Надгробок не зберігся.
Закінчив Краківський (1768), Віденський (1772), Римський (1775) університети.
Працював чиновником Комісії народної освіти (1773-1777), викладачем (1777-1783), ректором
краківського Ягеллонського університету (1782-1786), коронним підканцлером Речі Посполитої
(1791).
Співавтор і ініціатор прийняття польської конституції (1791).
Активний учасник польського повстання (1794).
Співавтор Маніфесту 24 березня і Поланецького універсалу (1794).
Один з фундаторів Вищої Волинської гімназії.
Спеціалізувався з проблем історії, філософії, політичної економії, теорії права, педагогіки.
Прихильник буржуазних перетворень суспільного і державного устрою Польщі, антикріпосник.
Автор доробків «Критичний розгляд основ історії початку людського роду», «Опис міста
Москви», «Фізико-моральний порядок».
Перу К. також належать книг «Wybór pism politycznych» (1952), «Wybór pism naukowych» (1953).
Ні з польською, ні з австрійською, ні з російською владою порозуміння не знаходив. Зі зміною
політичного курсу Речі Посполитої був вигнаний з країни, а його маєток – конфіскований. За
участь у повстанні зазнав арешту і довготривалого ув’язнення в австрійській фортеці Оломоуц
(1794-1802). Пізніше примусово депортований до Москви (1807-1808).
Нині у м. Львів ім’ям нашого земляка названо вулицю (1995).
Серед друзів та близьких знайомих К. – А. Чарторийський, С. Сташиць, Т. Чацький, Я.
Снядецький та ін.
***
КОЖНИЙ – ЗА СЕБЕ
, з життєвого кредо Г. Коллонтая
Призначення людини полягає в збереженні і підтримці власного існування.
КОЛИ НАЦІЯ ГИНЕ, з статті Г. Коллонтая «Останнього попередження Польщі»
Немає нічого жахливішого, ніж становище нації, яка розуміє, що вона гине і втрачає свої сили.
Цілісна нація, що підпала під ярмо деспота, зберігає надію, що колись їй удасться визволитися
завдяки збігові обставин і власній просвіті.
Але яким чином розділена нація, нація, яка втратила своє існування, зможе знову отримати волю?
Втративши свою цілісність, вона втрачає свої сили і стає цілком байдужою до своєї первісної
батьківщини; вона втрачає радісне відчуття загального блага, стає іншим народом, приймає інші
обряди.
ПОЛЬСЬКИЙ ГРІХ, з розвідки Г. Грабовича «До історії української літератури»
Для таких мислителів і діячів кінця XVIII та початку XIX ст., як Коллонтай і Сташиць, Нємцевич і
Лелевель, Україна, саме як козаччина, була не лише вагомою складовою частиною давньої Речі
Посполитої, але й центральним, повчальним суб’єктом її історії. Основна причина занепаду
Польщі, її розподілів і її остаточного зникнення з мапи Європи бачилася ними саме в
нерозумному, кривдному ставленні до волелюбної козаччини, в перетворенні природного
спільника на завзятого ворога.
Те, що для Просвітництва було крайньою дурістю, політичним самогубством, спадкоємцям
їхнього мислення, радикально-утопічним соціалістам із «Громад польського народу» бачилося ще
гостріше: для них це був великий гріх супроти українського народу.
УКРАЇНСЬКИЙ ГОЛОС, з статті П. Кралюка «Волинські Афіни» на Кременеччині»
1 жовтня (за старим стилем) 1805 р. в урочистій обстановці була відкрита Вища Волинська
гімназія. Вона містилася у приміщеннях колишнього єзуїтського колегіуму, споруджених у 1731-
1745 рр. Пізніше, в 1807 р., гімназії були передані споруди монастиря василіан.
...Незважаючи на те, що і Вища Волинська гімназія, і Кременецький ліцей були навчальними
закладами, в яких панував польський дух, усе ж таки вони мали стосунок до України та
української культури. І річ не лише в тому, що ці навчальні заклади існували на українській землі
й були створені на кошти, що добувалися тяжкою працею українців. Біля витоків Вищої
Волинської школи стояли люди, в жилах яких текла українська кров. Інша річ, що вони не
усвідомлювали себе українцями. Такими були і Т. Чацький, і Г. Коллонтай. Правда, іноді в них
озивався український голос.
Последние комментарии
44 минут 34 секунд назад
9 часов 36 минут назад
1 день 2 часов назад
1 день 3 часов назад
1 день 3 часов назад
1 день 3 часов назад