Корицкий Иосиф [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично

КОРИЦЬКИЙ Йосип Іванович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Інженер-механік, винахідник.

З шляхтянської родини.

Народився 1 січня 1778 р. в м. Заславлі Волинської губернії Російської імперії (нині – м. Ізяслав, районний центр Хмельницької області України).

Помер 3 серпня 1829 р. в м. Вишньому Волочку Тверської губернії Російської імперії (нині –

Тверської області РФ). Похований на місцевому цвинтарі.

Працював оглядачем водних комунікацій на р. Тверець (1805-1816), інженером з спорудження

Смоленського мосту (1816-1823), директором Вишневолоцької водорозподільної дільниці (1823-

1829).

К. – конструктор напівшлюзу і бейшлоту біля с. Прутня Тверської губернії, пружних заплив на

річці Мсті, тимчасового Смоленського мосту через Дніпро, реконструктор Вишневолоцької водної

системи.

Наш земляк направив перебіг р. Мсти в канал, спроектував віз великої вантажопідйомності з

ослабленим тертям, сконструював прообраз мін, призначених як для використання в мирних цілях, так і для знищення супротивника а полі бою.

Серед друзів та близьких знайомих К. – даних немає.

***

ВИНАХОДИТИ

, з життєвого кредо Й. Корицького

Не можу не винаходити.

НЕГАЙНО ПОЛІПШИТИ СПРАВИ, з маніфесту Олександра I «Про заснування управління

водяним і сухопутним сполученням» від 20 грудня 1809 р.

Внутрішнє судноплавство складало вельми важливу галузь промисловості, вимагає постійних

правил в його облаштування і русі.

...Зростаюче населення столиці і рух внутрішньої і зовнішньої торгівлі перевершують вже міру

колишніх шляхів сполучення

ПЕРШЕ МІСЦЕ, з оцінки проекту Й. Корицького М. Дестремом

Як за значним перевезенням вантажів, так і за дивовижним розташуванням вод, без сумніву,

займає перше місце Вишневолоцька система.

КОНСТРУЮВАВ РІЗНІ МОДЕЛІ, з статті Г. Половцова «Корицький Йосип Іванович»

Первинні відомості з механіки він одержав у одного з годинникових справ майстра; потім

займався самостійно і набув серйозних знань; взагалі ж обставини його дитинства і молодості не

відомі.

У Петербурзі, дізнавшись, що у відомстві водяних комунікацій переймаються питанням про

очищення Ладозького каналу, запропонував начальникові генерал-лейтенантові Герарду

придуману ним машину. Машина ця діяла дуже успішно, і Корицького прийняли на службу з

чином колезького реєстратора.

У 1812 р. він представив принцові Георгію Ольдебурзькому проекту знищення ворогів за

допомогою вибухів; той проект схвалив, збирався доповісти Государеві; але незабаром помер і

справа ця затихнула.

В той же час Корицький спроектував особливий віз для великої тяжкості, в якому тертя було

значно ослаблене.

У 1816 р. його направили до Смоленська для будівництва плавучого моста через Дніпро на той

час, доки зводитиметься новий постійний. Корицький виконав це доручення надзвичайно швидко і

дешево: він скористався палями мосту, збудованого в 1812 р. французами, і на них поставив міст, який цілком замінив плавучий.

У 1823 р., в чині інженер-майора, Корицького призначили директором Вишневолоцької водної

системи, де він здійснив вельми значні й істотні поліпшення, за планами, обдуманими ним раніше.

У 1826 р. Корицький за допомогою дуже простого і дотепного способу направив перебіг Мсти до

каналу, і в декілька днів цілком відновив вільний рух, а також здивував усіх навколишніх жителів, знищивши, за допомогою ним придуманого і збудованого ящика, небезпечний для човнів вир.

Корицький відрізнявся надзвичайною винахідливістю в області механіки і постійно конструював

різні моделі, котрі, на жаль, після його смерті зникли без сліду.

Помер він від хвороби, що розвинулася унаслідок удару, одержаного, коли він вискочив з екіпажа, який понесли коні.

ВИНАХІДНИК ПРУЖНИХ ЗАПЛИВ, з біографічного словника «Росія. Науки інженерного та

будівельного мистецтва»

Поліпшення судноплавних умов було одним з перших завдань російських інженерів... Особливо

велику пам’ять залишив по собі інженер Й. І. Корицький, який винайшов, між іншим, нині ще

використовувані в тій же конструкції, так звані пружні запливи. Вони є величезними, складеними

з колод, окованих залізом, пружини, котрі застерігають удари суден чи плотів об кам’янистий

берег річки, і ставляться нижче за повороти в тих місцях, де судна