Кулиш Пантелеймон [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
КУЛІШ Пантелеймон Олександрович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російсько-малоросійський.
Письменник, перекладач, історик, етнограф, мовознавець, культурний діяч. Криптонім – Ніколай
М.
З козацько-старшинської родини. Батько, Куліш О., – заможний хлібороб.
Народився 26 липня (7 серпня) 1819 р. в с. Воронежі Глухівського повіту Чернігівської губернії
Російської імперії (нині – Шосткинський район Сумської області України).
Помер 2 (14) лютого 1897 р. на х. Мотронівці поблизу м. Борзни Чернігівської губернії Російської
імперії (нині – Борзнянський район Чернігівської області України). Похований на місцевому
цвинтарі.
Навчався в Новгород-Сіверській гімназії (1831-1836), Київському університеті св. Володимира
(1839-1840).
Працював викладачем Луцького і Київського дворянських училищ, Рівненської гімназії (1841-
1845), 5-ї Петербурзької гімназії (1856-1847), чиновником канцелярії Тульського губернатора (),
директором духовних справ і членом комісії для перекладу польських законів (1864-1868),
редактором «Журналу міністерства шляхів сполучення» (з 1873).
Друкувався в журналах «Сучасник», «Основа», «Лелітка», «Зірочка», «Вечорниці», «Народне
читання», «Мета», «Правда», «Російське багатство».
Як літератор дебютував оповідкою «Циган».
Потім настала черга оповідань «Про те, внаслідок чого в містечку Воронежі висох Пешевцовий
став», «Орися», «Про те, що сталося з козаком Бурдюгом на Зеленій неділі», повістей «Українські
незабудки. Нариси з неповерненого часу», «Вогняний змій», «Історія Уляни Терентіївни»,
«Веклуша», «Яків Якович», романів «Михайло Чарнишенко», «Пан Мурло», «Нащадки
задніпровських гайдамак», «Северини», «Чорна рада», «Петро Іванович Березін і його родина, або
Люди, котрі вирішили щоб не було, стати щасливими».
К. – автор віршованих історичної хроніки «Україна» і роману «Євген Онєгін нашого часу»,
двотомних «Нотаток про життя Миколи Васильовича Гоголя», розвідки «Перший період козацтва
до ворогування з ляхами», українських букваря і читанки.
Проте найбільшим своїм творчим успіхом наш земляк вважав двотомну збірку фольклорно-
історичних і етнографічних матеріалів «Нотатки про Південну Русь».
Перекладав Д. Байрона, Й. Гете, У. Шекспіра.
В Україна створено Фонд Пантелеймона Куліша.
Серед друзів та близьких знайомих К. – Т. Шевченко, М. Костомаров, С. Ніс, М. Драгоманов, П.
Плетньов, О. Кочубей, М. Юзефович, С. Аксаков, В. Бєлозерський, О. Кониський, В. Курочкін, М.
Степанов та ін.
***
ВОРОГУЮТЬ ПОЛІТИКИ, А НЕ НАРОДИ,
з наукового кредо П. Куліша
Ворогувати між собою можуть лише політичні системи, а не народності. Успіх будь-якої
народності в розвитку людських початків у своєрідних формах є успіх всього мислячого людства,
отже – надбання кожної з народностей, які складають великий народ, що живе величезними
сім’ями, – людство.
РІДНА МОВА, з вірша П. Куліша «На чужій чужині»
Не забудеш мене, поки віку твого,
моя нене Вкраїно,
Поки мова твоя голосна у піснях,
як срібло чисте дзвонить.
На що глянеш, усюди згадаєш твого
бідолашного сина;
Туподумство людське, моя нене,
від тебе його не заслонить.
ЗАПИСАЛИ КРОВ’Ю, з думи П. Куліша «Кумейки»
Нехай знають на всім світі,
Як ми погибали
І, гинучи, свою правду
Кров’ю записали.
Записали – прочитають
Неписьменні люде,
Що до суду із шляхетством
Згоди в нас не буде.
Поки Рось зоветься Россю,
Дніпро в море ллється,
Поки серце мужицькеє
З панським не зживеться.
НЕМА Й ЗЕРНА НЕПРАВДИ, з «Слова над гробом Шевченка» П. Куліша
«Ми не лукавили з тобою,
Ми просто йшли, – у нас нема
Зерна неправди за собою»...
Великий і святий завіт! Будь же, Тарасе, певен, що ми його соблюдемо і ніколи не звернемо з
дороги, що ти нам проложив єси. Коли ж не стане в нас снаги твоїм слідом простувати, коли не
можна буде нам, так як ти, безтрепетно святую правду глаголити: то лучче ми мовчатимем, – і
нехай одні твої великі речі говорять людям вовіки і віки чисту, немішану правду.
СПАСИБІ ЗА «ЧОРНУ РАДУ», з листа Т. Шевченка П. Кулішеві від 5 грудня 1857 р.
Спасибі тобі, богу милий друже мій великий, за твої дуже добрі подарунки і, особливе, спасибі
Последние комментарии
9 часов 1 минута назад
17 часов 52 минут назад
17 часов 55 минут назад
3 дней 18 минут назад
3 дней 4 часов назад
3 дней 6 часов назад