Кульжинский Иван [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
КУЛЬЖИНСЬКИЙ Іван Григорович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Письменник, педагог.
З родини священика.
Народився 14 (26) квітня 1803 р. в м. Глухові Чернігівської губернії Російської імперії (нині –
районний центр Сумської області України).
Помер 26 березня (7 квітня) 1884 р. в м. Ніжині Чернігівської губернії Російської імперії (нині –
районний центр Чернігівської області України). Похований в Благовіщенському монастирі.
Навчався в церковнопарафіяльній школі, Чернігівській семінарії.
Працював викладачем Чернігівського духовного училища (1823-1825), Ніжинської гімназії вищих
наук (1825-1829), Харківських гімназії (1829-1831) і університету (1831-1832), директором
Луцької (1832-1839), Немирівської (1839-1841) гімназій, інспектором Ніжинського ліцею (1841-1843), директором тифліського училища, керуючим навчальною частиною Закавказького краю
(1843-1847).
Друкувався в газетах «Чернігівські єпархіальні вісті», «Росіянин», журналах «Москвитянин»,
«Російська бесіда», «Московський вісник», «Благовіст», «Журнал для панянок», «Вісник Західної
Росії», «Маяк».
Як літератор дебютував в «Українському журналі» статтею «Деякі зауваження стосовно історії і
характеру малоросійської поезії» (1825).
Потім настала черга статей «Про латинську мову» (1825), «Козацькі шапки» (1829), «Вранішні
молитви», «Вечірня», «Заутреня світлого воскресіння» (усі – 1840), «Очна ставка російським
звичаям: православним, заморським, старим і новим» (1843), «Спогади вчителя» (1854), «Декілька
слів про хохломанію», «Досвід дипломатичних нотаток без лукавства і багатослів’я» (обидві –
1863).
Наш земляк – автор повістей «Терешко», «Три сестри» (обидві – 1829), «Повітовий суддя нашого
повіту» (1842), «Останній день Помпеї» (1851), «Семен Середа, курінний отаман запорізького
війська» (1852), драм «Кочубей» (1841), «Юродивий» (1842), комедії «Сторіччя в особах» (1860).
Його перу також належать книги «Малоруське село» (1827), «Мова про різницю між класичною і
романтичною поезією» (1830), «Федько Мотовильський, український роман» (1833), «Емерит»
(1836), «Історія Польщі» (1864), «Нові сучасні байки» (1865).
Незважаючи на свою вірнопідданість, К. мав проблеми з виданням книги «Твори І. Г.
Кульжинського» (1853). Її вихід заборонили.
І наш земляк став одним з перших переслідувачів «хохломанії» й українського «сепаратизму», доходячи до безцеремонного розшуку та «читання в душах». Викривав він вільнодумність і в
російській літературі. А. Григор’єв («Опозиція застою», 1861) змушений був назвати його
«адептом теорії мороку».
Серед друзів та близьких знайомих К. – М. Гоголь, Є. Гребінка, Н. Кукольник, І. Срезневський, С.
Бурачок, В. Аскоченський та ін.
***
З РАДІСТЮ,
з педагогічного кредо І. Кульжинського
Учитися повинно бути цікаво, діти мають з радістю йти на заняття.
ВИРУЄ ЖИТЕЙСЬКЕ МОРЕ, вірш І. Кульжинського «Тихий приплав»
Страшно бушует житейское море!
Буйные волны качают ладью...
В ужасе смертном, в отчаянном горе,
Боже мой, Боже, к Тебе вопию.
Сжалься над нами! Спаси и помилуй.
С первых дней жизни доселе – борюсь,
Дальше бороться нет уже силы...
Сжалься, помилуй! – Тебе я молюсь! –
К пристани тихой Твоих повелений
Путь мой направь и меня успокой...
Ты среди всяких житейских волнений
Путеводитель, Спаситель Ты мой!
СПІВАТИ КРІЗЬ СЛЬОЗИ, вірш І. Кульжинського «Марно цей світ проклятущий»
Напрасно мир сей окаянный
Старается меня прельстить:
Все радости его мне странны,
К земому сердце не лежит.
«Запой ты нам повеселее» –
Мне говорит лукавый мир.
«Зачем скучать? Живи вольнее,
Развеселись под звуки лир».
Ах, мне ли радостные песни
Сквозь слезы петь в стране чужой!
Печаль и радость несовместны,
И неприличен мне покой.
Блажен, кто в сердце своем пламень
Любви к небесному сокрыл
И страсти буйные о камень
Спасенья в дребезги разбил.
ГРЕЧНИЙ ЛІНИВЕЦЬ, з статті І. Кульжинського «Спогади вчителя»
Школа привчила його тільки до деякої логічної формальності й послідовності понять і думок, а
більше нічим він нам не зобов’язаний. Це був талант, про який школа не дізналася, якщо правду
сказати, який не хотів чи не вмів признатися школі.
Між тодішніми
Последние комментарии
3 минут 36 секунд назад
9 часов 34 минут назад
9 часов 37 минут назад
9 часов 49 минут назад
9 часов 51 минут назад
10 часов 5 минут назад