Борисяк Алексей [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн

БОРИСЯК Олексій Олексійович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російсько-радянський.

Геолог, палеонтолог. Фундатор та перший директор Палеонтологічного інституту академії наук

СРСР.

З родини службовця. Батько, Борисяк О., – межовий інженер; дід, Борисяк Н., – один з перших

дослідників геології Донецького кам’яновугільного басейну.

Народився 22 серпня (3 вересня) 1872 р. в м. Ромнах Полтавської губернії Російської імперії (нині

– районний центр Сумської області України).

Помер 25 лютого 1944 р. в м. Москві СРСР (нині – столиця РФ). Похований на Новодівочому

цвинтарі.

Закінчив Самарську гімназію (1891), навчався на фізико-математичному факультеті

Петербурзького університету (1891-1892), закінчив Петербурзький гірничий інститут (1892-1896,

прослухав повний курс зоології в Петербурзькому університеті (1897-1898).

Працював асистентом кафедри палеонтології петербурзького гірничого інституту (1898 -1899),

представником Геологічного комітету в Донецькому басейні та Криму (1900-1912), викладачем

географічного інституту (1919-1922), завідуючим відділом та в. о. директора геологічного музею

Академії наук СРСР (1921-1930), академік-секретар відділу фізико-хімічних наук АН СРСР (1930 -

1935), завідуючим кафедрами Петербурзького гірничого інституту (1936-1938) та Московського

державного університету (1939-1942), уповноваженим президії АН СРСР в м. Фрунзе (1943).

Дійсний член Академії наук СРСР (1929).

Лауреат Державної премії (1943), премії ім. Н. Ахметова.

Член Геологічного комітету (1897), Російського палеонтологічного товариства (1916).

Засновник кафедри палеонтології МДУ (1939).

Вивчав молюски Донбасу, Криму, Польщі, Кавказу, Середньої Азії й Сибіру. Відкрив в давніх

відкладеннях Тургайської (Казахстан) долини, а організовані ним експедиції виявили в

позбавлених будь-яких органічних залишків континентальних відкладеннях того ж Казахстану й

Сибіру нові горизонти життя.

Перу Б. належать доробки: двотомний «Курс палеонтології», «Геологічний начерк Ізюмського

повіту», «Вступ до вивчення викопних пелеціпод», «Новий Dicerorhinus з середнього міоцену

Північного Кавказу», «Пелеціпода юрських відкладень Європейської Росії», «Пелеціпода

донецької юри», «Про залишки представників сім. Equidae з середнього міоцену Північного

Кавказу», «Фауна морських відкладень Байсун-тау (Бухара)», «Новий представник халікотеріїв з

третинних відкладень Казахстану», «Севастопольська фауна ссавців», «Нова раса печерного

ведмедя з четвертинних відкладень Північного Кавказу».

Всього на рахунку вченого близько 270 публікацій.

Серед друзів та близьких знайомих Б. – О. Карпинський, С. Нікітін, Ф. Чернишов, І. Єфремов, П.

Сушкін, Ю. Орлов, В. Бодилевський, Д. Наливкін, Р. Геккер, К. Фохт, Л. Лібрович, К. Флеров, Ю.

Жемчужников та ін.

***

ДОПОМАГАТИ, з

життєвого кредо О. Борисяка

Якщо я вмію – я повинен домогти.

ВИРАЗНА КАРТИНА БУДОВИ КРИМУ, з книги С. Вавилова «Люди російської науки»

Дослідницьку діяльність О. О. Борисяк почав як геологостратиграф в Донбасі. Результатом

трирічної роботи стала низка статей і капітальна робота з геологічної будови регіону (його

північно-західної частини). У ній детально описана фауна безхребетних, котра населяла юрське

море, і відновлені фізико-географічні умови Донбасу, починаючи з мезозою. На цій основі було

дано пояснення походження порід, які складають нині Донецький кряж. Це була одна з перших

робіт подібного штибу у вітчизняній літературі.

