Богомазов Александр [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

БОГОМАЗОВ Олександр Костянтинович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російсько-радянський.

Художник, теоретик мистецтва, педагог. Один з чільників світового авангарду; фундатор

національного кубофутуризму.

З міщанської родини.

Народився 26 березня 1880 р. в с. Ямполі Харківської губернії Російської імперії (нині –

районний центр Сумської області України).

Помер 3 червня 1930 р. в м. Києві СРСР (нині – столиця України).

Навчався в Херсонському сільськогосподарському і Київському художньому училищах,

приватних московських студіях.

Співзасновник мистецького об’єднання «Кільце» (1914).

Брав участь у виготовленні ескізів українських грошових знаків (1918).

Автор теорії «якісних ритмів».

Учасник виставок авангардного мистецтва: «Ланка» (1908), «Кільце»(1914).

Добутки Б. майстерно сполучають різні абстракціоністські тенденції з конструктивізмом. В

відчувається особливий ліризм, активна людська присутність.

Широко відомі наступні полотна Б.: «Автопортрет», «Портрет Ванди Монастирської» (обидва –

1911), «Шевська майстерня» (1912), «Трамвай. Львівська вулиця, Київ» (1914), «Портрет доньки»

(1926), «Пилярі» (1927), «Портрет доньки» (1928), «Праця пилярів» (1929).

Перу нашого земляка належить трактат «Живопис та елементи» (1914; 1928). Красномовна деталь:

українською мовою книга була перекладена лише 1996 року.

Наш земляк також – автор численних філософських творів, віршів, притч.

До того ж, Б. чудово грав на віолончелі, скрипці, сопілці.

У Києві відбулася презентація фільму режисера В. Соколовського «Український кубофутуризм і

Олександр Богомазов» (2006).

Ще один факт: прізвище нашого земляка ввійшло до «Енциклопедії російського авангарду» Т.

Котовича (2003). Приємно, аби правдиво: і справді, до чого тут «російського»?!

Серед друзів та близьких знайомих Б. – О. Мурашко, О. Екстер, Г. Нарбут та ін.


***

ЧУТЛИВИЙ РЕЗОНАТОР

, з професійного кредо О. Богомазова

Мистецтво – нескінченний ритм, художник – його чутливий резонатор.


ЩО ЄДНАЄ МИТЦЯ З ГЛЯДАЧЕМ, з книги О. Богомазова «Живопис і елементи»

Суттю розуміння нового руху в мистецтві є усвідомлене ставлення художника до живописних

елементів, до дослідження котрих я й запрошую читача.

…Картина, як і всякий твір мистецтва, є результатом естетичних переживань автора, закріплених

певними матеріальними знаками. Властиво суть такого закріплення переживань лежить в імітації

його знаками певного Мистецтва, у цьому вигляді Картина й з’являється перед Глядачем. Т. ч., для

Глядача Картина являє собою суму знаків, яка приховує у собі естетичні переживання Художника.

Глядач, розглядаючи Картину (знаки), за сприятливих умов переводить знаки в переживання

Художника, творячи зворотну імітацію…

Картина, таким чином, є мовби посередником у передаванні естетичних переживань від

Художника до Глядача, концентрує їх у собі, містить слово першого й відгук другого. Художник,

виражаючи свою мистецьку думку через Картину, тим самим шукає найближчого відгуку в

Глядача, що є більш-менш чутливим резонатором його естетичних переживань. Це переживання,

щоб відбитися в Глядача, проходить такий шлях:

– Естетичне переживання Художника від об’єкта.

– Переклад цього переживання в знаки мистецтва (картина).

– Зворотний переклад суми знаків в естетичне переживання.

Знак у картині є загальним чинником їхнього єднання. Цей знак зв’язаний через естетичне

переживання Художника з об’єктом, що викликав це переживання. Зазначений зв’язок між знаком

Мистецтва й об’єктом може виявитися тільки за умови загальної природи їхнього розвитку. Звідси

– розвиток Картини, а також єднання Художника з Глядачем залежить від умов, які впливають на

розвиток і об’єднання знаків, їхній зв’язок з об’єктом.


ІМПРЕСІОНІЗМ ВІЧНОГО, з книги Д. Горбачова «Теоретичні праці О. Богомазова»

У 1914 році було закінчено трактат «Живопис і елементи», котрий заклав основи авангардного

мистецтва. Його автор – художник-кубофутурист Олександр Костянтинович Богомазов –

аналізував логіку сприйняття мистецтва й психологію сприйняття художнього образу.

В 1984 році паризький мистецтвознавець назвав цей доробок пророчим...

Богомазову вдалося відкрити первинний елемент живопису, яким є крапка на картинній площині.

Динаміка (принцип футуризму) веде розвиток від крапки до лінії, пересування якої дає в

результаті площу. Це динамічне явище творчості приводить Богомазова до освоєння генезису

форми, що існує лише з «моменту руху первинного елемента».

До цієї концепції В. Кандинський (всесвітньо відомий теоретик новаторського мистецтва) дійшов

лише восени 1916 року...

З юних років Богомазов усвідомив ненадійність інтелекту для поетичної діяльності: переповнений

земним інтересом до зиску, інтелект – бар’єр на шляху до таємниць душі. На цьому шляху

потрібно зруйнувати низку понять, які роз’єднують дух з космосом. Знайти втрачену єдність,

гармонію – завдання сучасного мистецтва.

