Макаренко Антон [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]


МАКАРЕНКО Антон Семенович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російсько-радянський.

Письменник, педагог. Псевдонім – Андрій Гальченко. Фундатор масового перевиховання дітей-

правопорушників.

З робітничої родини. Батько, Макаренко С., – маляр.

Народився 1 (13) березня 1888 р. в с. Білопіллі Сумського повіту Харківської губернії Російської

імперії (нині – районний центр Сумської області України).

Помер 1 квітня 1939 р. у вагоні приміського потягу неподалік м. Москви СРСР (нині – столиця

РФ). Похований на московському Новодівочому цвинтарі.

Закінчив Кременчуцьке міське училище (1904) педагогічні курси при ньому (1905), Полтавський

вчительський інститут (1917).

Був учителем низки залізничних училищ (1905–1914), служив у армії (1916-1917), інспектором

Вищого початкового училища в м. Крюків Посад Кременчуцького повіту (1918-1919), завідуючим

Полтавським міським початковим училищем (1919-1920), керівником Полтавської трудової

колонії для неповнолітніх правопорушників (1920-1927), Харківської трудової дитячої комуни

(1927-1937).

Кавалер ордена Трудового Червоного Прапора.

Друкувався в газеті «Голос праці», журналі «Новими стежками».

Як літератор дебютував оповіданням «Безглуздий день» (1914).

Потім настала черга наступних доробків: «Криза сучасної педагогіки» (1917), «Марш 30 року»

(1932), «Педагогічна поема» (1933-1935), «Книга для батьків» (1937), «Честь» (1937-1938),

«Прапори на вежах» (1938).

Залишив по собі спогади «Максим Горький в моєму житті».

По смерті нашого земляка вийшло семитомне зібрання його творів (1959-1560).

Зважаючи на обстановку в країні, педагог-новатор не міг не мати проблем з владою. Дійшло до

того, що Народний комісаріат освіти України офіційно оголосив його систему виховання

«нерадянською» (1928). На знак протесту (тоді це ще було можливим!) М. пішов з роботи.

Іншого разу у політичному доносі нашого земляка звинуватили не більше й не менше, як у

підтримці українських опортуністів і критиці Й. Сталіна (1935). Тільки завдяки тому, що

масштабні репресії тільки-но задумувалися, письменнику вдалося відкараскатися від партійних

бонз, котрі проводили перевірку.

В Україні засновано медаль М. (1958).

Його ім’я носять професійно-педагогічний коледж у м. Київ та вулиця в Москві.

В росії знято документальний фільм «Сімейна таємниця Антона Макаренка» (2005).

З нагоди 120-річчя М. у м. Кременчук (Полтавська обл.) капітально відремонтували його

меморіальний музей (2008 ).

Серед друзів та близьких знайомих М. – М. Горький, В. Терський, А. Луначарський, Ф.

Дзержинський та ін.


***

ПРИСУТНІСТЬ НЕ ОБОВ’ЯЗКОВА, з професійного кредо А. Макаренка

Виховання відбувається завжди, навіть тоді, коли вас немає удома.

СПРОБУЙ БЕЗ ГРОШЕЙ, з повісті А. Макаренка «Прапори на вежах»

На площі стоїть кілька ларьків, споруджених ще на початку непу. Збоку – пошта, на її дверях –

жовта яскрава вивіска. Біля пошти нудьгують дві провінційні шкапи, запряжені в кривий екіпаж-

лінійку.

Далі розташувався Ваня Гальченко, хлопчик років дванадцяти. Він сумує біля своєї підставки для

чищення чобіт.

Через палісадник, описуючи швидку, енергійну криву, картинно заклавши руки в кишені піджака, випускаючи з рота дим цигарки, йде молодик, прямуючи до Вані. Наблизившись, він підсмикує

новеньку холошу, ставить ногу і запитує, не розтискаючи зубів:

– Жовта є?

Ваня лякається, піднімає очі і смутно відповідає:

– Жовта? Немає жовтої.

Молодик ображено знімає ногу з підставки, знову закладає руки в кишені, презирливо жує

цигарку.

– Немає? А чого ти тут сидиш?

Ваня розводить щітками:

– Так чорна є...

Молодик гнівно штовхає носком черевика підставку і вимовляє скрипучим голосом:

– Тільки голову морочиш! Чорна є! Ти маєш право чистити?

Ваня схиляється над підставкою і швидко складає своє майно. Проте в цей момент бачить за

спиною молодика нове обличчя. Це юнак років шістнадцяти, худий і довгий. У нього

насмішкувато-єхидний великий рот і веселі очі. Костюм старенький, але все-таки костюм, тільки

сорочки під піджаком немає, і тому піджак застебнутий на всі ґудзики і комір піднятий. На голові

– картата світла кепка.

– Синьйор, поступіться чергою, я згодний на чорну...

Молодик не звертає уваги на появу нового обличчя і продовжує з