Тяжка хвороба змусила О. О. Борисяка перенести роботу до Криму, а з 1912 р. – зовсім

відмовитися від особистої участі в польових роботах. Проте ще протягом ряду років вчений брав

діяльну участь в роботах з вивчення геології Криму, одним з кращих знавців якої він став. Ним

складені стратиграфічні розрізи для всього південного і частково – для північного берегів Криму,

дана виразна картина будови Таврійських гір. Саме О. О. Борисяк встановив, що у формуванні

останніх, як і всього південного берегу Криму, а також в піднятті всього півострова взагалі, мали

основне значення скидання і зрушення. Пізніші дослідження, що принесли новий рясний

фактичний матеріал, підтвердили цю схему.

БЛИСКУЧИЙ АНАЛІЗ ВИКОПНИХ ОРГАНІЗМІВ, з статті В. Загайло «Олексій Олексійович

Борисяк»

З ім’ям цього вченого пов’язаний новий етап розвитку палеонтології. О. О. Борисяк зацікавився

палеонтологією хребетних після відкриття в 1908 р. гіппаріонової фауни в Севастополі. Її опису

він присвятив статті і монографію.

Надалі на основі нових матеріалів зайнявся вивченням різних груп ссавців. Його інтереси

зосередилися на палеогенових і неогенових ссавцях, виявлених багатьма експедиціями,

спорядженими під його керівництвом. Предметом дослідження стали непарнопалі і парнопалі

копитні з середньолігоценової фауни Казахстану. Він вивчав різні групи носорогів і халікотеріїв –

своєрідних родичів стародавніх коней. Низка присвячена хоботним – мастодонтам, носорогам і

коням з міоценів фаун Казахстану і Північного Кавказу.

Крім того, він вивчав носорогів, печерних ведмедів і викопних моржів з пізніших, четвертинних

відкладень різних районів.

Низка його робіт являє собою блискучий палеобіологічний аналіз викопних організмів,

проведений методом, вперше розробленим В. О. Ковалевським. Прикладом такого дослідження

може служити монографія про халікотерії – своєрідних непарнопалим копитних з третинних

відкладень (пізній олігоцен – ранній міоцен) Центрального Казахстану.

Хоча халікотерії відносяться до непарнопалих, замість копит вони мають кігті і ряд особливостей

в будові скелета, що сильно відрізняє цю групу від усіх інших представників копитних. О. О.

Борисяк зміг відновити детальну будову і особливості халікотерія.

Він йшов шляхом палеонтолога-еволюціоніста, відстоюючи і розвиваючи цей напрям. Підсумок

своїх думок за майже півстолітній період роботи академік виклав в нарисі «Основні проблеми

еволюційної палеонтології», який був опублікований вже після його смерті.

НОВИЙ ПОГЛЯД НА КЮВ’Є, з дослідження Б. Завадовського «Про журнал «Природа»

Останній NN журналу за 1919 р. вийшов друком лише весною поточного, 1921 року. Ця обставина

достатньо характеризує умови, за яких друкувався журнал, і визначає його зміст. Усі статті

випуску написані два роки тому і є, таким чином, принаймні трохи, застарілими.

У ньому вміщено 5 оригінальних статей:

1) Стаття Кольцова: «Фізіологія схуднення» містить цікаві дані з цього животрепетного питання,

проте, як визнає сам автор, навіть для того часу, не вичерпує фактичних знань, тому що в той час

російська наука був відрізаною від Заходу, і ми не мали в себе іноземних журналів. У такий спосіб

ця стаття, особливо ж глава про «ліпоїди», виявляється суттєво застарілою у порівнянні з

сучасними даними науки про харчування.

2) Стаття Борисяка : «Пам’яті Кюв’є» присвячена 150-річчю з дня народження видатного вченого.

Але ця стаття становить і інтерес, який виходить за межі просто ювілейної статті. Вона пропонує

новий погляд на Кюв’є і на його роль в розвитку біологічних наук. Як відомо, це ім’я звичайно

пов’язують з поразкою перших провісників еволюційної ідеї – Ламарка і Жоффруа-Сент-Ілера,

причому Кюв’є зображується, як стовп ретроградства і консервативності.