На 31-м році життя Богомазов уже перейшов у мистецтві через натуралізм, через імпресіонізм,

захоплюється картинами художників «Блакитної троянди», прозою й поезією «Золотого руна».

Назви його власних віршів – «Мрії», «Сумної осені туман». Музика символізму – солодке

нашіптування смерті.

Немає маленьких людей і маленьких подій. Кожна людина – потік космічної енергії. Той, хто

усвідомив це, стає Надлюдиною – Богомазов саме так трактував це поняття, яке запровадив

Ніцше. При зустрічі двох стихій – людини й світу (тобто психіки індивідуальної й

надособистісної, абсолютної), – виникає видовище – Театр життя, відображенням якого може

бути будь-який вид мистецтва.

Таким може бути й живопис нового реалізму, перед яким мерхне банальність евклідового

простору, живопис, який волає не до злих сил жорстокого матеріального світу, а до живильної

енергії космосу.

Богомазову імпонує художня поінформованість, освітленість «колективної й позачасової

особистості», яка створила народне мистецтво. Його особистий живопис – свого роду орнамент

на площині, ритмічний код психологічної життєдіяльності. Але, дитя нової ери, він не став

архаїстом. Богомазов цінує неповторність кожної миті життя, накладаючи миттєве переживання на

сітку координат, співвідносячи індивідуальне існування з енергією вічного двигуна.

Мистецтво Богомазова, як і його теорію, можна назвати «імпресіонізмом вічного».

Трактат «Живопис і елементи» є апогеєм неповторності життєвих явищ. Формулою несхожості

суб’єктів життя в Богомазова стає спіраль – символ неспокійного Космосу.

Нове мистецтво за Богомазовим – це повернення до первинності сприйняття, до дитинства, що

яскраво відчуває велич й зв’язаність світу (що тотожно відчуттю колективного ритму), але

одночасно це й аналіз ознак об’єкту – побудника наших почуттів.


МИСТЕЦТВО УБИВАЄ ЛЮДИНУ, з рецензії Л. Гуренко «Що ми знаємо про український

кубофутуризм?»

Я мало не зомліла, коли на презентації фiльму «Український кубофутуризм і Олександр

Богомазов» побачила лише близько двадцяти осіб! То що, піар настільки заслаб, чи втратив голос

перед величчю митця, або українці так відверто зраджують власне минуле чи вже остаточно

вирішили поступитися власними одвічними надбаннями на користь штучно-поверхового

скороминучого, але модного?

Вже давно настав час визначитися: на розвиток і збереження якої (яких) культур спрямована наша

національна мистецька політика?

«Український Пікассо» Олександр Богомазов був не лише знаковою постаттю в історії

українського малярства. Він вважав, що мистецтво вбиває людину землі, щоб відродити в ній сина

Неба. Пропонувався новий спосіб мислення – мистецтво мало перетворитися на власне життя.

Мистецтвознавець із Франції А. Наков назвав Богомазова одним із найкращих кубофутуристів

світу. Проте свого часу одну із останніх картин «Тирсоноси» художник змушений був малювати

на зворотному боці однієї зі своїх робіт – часто бідність стає основоположним поняттям у

визначенні життя…


СИМВОЛІЗМ НА МЕЖІ ФУТУРИЗМУ, з монографії І. Горбачова «Сторінки українського

модерну. Історія та сучасність»

Українська сецесія часом набирала синтетичного характеру, тобто в межах однієї картини

поєднувались різні стилі, як, приміром, реалізм і орнаментальність у М. Жука, об’ємність і

площинність у О. Мурашка, символізм і футуристичність у О. Богомазова тощо.

Стиль сецесія, який називали ще модерн, арт нуво, югендштиль, виник в Австрії і Німеччині

наприкінці ХХ ст. як антитеза мертвотному академізму і «розхристаному» імпресіонізму. В

мистецтві закінчувалась доба «приземленого» реалізму. Художники відчули причетність людини

до космосу, фізичного і духовного. Той космізм став визначальною рисою символізму – значної

впливової течії в європейській культурі.

…Через сецесію перейшли як через неминучий етап руху українські авангардисти: Анатоль

Петрицький в картині «Сатана в образі дівчини...», що нагадує вітраж; Олександр Богомазов у

фінському циклі малюнків і акварелей, ба навіть засновник супрематизму (геометричного

абстракціонізму) Казимир Малевич.

Мабуть, численні трансформації цього чи не найгармонічнішого стилю – спроба відновити

перервну лінію українського модерну 1910-1920 років.


РЕШТА ЗМИРИЛАСЯ З СОЦРЕАЛІЗМОМ, з кореспонденції О. Фаріної «В США показують

українського Малевича»

В Чикаго відкрилася перша в США виставка українських модерністів – Казимира Малевича,

Михайла Бойчука, Олександра Родченка, Давида Бурлюка. Ініціював її лондонський колекціонер

російського походження князь Нікіта Лобанов-Ростовський.

У Чикаго виставили 72 картини, створені у 1900–1930-х роках. Перш ніж дати дозвіл на вивезення

шедеврів за межі держави, Національний художній музей України застрахував їх на неназвану

суму мільйонів доларів.

– Доля українського авангарду трагічна, – говорить працівниця музею Людмила Ковальська. –

Скульптор Олександр Архипенко емігрував до Америки, художники Олександра Екстер і Захар

Рибак – до Парижа, кубофутурист Олександр Богомазов помер у Києві від туберкульозу. А решта

змирилися з соцреалізмом.

До Чикаго їздили міністр культури Ігор Ліховий та директор музею Анатолій Мельник.