Лысенков Иван [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично

ЛИСЕНКОВ Іван Тимофійович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Видавець, книготорговець. Першим на теренах Російської імперії почав торгувати книгами з

авторськими автографами.

З міщанської родини.

Народився близько 1802 р. в м. Сумах Харківської губернії Російської імперії (нині –

адміністративний центр однойменної області України).

Помер 15 (27) березня 1881 р. в м. Петербурзі Російської імперії (нині – м. Санкт-Петербург РФ).

Похований на території Олександро-Невської лаври. Надгробок прикрашає низка епітафій, серед

яких і наступна: Ты будешь тем, что я теперь./ Гробницы, гробы здесь на явке/ Стоят, как книги

в книжной лавке,/ Число страниц их видно вам,/ Заглавье в каждой книге ясно,/ А

содержанье беспристрастно,/ Подробно разберемся там./ Прохожий, бодрыми шагами/ и я ходил

здесь меж гробами,/ читая надписи вокруг,/ как ты мою теперь читаешь./ Намек ты этот

понимаешь?/ Прощай же! До свиданья, друг/.

Спеціальної освіти не мав.

Працював роз’їзним агентом московського книготорговця О. Свєшникова (1820), прикажчиком та

керуючим петербурзьким книжковим магазином І. Глазунова (1826-1836). Став власником

книгарні в Гостинному дворі (1836).

Друкував та торгував в основному творами українських письменників – І. Котляревського, Т.

Шевченка, Г. Квітки-Основ’яненка, Г. Данилевського, перекладом «Іліади» М. Гнідича.

Видав «Твори у віршах і прозі Григорія Савича Сковороди» (1861).

Серед друзів та близьких знайомих Л. – Т. Шевченко, О. Пушкін, М. Гоголь, М. Некрасов, І.

Крилов, М. Гнідич, М. Лазаревський, К. Калайдович, М. Глазунов, В. Соколовський, Б. Федоров,

О. Войков та ін.

***

ЧОГО БАЖАЄТЕ,

з видавничого кредо І. Лисенкова

Чого бажаєте?

НЕ КНИГАРНЯ, А ЛІТЕРАТУРНИЙ КЛУБ, з розвідки О. Грінки «Російський букініст з

сумським корінням»

У своїй крамниці Іван Лисенков запровадив строгий облік відвідувачів і навіть ставив відмітки

залежно від кількості книг, що купувалися. Цікаво, що «двієчниками» стали... письменники. Проте

це не заважало йому перебувати з ними у великій дружбі. Лавка, по суті, вже незабаром

перетворилися на своєрідний літературний клуб.

Книг Іван Лисенков видавав порівняно небагато. Проте серед них є й примітні. Так, він випустив

два видання «Іліади» в перекладі Миколи Гнідича, філософські поеми Володимира Соколовського,

п’єси Шаховського. 13 листопада 1850 р. видавець запропонував М. Гоголеві продати права на

нове видання його творів, про що свідчить лист письменникові.

До того ж, Лисенков не лише видавав і продавав книги, а й систематично давав позики

письменникам, зокрема Миколі Некрасову. Відомий він був і своєю добродійністю – наприклад,

допомагав родині видавця Смірдіна, яка мала потребу, щедро жертвував на користь Літературного

фонду.

За словами сина Івана Лисенкова, у батька довгий час зберігалася шинель Олександра Пушкіна,

закладена поетом незадовго до дуелі. Пізніше її з’їли міль та і щури.

...Багато хто задавався питанням, хто написав віршовані епітафії на надгробку видавця? Автор

спогадів про петербурзьких продавців книг Микола Свєшников вважав, що Іван Лисенков сам

придумав ці написи. У свою чергу, невідомий автор нотаток про нашого земляка у «Віснику

літератури книжкового видавництва Вольфа» за 1912 р. пише: «За життя він сам підшукував собі

надгробні написи. Прекрасні написи – розумні, глибокі».

Інші літературні дослідники стверджують, що книговидавець не міг написати ці епітафії, оскільки

це суперечило його літературному рівню. Адже Лисенков був напівграмотною людиною, що, втім,

не заважало йому мати літературний смак, який він проявляв в своїй видавничій діяльності.

Фахівці схиляються до думки, що епітафії були замовлені Лисенковим комусь з тих, хто його

відвідував.

Частина архіву Лисенкова, що збереглася, також не дає ключа до розгадки.

ПОЗИЧИВ ГРОШЕЙ, з розписки О. Пушкіна, виданої І. Лисенкову 12 липня 1833 р.

Я, що нижче підписався, титулярний радник Олександр Пушкін, позичив у книгаря Івана

Тимофійовича Лисенкова гроші державними асигнаціями три тисячі рублів за вказані відсотки

терміном на шість місяців.

НАРЕГОТАЛИСЯ З ПУШКІНИМ, з брошури «Матеріали до історії російської журнальної

торгівлі»

Пушкін