Це несправедливе висвітлення позиції Кюв’є в розвитку біологічних наук починає, нарешті,

змінюватися більш безпристрасною оцінкою праць і загального світогляду цього вченого-гіганта.

Одним з перших хто талановито і авторитетно реабілітував Кюв’є, був французький палеонтолог

Депере, автор прекрасної праці «Перетворення тваринного світу», перекладеної російською

мовою.

Борисяк у своїй замітці повторює, по суті, ідеї Депере, але важливо те, що цим він вводить їх у

більш широке коло письменників.

СПРАВА ПОСТАВЛЕНА КРАЩЕ, з щоденника В. Вернадського

10 січн. 1940

Стан здоров’я в ці дні покращився. Морози – понад 30°. Я, поза всяким сумнівом, дуже чутливо

реагую на атмосферні прояви. Зовсім покинута область науки в її прикладенні до людини. Багато

спроб – мало результатів.

Фінляндія зараз у центрі переживань. Різке протиріччя між повідомленнями уряду і реальністю.

…Повний розвал, навіть у Москві, торгівельного апарату. Нічого немає в магазинах. Хвости все

збільшуються і ремство росте. Морози – понад 30°. У нас у квартирі ще тепло.

Учора був у Насонової. Заарештували її зятя ...Львова, я його не знав. Мені здається, прізвище це

– псевдонім. Він з дружиною, донькою і сином приїхав з рік (чи більше?) тому з Парижа, мав

великі зв’язки з компартією. Говорять, розумний, ідейний і дуже творча людина. Служив у

Нар[одному] комісаріаті ін[оземних] справ. Недавно чищення – 150 чол[овік] скорочено і не знаю

– відразу чи поступово. З литвиновських нікого не залишилося.

При обшуку захопили рукопис Мик[оли] Вас[ильовича] (Насонова) – англійський переклад. У

зв’язку з цим я і був в Катер[ини] Олекс[андрівни] (Насонової).

Заарештували, крім Львова, доньку Насонових – його дружину – і онука (М. В. Насонова) –

молодого юнака. Донька теж служила в Наркомінсправ. Здається, дуже довірені особи

(повідомили).

Був у Борисяка, щоб з’ясувати долю рукопису (М. В. Насонова). Б[орисяк] говорив, що вже Орбелі

обговорював і підняв це питання. Обіцяв.

9. IX.1940

Дивно, настільки мале враження від ар[ешту] М. І. Вавилова. Це ім’я, – а ще більше його

значимість – невідомі в широких колах, напр[иклад] В. М. Грабар не мав ніякого поняття про його

значення. В деяких колах краще знають його брата Сергія.

Борисяк говорив, що до свого від’їзду на Буковину він мав з ним розмову. М. И. (Вавилов) був

дуже задоволений. Говорив, що він робив доповідь у ЦК партії про Лисенка. Вважав, що його

яровизація провалилася, і це через 2 місяці стане зрозуміло всім.

30. IX 1940, ранок

…Вчора були Хлопін, Виноградов. Удень – Дузь, Борисяк.

В академічних справах – нетями. Дузь (партійний]) – про низьк[ий] рівень партійних: понад усе

– власне благополуччя. Думки про зовнішні справи – побоювання літа: слабість через «розвал

тилу» і відсутність (серед) команд [ирів] видатних людей. Чи можуть вони висуватися?

З Борисяком – про геол[огічний] музей і організацію Геол[огічного] відділення.

23. VIII. 1940

Нарешті послане клопотання про повернення до наукової праці Анат[олія] Капіт[оновича1

Болдирєва підписано (на ім’я) Берії від усіх академіків-геологів. Місяцями домагалися.

(Підписали) Вернадський, Ферсман, Обручев, Борисяк, Степанов. Заварицький на Уралі, і свій

підпис (передав) звідтіля.

Між іншим, у зв’язку з цим я був у Борисяка. Прекрасно в нього поставлена справа в

Палеонтологічному інст[итуті]. Підбір людей набагато кращий, ніж у мене.